ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"10" вересня 2007 р. |
Справа № 14/19/999 |
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин
до Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Нетішин
про стягнення 101 349,86 грн.
Головуючий суддя Гладюк Ю.В.
судді Розізнана І.В.
Вибодовський О.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 -за дорученням від ІНФОРМАЦІЯ_1р.
ОСОБА_1 -приватний підприємець
від відповідача: ОСОБА_2 -приватний підприємець
ОСОБА_4 -за довіреністю від ІНФОРМАЦІЯ_2р.
Суть спору: Позивач після збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору про спільну діяльність, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 101 349,86 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги він посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про спільну діяльність від ІНФОРМАЦІЯ_3р. щодо розподілу прибутку та зазначає, що відповідно до вказаного договору відповідач повинен був отримати 30% від загальної суму доходу, що мало складати 53 011,76 грн., проте отримав на 59 668,24 грн. більше. Отже, на думку позивача загальна заборгованість відповідача складає 101 349,86 грн., з яких 59 668,24 грн. заборгованість по доходах за спільною діяльністю, 25 001,67 грн. компенсація витрат, 13 293,18 грн. інфляційних нарахувань та 3 386,77 грн. - 3% річних.
Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує, зазначає, що позивачем надано до суду договір про спільну діяльність, датований ІНФОРМАЦІЯ_4р., проте даний договір створений та підписаний сторонами ІНФОРМАЦІЯ_5р. Зазначає, що дійсно, існував документ, який мав би регламентувати стосунки між сторонами на наступ ний сезон 2005 року. Цей договір носив декларативний характер, оскільки так і не був належним чином підписаний сторонами та прийнятий до роботи з тієї причини, що на ІНФОРМАЦІЯ_6року між сторонами було досягнуто повної домовленості щодо фінансових взаєморозрахунків.
ІНФОРМАЦІЯ_7 року сторони уклали договір купівлі-продажу за НОМЕР_1, за умовами якого позивач купив у відповідача зернозбиральний комбайн за ціною 115 000,00 грн. На той час ринкова вартість цього комбайну складала приблизно 350 000,00 грн. Таким чином, позивач купив у відповідача комбайн за ціною, яка дорівнює частці відповідача у спільному бізнес-проекті -30%. Дана обставина на думку відповідача свідчить про те, що сторони дійшли повної домовле ності в фінансових стосунках. Однак позивач так і не виконав свої обов'язки за договором - не розрахувався з відповідачем в обумовлений термін. З цієї причини відповідач звернувся до суду. За Рішенням гос подарського суду Хмельницької області від ІНФОРМАЦІЯ_8р по справі НОМЕР_2 ОСОБА_1 спла тив суму боргу та штрафу. Постановою Житомирського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Зазначені вище обставини на думку відповідача вказують на надуманість позову та його необгрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його часткового задоволення виходячи з наступного.
Між позивачем та відповідачем, ще до укладення договору про спільну діяльність, тобто до моменту документального оформлення спільної діяльності, придбано зернозбиральний комбайн САSЕ 2188 та необхідні комплектуючі частини. Пізніше сторони уклали договір датований ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в якому зазначили (п.1.2, п.1.5.), що з метою отримання фінансового прибутку, сторонами був придбаний в спільне використання зернозбиральний комбайн САSЕ 2188 та необхідні комплектуючі частини для надання послуг по збиранню врожаю.
Відповідно до п.5.1 договору техніка була придбана на правах спільної власності та юридично оформлена на приватного підприємця ОСОБА_2
Відповідно до п.1.3 договору для здійснення спільної діяльності сторони зробили спільні капіталовкладення. Згідно п.2.1 договору капіталовкладення було здійснено в наступному процентному відношенні: ПП ОСОБА_1- 70%, ПП ОСОБА_2 - 30%.
Відповідно до п.4.1. договору після компенсації витрат, понесених сторонами (купівля комплектуючих, запасних частин, інструменту та ін.), а також витрат, пов'язаних з експлуатацією комбайну ( поточні витрати, заробітна плата робітників та ін.), сума, що залишалась мала розподілятись між сторонами в наступному процентному відношенні ПП ОСОБА_1- 70%, ПП ОСОБА_2 - 30%.
Під час розгляду справи сторони підтвердили фактичні відносини спільної діяльності, придбання з цією метою комбайну за спільні кошти в співвідношенні, визначеному в договорі, та домовленість про розподіл прибутку в тому ж співвідношенні. Тому, враховуючи, що спільна діяльність почалась раніше, а ніж була документально оформлена, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо дати підписання договору, оскільки ця дата не впливає на розподіл доходів від спільної діяльності, а відтак на правильність вирішення спору.
На виконання договору про спільну діяльність були укладені наступні договори:
1) договір НОМЕР_3 на виконання робіт ( надання послуг ) по збиранню зернових культур, укладенийІНФОРМАЦІЯ_9 р. між СТОВ „Україна" ( с. Тягун, Вінницької області ) та п/п ОСОБА_2,
2) договір НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_10 р., укладений між ПП НВКТ „ТИСА" та п/п ОСОБА_2,
3) договірНОМЕР_5 на виконання робіт ( надання послуг ) від ІНФОРМАЦІЯ_11р., укладений між ТОВ СГП „Прогрес” (с. Горбаків, Гощанського району) та п/п ОСОБА_1
З наявних у справі документів вбачається, що за роботу зернозбирального комбайн САSЕ 2188, д.н. НОМЕР_6 по вищевказаним договорам сторонами було отримано коштів на загальну суму 176 705,85 грн. Зокрема по першому із зазначених договорів відповідач отримав 48 840 грн., що підтверджується підписаним сторонами договору актом звірки розрахунків станом на ІНФОРМАЦІЯ_12р. ( а.с 19 ), а також наданою суду ІНФОРМАЦІЯ_13р. копією довідки СТОВ „Україна”.
По другому договору відповідач отримав 63 840 грн., що підтверджується отриманою на вимогу суду випискою банку по рахунку відповідача ( а.с. 91 ).
По третьому договору позивач ІНФОРМАЦІЯ_14р. отримав 64 025 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача про здійснені операції.
Докази понесення витрат відповідачем під час виконання договору про спільну діяльність відповідач суду не надав.
Позивач, доводячи понесення витрат зі своєї сторони надав суду ряд договорів, рахунків, накладних та актів прийому-передачі, актів виконаних робіт, які за своїм походженням не є розрахунковими документами, тобто документами про оплату. Такими документами є копії платіжних доручень при перерахуванні коштів через банк (банківські витяги про рух коштів по рахунку) або касові ордери і фінансові чеки при проведенні оплати готівкою. Тому з урахуванням положень ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів вони не приймаються судом як належні докази понесення позивачем витрат. Наряду з цим позивачем подано і розрахункові документи, які підтверджують понесення позивачем витрат в сумі 41896,98 грн. Зокрема :
1) копія виписки з рахунку, з якої вбачається, що було оплачено грошові кошти в розмірі 6 522 грн. за транспортні послуги згідно рахунку НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_15р.;
2) копія платіжного доручення НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_16р. відповідно до якого позивач оплатив рекламні послуги в сумі 533, 29 грн. згідно рахунку НОМЕР_9;
3) копія платіжного доручення НОМЕР_10 від ІНФОРМАЦІЯ_11р. відповідно до якого позивач оплатив ніж на суму 771,60 грн. згідно рахунку НОМЕР_11 від ІНФОРМАЦІЯ_17р.;
4) копія платіжного доручення НОМЕР_13 від ІНФОРМАЦІЯ_18р.; відповідно до якого позивач сплатив 964,05 грн. за запчастини згідно рахунку НОМЕР_12 від ІНФОРМАЦІЯ_18р.;
5) копія платіжного доручення НОМЕР_14 відІНФОРМАЦІЯ_20р. відповідно до якого позивач оплатив авто послуги в сумі 1215,24 згідно рахунку НОМЕР_20 від ІНФОРМАЦІЯ_19р.;
6) копія платіжного доручення НОМЕР_15 від ІНФОРМАЦІЯ_21р. яким оплачено автопослуги в сумі 1386,36 грн. згідно рахунку НОМЕР_16 від ІНФОРМАЦІЯ_22р.;
7) копія квитанції до прибуткового касового ордера НОМЕР_17 від ІНФОРМАЦІЯ_23р. про оплату накладної від ІНФОРМАЦІЯ_23р. в сумі 1920грн.
Крім того позивачем подані копії видаткових касових ордерів на загальну суму 24000 грн., якими підтверджується понесення позивачем витрат на оплату послуг працівників (комбайнерів).
Приймає суд до уваги як доказ понесення позивачем витрат також акт звірки розрахунків (а.с 49) між позивачем та ТзОВ „Енергоінвестбуд”, оскільки із здійсненого в акті розрахунку видно понесення позивачем витрат в сумі 4 584, 44 грн. за оренду критого піднавісу для комбайну на підставі договору від ІНФОРМАЦІЯ_24р. НОМЕР_18.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Отже згідно пункту 4.1 договору за рахунок отриманого доходу в першу чергу компенсуються сторонам поточні витрати. Тому від загальної суми доходу слід відняти витрати позивача, які підлягають безумовній компенсації : 176 705,85 грн. - 41896,98 грн. = 134 808,87 грн. Залишок суми підлягає розподілу у визначеному співвідношенні, за яким позивачу належить 94366,20 грн. а відповідачу 40442,66грн. Фактично ж відповідач отримав 112680 грн. а позивач 64 025 грн. (сума по третьому договору). Таким чином позивачу належить не отримана різниця за розподілом в сумі 30341,20 грн. ( 94366, 20 -64 025 = 30341,20), а також сума понесених витрат - 41896,98 грн., а всього 72 238,18 грн.
Вимоги щодо стягнення інфляції та річних задоволенню не підлягають.
Так статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за прострочення грошового зобов'язання. Тобто положення даної статті поширюються виключно на прямі грошові зобов'язання з чітко встановленим строком їх виконання. Договір же про спільну діяльність не можна віднести до договорів, за яким у однієї сторони договору виникає грошове зобов'язання перед іншою. В цьому договорі сторони об'єднані спільною метою -отримати дохід з наступним його розподілом між собою. Фактично предметом даного позову є стягнення збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання зобов'язань іншою стороною.
Загалом судом відмічається те, що внаслідок неналежного документального оформлення спільної діяльності неможливо встановити повний об'єм цієї діяльності та всі отримані сторонами доходи та витрати, а тому суд вирішує спір виходячи з визначеного позивачем предмету та підстави позову за наявними у справі належними та допустимими доказами. Це стосується також оформлення відносин між сторонами щодо придбання комбайну як на момент придбання, так і на момент його продажу, адже на момент продажу комбайн фактично перебував у спільній частковій власності сторін(ст. 356 ЦК України).
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись п.2 ст. 175, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, (ІН СПД НОМЕР_19) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ІН СПД НОМЕР_19) 72 238,18 грн. заборгованості, 722,38 грн. витрат по оплаті державного мита та 83,78 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
В решті позову відмовити.
Видати наказ.
Суддя Ю.В. Гладюк