ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 серпня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/24/20

Головуючий у першій інстанції – Шаповал З. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/312/21

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів:                      Бечка Є.М., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Бивалькевич Т.В.,

позивачі: ОСОБА_1 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа - приватний нотаріус Сновського районного нотаріального округу Чернігівської області Татьяненко Тетяна Володимирівна,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5 ,

на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року; час і дата складання повного його тексту не зазначено, місце ухвалення: м. Сновськ,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 р. ОСОБА_1 в своїх інтересах і в інтересах його неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , в якому просив визнати недійсними укладені останніми:

- договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами від 17.04.2018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,

- договір дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), площею 0,1041 га, кадастровий № 7425810100:03:002:0050, що знаходиться за вищевказаною адресою, укладений 17.04.2018,

- договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0371 га, кадастровий № 74258110100:03:002:0051, яка розташована за тією ж адресою, укладений 13.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.02.2018 за участю автомобіля марки «Daewoo», моделі «Lanos D4LM500», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля марки «Skoda», моделі «Octavia A5 Elegance», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула ОСОБА_8 , а ОСОБА_3 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.11.2018, який набрав законної сили, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України; позов ОСОБА_1 в його інтересах та в інтересах його неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено й стягнуто з ОСОБА_6 :

- на користь ОСОБА_1 - відшкодування майнової шкоди у сумі 9409 грн 89 коп. та моральної шкоди у сумі 100000 грн 00 коп.;

- на користь ОСОБА_2 – моральну шкоду у сумі 100000 грн 00 коп. та шкоду, завдану втратою годувальника – смертю її матері ОСОБА_8 , до досягнення нею 18 років у сумі 930 грн 75 коп.;

- на користь ОСОБА_4 – моральну шкоду у розмірі 100000 грн 00 коп. та шкоду, завдану втратою годувальника - смертю його матері ОСОБА_8 , до досягнення ним 18 років у сумі 930 грн 75 коп.;

- на користь ОСОБА_3 - моральну шкоду у розмірі 150000 грн 00 коп. та шкоду, завдану втратою годувальника - смертю її матері ОСОБА_8 , до досягнення нею 18 років у сумі 930 грн 75 коп.

22.08.2019 Корюківським районним судом Чернігівської області на виконання вказаного вироку видано 8 виконавчих листів; 04.09.2019 й 06.09.2019 відкрито виконавчі провадження з їх виконання. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_6 17.04.2018 відповідно подарував і продав своїй дружині ОСОБА_5 вищевказані об`єкти нерухомості. Оспорювані договори є фіктивними правочинами як такі, що укладені ОСОБА_6 з метою уникнення звернення стягнення на його майно, що спрямовані не на реальне настання правових наслідків, а на вчинення перешкод у зверненні стягнення на згадане майно і на позбавлення позивача законних майнових прав. ОСОБА_6 знав про те, що він винний у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, визнавав це у ході як досудового розслідування, так і у ході судового розгляду згаданої кримінальної справи. Крім того, він повністю визнав цивільні позови потерпілих. Отже ОСОБА_6 як до, так і після ухвалення зазначеного вище вироку передбачав настання для нього негативних наслідків у випадку звернення стягнення на його майно на виконання судового рішення.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з такого:

- на час укладення оспорюваних договорів дарування тривало досудове слідство у порушеній відносно ОСОБА_6 кримінальній справі, а на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки було ухвалено вирок суду у цій справі, яким задоволено цивільні позови потерпілих на значну суму,

- ОСОБА_6 має незадовільний стан здоров`я з березня 2016 р. Крім того, відповідачі та свідки акцентували увагу на вкрай поганому стані здоров`я ОСОБА_6 , у зв`язку з чим укладення оспорюваних правочинів вимагало негайності. Проте їх укладено лише 17.04.2018. Отже відповідачі для вирішення майнових питань, на які вони посилаються як на причину вчинення цих правочинів, мали достатньо часу для їх вчинення до моменту скоєння ОСОБА_6 кримінального правопорушення. З цієї причини суд критично розцінює показання допитаних як свідків нотаріусів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ,

- неоформлення оспорюваних угод приватних нотаріусів не позбавляла відповідачів можливості звернутися за укладенням договорів, про які йдеться, до державної нотаріальної контори у м. Сновськ,

- наявність у ОСОБА_5 боргів не доведена відповідними розписками, у зв`язку з чим показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є недопустимими доказами,

- відповідачі, будучи обізнаними про смерть ОСОБА_8 , передбачали негативні для них наслідки у випадку звернення стягнення на предмети договорів дарування. З цієї причини суд критично розцінює показання допитаної як свідка ОСОБА_5 про намір укладення цих договорів у 2016 р.,

- ОСОБА_6 після дарування ОСОБА_5 вищеназваного будинку продовжував в ньому проживати та бути зареєстрованим, що свідчить про відсутність у відповідачів наміру реального настання правових наслідків оспорюваних договорів - про фіктивний перехід права власності за цими правочинами від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та про укладення подружжям ОСОБА_16 цих договорів з метою приховання згаданого майна від звернення на нього стягнення на виконання в майбутньому вироку суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мали давній намір укласти оспорювані позовною стороною договори. Так, ОСОБА_6 внаслідок тяжкого травмування під час дорожньо-транспортної пригоди у 2003 р. мав потребу в постійному лікуванні; спілкування з ним стало проблематичним. Внаслідок цієї травми 03.12.2013 МСЕК встановлено ОСОБА_6 ІІІ групу інвалідності безстроково. У 2016 р. його захворювання загострилися. На лікування та оперування ОСОБА_6 були потрібні значні кошти, які ОСОБА_5 брала у борг у ОСОБА_11 - у розмірі 50000 грн 00 коп., про що ОСОБА_6 знає. Внаслідок хвороби останнього між подружжям склалися напружені відносини і у 2017 р. воно припинило шлюбні відносини та ведення спільного господарства, але формально перебувало у шлюбі, розірвати який було вирішено після 07.04.2018 – після досягнення їхньою дитиною повноліття. Борги, накопичені ОСОБА_5 у зв`язку з захворюваннями ОСОБА_6 , він вирішив погасити шляхом дарування ОСОБА_5 належних йому житлового будинку та земельної ділянки. У жовтні 2017 р. для укладення цих договорів подружжя звернулося до приватного нотаріуса Татьяненко Т.В., проте укласти їх не вдалося у зв`язку з хворобою нотаріуса та її зайнятістю в подальшому. У січні 2018 р. подружжя звернулося до приватного нотаріуса Гордійко О.П., але приміщення для її роботи ще не було готове і в неї не було сертифіката на зайняття нотаріальною діяльністю. Ці обставини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили у судовому засіданні. Тож наміру ухилятися від звернення стягнення на майно, що є предметом оспорюваних угод, подружжя не мало;

- на час укладення угод, про які йдеться, звернення стягнення на майно ОСОБА_6 не мало місця;

- у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 12.02.2018, ОСОБА_6 себе винним не вважає, оскільки перед зіткненням він, втративши свідомість, виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся із зустрічним транспортом. На лікування ОСОБА_6 ОСОБА_5 знову взяла у борг у ОСОБА_12 70000 грн 00 коп., про що ОСОБА_6 знав. При цьому ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_6 , що вона його підтримує, оскільки той перебуває у тяжкому стані, а після його одужання й досягнення їхньою дитиною повноліття вона ініціюватиме розірвання шлюбу. ОСОБА_5 просила ОСОБА_6 повернути їй 120000 грн 00 коп., взятих нею у борг на його лікування. У зв`язку з цим 17.04.2018 ними укладено оспорювані договори дарування будинку та земельної ділянки. На час їх укладення ОСОБА_6 не був підозрюваним чи обвинуваченим та не передбачав для себе ніяких негативних наслідків, оскільки вважав, що його вина у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 12.02.2018, відсутня. Після розірвання шлюбу і укладення з ОСОБА_6 договору дарування будинку ОСОБА_5 звернулася до своїх батьків та, щоб залишитися проживати у подарованому їй будинку, позичила у них 50000 грн 00 коп. для повернення боргу. Вироком суду від 30.11.2018 ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 13.12.2018 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кошти на придбання якої ОСОБА_5 надали її батьки. Продаж ОСОБА_6 земельної ділянки вчинений з метою отримання ним коштів на лікування, а ОСОБА_5 у свою чергу її придбала, оскільки вона розташована біля подарованого їй ОСОБА_6 будинку;

- позивачем не доведено наявності у нього прав на об`єкти дарування та що укладенням оспорюваних договорів дарування порушено його права та інтереси;

- на час укладення оспорюваних позовною стороною правочинів майно, що є предметом цих правочинів, під забороною не перебувало та обтяжень не мало;

- позовні вимоги ґрунтуються на хибному висновку про фіктивність укладених договорів дарування, який позовною стороною зроблено тільки з огляду на те, що ОСОБА_6 відчужив майно свої дружині у зв`язку з тим, що вироком суду з нього стягнуто грошові кошти;

- необхідність звернення відповідачів до приватних нотаріусів викликана тим, що державна нотаріальна контора завантажена спадковими справами, що призвело б до затягування укладення оспорюваних договорів;

- свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили факт надання ними у борг ОСОБА_5 50000 грн 00 коп. та 70000 грн 00 коп. відповідно. Надати розписку про взяття у ОСОБА_11 50000 грн 00 коп. немає можливості, оскільки зобов`язання з повернення їй боргу вже виконано; копія розписки про отримання у ОСОБА_12 70000 грн 00 коп. останнім надавалася суду;

- ніяких негативних наслідків у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.02.2018, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 для себе не передбачали, бо вважали, що ця пригода сталася через втрату ОСОБА_6 свідомості, у зв`язку з чим вина останнього у її скоєнні відсутня;

- висновок суду про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не бажали реального настання правових наслідків від укладення оспорюваних правочинів, так як ОСОБА_6 продовжував проживати у подарованому ОСОБА_5 будинку, не є вірним, оскільки ОСОБА_6 після укладення договору дарування будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , перейшов жити до своїх батьків, після чого знявся з реєстрації у цьому будинку;

- суд І інстанції встановив обставини, на підставі яких ухвалив оскаржуване рішення, базуючись лише на своїх припущеннях, зокрема про наявність обставин, що вимагали негайного укладення оспорюваних договорів, так як такого ОСОБА_5 таке не стверджувала;

- є невірним посилання суду на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, оскільки обставини, викладені у цій постанові, є не зовсім тотожними обставинам цієї справи: оспорювані договори дарування та купівлі-продажу укладалися до ухвалення вироку відносно ОСОБА_6 та, відповідно, до набуття ним статусу боржника.

У судовому засіданні ОСОБА_5 і її представник – адвокат Загалець О.М. підтримали апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 – адвокат Хоминська О.С. просила її відхилити, третя особа – приватний нотаріус Сновського районного нотаріального округу Татьяненко Т.В. вважала скаргу обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.

У справі встановлено таке.

Відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_17 уклали шлюб 26.07.1998, що підтверджено копією свідоцтва про їх одруження (арк. 83 т. 2).

Близько 10 год. 15 хв. 12.02.2018 ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO» моделі «LANOS D4LM500», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Корюківка по 93 км + 450 м ділянки дороги Т-25-12, яка проходить у Чернігівській обл. між с. Великий Щимель Сновського району та м. Корюківка, на заокругленій ділянці, на порушення вимог п. 2.3 «б» розд. 2, п. 10.1 розд. 10, п. 12.1 розд. 12 і п. 1.1 розд. 34 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (з наступними змінами), проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, не вибрав безпечної швидкості руху, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху. Внаслідок цього ОСОБА_6 не впорався з керуванням автомобіля, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 та виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «SKODA» моделі «OCTAVIA A5 ELEGANCE», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок цієї пригоди пасажир автомобіля марки «DAEWOO» моделі «LANOS D4LM500», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події, а неповнолітній пасажир ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Наведені порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України стали причиною та умовою виникнення і настання дорожньо-транспортної пригоди, про яку йдеться, та знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали внаслідок її скоєння.

Зазначені обставини підтверджено вироком Корюківського районного суду Чернігівської області у справі № 736/734/18, який залишено без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду (їх копії на арк. 17-19, 20-22 т. 1).

12.02.2018 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за вищеописаною фабулою зареєстровано кримінальне провадження № 120182700000000040 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України (витяг з нього на арк. 115-116 кримінальної справи Корюківського районного суду № 736/734/18).

26.02.2018 ОСОБА_1 подав слідчому ГУ УНП в Чернігівській області:

- заяву про залучення його до кримінального провадження № 120182700000000040 як законного представника його неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , так як правопорушенням, що є предметом розслідування у цій справі, їм завдано матеріальної та моральної шкоди,

- клопотання про залучення його дітей до кримінального провадження як потерпілих.

Постановою вказаного слідчого від 26.02.2018 ці заяву й клопотання задоволено (арк. 187, 188, 190, 194 невикористаних в суді матеріалів кримінального провадження № 120182700000000040, досліджених апеляційним судом).

17.04.2018 відповідачі уклали договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який посвідчено приватним нотаріусом Сновського районного нотаріального округу Чернігівської області Татьяненко Т.В. за реєстровим № 594 (його копія на арк. 27-28 т. 1). За цим договором ОСОБА_6 подарував своїй дружині ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої ними визначено в сумі 62815 грн 00 коп.

У цей же день - 17.04.2018 відповідачі уклали договір дарування земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Сновського районного нотаріального округу Чернігівської області Татьяненко Т.В. за реєстровим № 595 (його копія на арк. 30-31 т. 1). За цим договором ОСОБА_6 подарував своїй дружині ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,1041 га, що знаходиться за тією ж адресою, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 7425810100:03:002:0050, вартість якої ними визначено в сумі 175210 грн 71 коп.

Перехід права власності від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 на підставі вищевказаних договорів зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджено копіями витягів з цього Реєстру від 17.04.2018 №№ 120942215 і 120949417 (арк. 29, 32 т. 1).

12.05.2018 відповідачами розірвано шлюб, що підтверджено копією відповідного свідоцтва (арк. 120 т. 1).

17.05.2018 ОСОБА_6 , будучи допитаним як підозрюваний, визнав свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, про яку йдеться, що підтверджено протоколом відповідного змісту. У цьому протоколі також зазначено, що ОСОБА_6 про скоєне ним взнав від своєї дружини і що він готовий відшкодувати всі нанесені ним збитки У копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого травматолого-ортопедичного відділення КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» № 3849 зазначено, що ОСОБА_6 проходив курс лікування в цьому відділенні з 26.02.2018 по 16.03.2018 (арк. 273-275, 248-250 невикористаних в суді матеріалів кримінального провадження № 120182700000000040, досліджених апеляційним судом).

На арк. 243-245 невикористаних в суді матеріалів кримінального провадження № 120182700000000040, що досліджені апеляційним судом, мається роздрукована слідчим інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.05.2018 № 124331652, з якої вбачається, що ОСОБА_6 є власником буд. АДРЕСА_1 .

23.05.2018 і 24.05.2018 відповідно адвоката підозрюваного ОСОБА_6 і його самого ознайомлено з матеріалами досудового розслідування, про що складено протоколи (арк. 283, 291 невикористаних в суді досліджених апеляційним судом матеріалів кримінального провадження № 120182700000000040).

30.11.2018 Корюківським районним судом Чернігівської області ухвалено вирок у справі № 736/734/18 про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України за скоєння вищеописаної дорожньо-транспортної пригоди (його копія на арк. 17-19 т. І). У цьому вироку зазначено, що на дату його ухвалення ОСОБА_6 мешкав у буд. АДРЕСА_1 , тобто у відчуженому ним ОСОБА_5 будинку. У вироку також зафіксовано, що ОСОБА_6 повністю визнав і вину у скоєнні злочину, що йому інкримінується, і цивільний позов ОСОБА_1 в його та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 й ОСОБА_4 . Цим вироком також задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_6 :

- на користь ОСОБА_1 - відшкодування майнової шкоди у розмірі 9409 грн. 89 коп. і моральної шкоди в сумі 100000 грн 00 коп.,

- на користь ОСОБА_2 - відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн 00 коп. та щомісячно 930 грн 75 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – матері ОСОБА_8 , до досягнення нею вісімнадцяти років - до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн 00 коп. та щомісячно 930 грн 75 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – матері ОСОБА_8 , до досягнення ним вісімнадцяти років - до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 грн 00 коп. та щомісячно 930 грн 75 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника – матері ОСОБА_8 до досягнення нею вісімнадцяти років - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначений вище вирок залишено без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.08.2019 (її копія на арк. 20-22 т. 1). Згідно з цією ухвалою, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 не заперечував ні своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, під час якої загинула ОСОБА_8 , ні проти задоволення місцевим судом цивільного позову ОСОБА_1 .

Згаданий вирок в частині задоволення цивільного позову звернуто до виконання: на його підставі 22.08.2019 видано 8 виконавчих листів для проведення всіх перелічених вище стягнень. На підставі цих листів державним виконавцем Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 04 і 06 вересня 2019 винесено 8 постанов про відкриття відповідних виконавчих проваджень (копії цих постанов на арк. 23-26 зворот т. 1).

13.12.2018 року відповідачі уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Сновського районного нотаріального округу Чернігівської області Татьяненко Т.В. за реєстровим № 2154 (його копія на арк. 33-35 т. 1). За цим договором ОСОБА_6 продав ОСОБА_5 - своїй колишній дружині земельну ділянку загальною площею 0,0371 га., кадастровий № 74258110100:03:002:0051, її цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої ними визначено в сумі 15816 грн 00 коп. В цьому договорі зазначено, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Перехід права власності від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 на підставі вказаного договору зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджено копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.09.2019 № 181077451 (арк. 36 т. 1).

Щодо стану здоров`я ОСОБА_6 , витрат на його лікування та вплив цих обставин на матеріальне становище їхньої сім`ї до укладення оспорюваних угод судом встановлено таке:

- ОСОБА_6 має 3 групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва принаймні з 03.12.2013 безстроково, що підтверджено копіями довідки МСЕК і його пенсійного посвідчення (арк. 73, 66 кримінальної справи Корюківського районного суду № 736/734/18);

- він був тимчасово непрацездатним з 01.03.2016 по 24.06.2016, в тому числі проходив курси стаціонарного лікування в нейрохірургічному відділенні КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» з 01.03.2016 по 25.03.2016 і з 16.05.2016 по 01.06.2016, що підтверджено копіями виписок-епікризів нейрохірургічного відділення цього закладу (арк. 94-95, 96 т. 1) і довідки з місця його роботи – Південно-західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті № 167 від 22.04.2020 (арк. 221 т. 1);

- за період з 01.03.2016 по квітень 2016 р. документально підтверджені періодичні витрати, понесені у зв`язку з лікуванням ОСОБА_6 , становлять 24406 грн 85 коп. (копії цих документів на арк. 97-106 т. 1);

- у травні-липні 2016 р. по листках непрацездатності ОСОБА_6 виплачено кошти у загальній сумі 11996 грн 72 коп., що підтверджено вищевказаною довідкою з місця його роботи (арк. 221 т. 1). Крім того, у березні й квітні 2016 останньому виплачено страхове відшкодування втраченого заробітку в загальній сумі 1077 грн 68 коп. і пенсію по інвалідності у загальній сумі 2148 грн 00 коп., що підтверджено копіями довідок про доходи, виданих Городнянським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області без номера й дати видачі та Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області № НОМЕР_3 без дати видачі (арк. 222, 223 т. 1). До того ж за І і ІІ квартали 2016 р. загальний доход ОСОБА_6 до видачі на руки (без урахування пенсії) склав 33462 грн 12 коп., що вбачається з довідки Менського управління ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.04.2020 № 1288/9/25-01-50-14 (арк. 199-200 т. 1);

- ОСОБА_6 проходив курс стаціонарного лікування з 12.02.2018 по 26.02.2018 у Корюківській центральній районній лікарні та з 26.02.2018 по 16.03.2018 – у травматолого-ортопедичному відділенні КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня», що вбачається з виписок-епікризів цих закладів № 659 від 26.02.2018 і № 3849 від 16.03.2018 (арк. 107, 108 т. 1);

- за період з 01.02.2018 по 27.04.2018 р. документально підтверджені періодичні витрати, понесені у зв`язку з лікуванням ОСОБА_6 , становлять 32850 грн 59 коп. (копії цих документів на арк. 110-119 т. 1);

- згідно з вищезгаданими довідками Городнянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області та Менського управління ГУ ДПС у Чернігівській області, у І і ІІ кварталах 2018 р. ОСОБА_6 отримував тільки страхове відшкодування втраченого заробітку, розмір якого за лютий 2018 р. склав 1303 грн 81 коп., і пенсію по інвалідності, розмір якої за цей же місяць склав 1452 грн 00 коп. (арк. 199-200, 222, 223 т. 1);

- відомостей про доходи ОСОБА_5 за вищевказані періоди у справі нема.

Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

Відповідачі були і є повністю обізнаними про своє матеріальне становище, так як з наявних у справі доказів протилежне не випливає.

Про завдання позовній стороні шкоди внаслідок смерті ОСОБА_8 ОСОБА_6 дізнався від ОСОБА_5 в період проходження лікування наслідків травмування під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.02.2018, тобто не пізніше 16.03.2018, а отже до укладення відповідачами оспорюваних угод. Виходячи з встановлених і описаних вище способу й характеру завдання цієї шкоди, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не могли не знати, що розмір цієї шкоди є неабияким.

Суду не надано доказів, що на дату укладення всіх оспорюваних позовною стороною угод відповідачі мали такий матеріальний стан, який дозволив би у розумний строк повністю відшкодувати позовній стороні шкоду, спричинену смертю ОСОБА_8 , або більшу чи принаймні значну її частину. Зокрема суду не надано доказів, що відповідачі мали для цього достатньо грошових коштів.

Станом на 13.12.2018 (дата укладення відповідачами оспорюваного позовною стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки) ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знали про набрання законної сили вироком у справі № 736/734/18, а отже вони знали і точний розмір шкоди, завданої позовній стороні смертю ОСОБА_8 , і про обов`язок ОСОБА_6 її відшкодувати.

З наведеного випливає, що відповідачі не могли не знати, що відшкодування шкоди, завданої позовній стороні ОСОБА_6 внаслідок загибелі ОСОБА_8 , повністю або у значній мірі можливе лише шляхом отримання коштів від відчуження належного ОСОБА_6 майна.

З 17.04.2018 (дата укладення оспорюваного договору дарування будинку з надвірними будівлями й спорудами), на 30.11.2018 (дата ухвалення вироку у справі № 736/734/18) і принаймні по 13.12.2018 (дата укладеного відповідачами договору дарування земельної ділянки), тобто майже 8 місяців ОСОБА_6 проживав і був зареєстрований у відчуженому ним ОСОБА_5 будинку.

З наявних у справі доказів неможливо дійти висновку, що на лікування та оперування ОСОБА_6 протягом періодів, на які вказують відповідачі, ними витрачено кошти у загальній сумі 120000 грн 00 коп. В силу ст.ст. 81 ч. 1 і 78 ч. 2 у їх сукупності саме відповідачі мали довести це у суді, так як інформація про стан здоров`я особи, її доходи та витрати є конфіденційною. Оскільки таке не доведено, то місцевий суд правильно розцінив як недопустимі докази у справі показання всіх свідків, допитаних щодо цього факту і пов`язаних з цим фактом обставин, що мають значення для справи.

Посилання апелянта на те, що у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 12.02.2018, ОСОБА_6 себе винним не вважає, у зв`язку з чим він не передбачав для себе ніяких негативних наслідків, суперечить описаним вище доказам.

Суперечить наявним у справі доказам, що теж описані вище, і твердження ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 після укладення договору дарування будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , перейшов жити до своїх батьків, після чого знявся з реєстрації у цьому будинку.

Виходячи з норм права, що регулюють спірні правовідносини, не мають юридичного значення для справи доводи апеляційної скарги про те, що:

- на час укладення оспорюваних позовною стороною угод звернення стягнення на майно ОСОБА_6 не мало місця;

- позивачем не доведено наявності у нього прав на об`єкти дарування і що укладенням договорів дарування, які ж предметом спору між сторонами, порушено його права та інтереси;

- на час укладення оспорюваних позовною стороною правочинів майно, що є предметом цих правочинів, під забороною не перебувало та обтяжень не мало.

Суперечать встановленим у справі обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, а тому й відкидаються судом, посилання апелянта на те, що:

- позовні вимоги ґрунтуються на хибному висновку про фіктивність укладених договорів дарування, який позовною стороною зроблено тільки з огляду на те, що ОСОБА_6 відчужив майно свої дружині у зв`язку з тим, що вироком суду з нього стягнуто грошові кошти;

- суд І інстанції встановив обставини, на підставі яких ухвалив оскаржуване рішення, базуючись лише на своїх припущеннях;

- є невірним посилання суду на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Отож є вірним висновок суду І інстанції про те, що оспорювані позовною стороною договори є недійсними як такі, що спрямовані на фіктивний перехід від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно, яке є предметом цих договорів, з метою приховати це майно від виконання за його рахунок вироку суду в частині відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди.

Апеляційний суд вирішує справу як на наданих суду І інстанції доказах, так і на наданих апеляційному суду доказах, так як всі вони мають виключне значення для справи, зокрема без їх дослідження був би порушений принцип повноти перевірки доводів апелянта.

Оскаржуване рішення в цілому відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим підстав для його скасування не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову виготовлено 27.08.2021.

Головуючий:                                               Судді: