Справа № 344/10402/20

Провадження № 22-ц/4808/960/21

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.,

секретаря Пацаган В.В.,

за участю представника апелянта адвоката Гасай М.Б.,

представника позивача адвоката Парфана Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Польської М.В. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання наказу протиправним, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом № 427-к від 14.07.2020 філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» його звільнено з посади начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу з 15.07.2020, у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

З 17.11.2015 він перебуває на виборній посаді голови первинної профспілкової організації апарату філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», а з 08.10.2015 входить до об`єднаного профкому об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз».

28.01.2020 його було попереджено про звільнення із займаної посади, у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників АТ «Укртрансгаз». Упродовж березня-липня 2020 року, а саме: 31 березня, 13 квітня, 06 травня, 14 травня, 05 червня, 13 липня відповідач надавав йому список вакантних посад АТ «Укртрансгаз» і після їх вивчення він надав письмову згоду на зайняття вакансій, з числа запропонованих йому. Проте, відповідачем було відмовлено йому в переведенні на вакантні посади, з надуманих причин.

Вказує на те, що первинна профспілкова організація філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на подання, в якому роботодавець просив дати профспілкову організацію згоду на розірвання трудового договору з ним, ухвалила рішення про відмову у наданні такої згоди.

Зважаючи на те, що він займає виборні посади у профспілковій організації, роботодавець звернувся 26.05.2020 з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з ним до профкому об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз», 15.06.2020 профком об`єднаної профспілкової організації також відмовив у наданні згоди на його звільнення.

Разом з тим, не зважаючи на обґрунтовану відмову первинної профспілкової організації та об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз», роботодавець 14.07.2020 видав наказ про його звільнення з 15.07.2020.

Отже, позивач вважає, що при його звільненні роботодавець не виконав вимоги ч. 2 ст. 40 і ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо влаштування працівника, в порушення вимог ст. 43 КЗпП України звільнив його за відмови первинної профспілкової організації та профкому об`єднаної профспілкової організації, не виконав припис ч. 3 ст. 252 КЗпП України та не дотримався положень, визначених ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а саме: зважаючи на те, що він є членом об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз» у відповідача був наявний обов`язок звернутись за згодою про його звільнення також і до Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників нафтової і газової промисловості, яка є вищестоящою організацією об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпатрансгаз».

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд: визнати наказ АТ «Укртрансгаз» № 427-к від 14.07.2020 протиправним і скасувати його; поновити його на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Укртрансгаз» № 427-к від 14.07.2020 «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 15 липня 2020 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Ухвалено поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді до посади, яку обіймав на час звільнення або внести зміни в штатному розписі ввівши скорочену посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2020 року по 15 квітня 2021 року в сумі 331 966,04 грн. (триста тридцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість гривень 04 коп), з обов`язковим відрахуванням необхідних платежів, нарахованих на вказану виплату, згідно вимог чинного законодавства.

Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь держави за дві вимоги немайнового характеру 1681 грн 60 коп (тисяча шістсот вісімдесят одну гривню 60 коп) та вимогу майнового характеру 3319 грн 66 коп (три тисячі дев`ятнадцять гривень 66 коп) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Укртрансгаз» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції, невідповідність таких фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що одночасно з попередженням про звільнення позивач був ознайомлений з актуальним переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз», однак від переведення відмовився, про що свідчить його власноручний запис. У подальшому, позивачу неодноразово пропонувалася робота на наявних вакантних посадах, однак він відмовлявся і від них. Неврахування даних обставин призвело до неправильного застосування норм ст. 49-2 КЗпП України в частині дослідження виконання роботодавцем обов`язку з працевлаштування вивільнюваного працівника, оскільки з моменту попередження про вивільнення і до дати звільнення відповідач неодноразово ознайомлював позивача з переліком вакантних посад, проте згоди на переведення на посади, які останній може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, не отримав.

Разом з тим, ОСОБА_1 ініціював розгляд своєї кандидатури для призначення на певні посади. Комісія з визначення переважного права працівників на залишення на роботі розглянула заяви ОСОБА_1 і прийняла рішення не визначати переважне право позивача на залишення на роботі, у зв`язку із його невідповідністю кваліфікаційним вимогам до таких посад.

У той же час, суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у позивача відповідної освіти для зайняття окремих вакантних посад, а також те, що ОСОБА_1 не працював у жодному із відділів на посаду керівника, в яких він претендував, тобто стаж роботи за фахом у кожному із випадків відсутній. Тому, дійшов помилкового висновку про те, що вимоги про відповідність кваліфікації посади, які передбачені в посадовій інструкції ОСОБА_1 є аналогічними до кваліфікаційних вимог вакантних посад.

З приводу листа первинної профспілкової організації апарату філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», зазначено, що до такого додано копію постанови профкому первинної профспілкової організації апарату філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» № П-3-1 від 06.05.2020 за підписом позивача, із якої неможливо встановити чи прийнята така за наявності кворуму. Крім того, така прийнята за відсутності роботодавця, підписана лише позивачем як головою профкому, тоді як підпис секретаря відсутній.

При цьому, судом першої інстанції не досліджено питання прийняття рішення первинною профспілковою організацією за наявності відповідного кворуму, дотримання строків первинною профспілковою організацією апарату філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», обґрунтованість рішення первинної профспілкової організації з огляду на те, що її керівником був позивач. А тому відмова профкому у наданні згоди на розірвання трудового договору із позивачем, яка не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 не виключає право відповідача на таке звільнення.

Апелянт зазначає, що рішення профкому об`єднаної профспілкової організації філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» є неправомочним, оскільки прийнято за відсутності позивача, що суперечить ч. 3 ст. 43 КЗпП України, відповідно до якої подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Крім того, рішення Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників нафтової і газової промисловості України, отримане на вимогу ухвали Івано-Франківського міського суду від 16.02.2021, про відмову у наданні згоди на звільнення позивача не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, а тому не позбавляє відповідача права на звільнення позивача.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки відмовам профкому у наданні згоди на звільнення позивача, не перевірено чи відповідають такі рішення нормам законодавства, фактичним обставинам і підставам звільнення працівника.

Звертає увагу суду також на те, що позивач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, не визначав жодних доказів щодо порушення його переважного права на залишення на роботі та не стверджував про порушення роботодавцем ст. 42 КЗпП України під час його звільнення. У той же час, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, згідно із яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог, оскільки дійшов висновку про ненадання відповідачем доказів для підтвердження кількості скорочених штатних посад на підприємстві.

З наведених підстав, АТ «Укртрансгаз» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримала в повному обсязі.

Позивач та його представник скаргу заперечили , просили її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено , що ОСОБА_1 з 09.11.1995 р. розпочав трудову діяльність в «Укртрансгаз» на різних посадах, зокрема з 07.06.2019р. його було переведено на посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз»(а.с.4-6).

Згідно із розпорядженням первинної профспілкової організації апарату філії управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 16 листопада 2015 року, ОСОБА_1 вступив на посаду голови первинної профспілкової організації апарату філії управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» з 17 листопада 2015 року (а.с. 7).

Попередженням про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням з 01.01.2020 посади «Начальник сектору» структуро підрозділу «Філія «Оператор газотранспортної системи України», Апарат, Управління транспортування газу, Відділ протикорозійного захисту та діагностики, Західний сектор протикорозійного захисту» АТ «Укртрансгаз», після закінчення двомісячного терміну з дня ознайомлення з цим попередженням.

Одночасно з попередженням ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади згідно з переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 16.01.2020, за відповідною професією чи спеціальністю, з урахуванням освітньо-кваліфікаційного рівня, зазначеного у кваліфікаційних вимогах, передбачених посадовими (робочими) інструкціями, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України.

З попередженням про звільнення та переліком вакантних посад ОСОБА_1 ознайомився 28.01.2020, про що свідчить його підпис та зазначив, що від запропонованих вакансій згідно із переліком на чотирьох аркушах станом на 16.10.2020 відмовляється (а.с. 9).

Згідно із протоколом засідання профкому первинної профспілкової організації апарату філії управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» від 06.05.2020 № 3, профспілковий комітет постановив відмовити у наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з начальником західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики філії «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_1 згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення посади). На засіданні профспілкового комітету був присутній ОСОБА_1 , який, як голова, підписав вказаний вище протокол (а.с. 44-45).

Зазначене також підтверджується постановою профкому первинної профспілкової організації апарату філії управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» від 06.05.2020 № П-3-1 (а.с. 47-48).

Згідно із протоколом № 40 засідання профкому об`єднаної профспілкової організації управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» від 15.06.2020, на розгляд профспілкового комітету була винесена пропозиція щодо відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору у зв`язку зі скороченням посади з начальником сектору протикорозійного захисту філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз`Квичем В.І. Результат голосування: за - 8; утримались - 1. Відтак, профспілковий комітет постановив відмовити у наданні згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 (а.с. 50).

Згідно із витягом з протоколу засідання президії Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників нафтової і газової промисловості України від 04 березня 2021 року № П-48, у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з 15.07.2020 за ініціативою роботодавця або уповноваженого ним органу за п. 1 ст. 40 КЗпП України відмовлено (а.с. 178-183).

Наказом в.о. генерального директора Філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укратрансгаз» від 14.07.2020 № 427-к звільнено ОСОБА_1 , начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу, з 15 липня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Виплачено ОСОБА_1 : компенсацію за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 09 лситопада 2016 року по 15 липня 2020 року; вихідну допомогу у відповідності до ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку; вихідну допомогу у відповідності до п.2.3 Колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» на 2016-2018 роки (стаж роботи в газовій промисловості - 24 роки 08 місяців 07 днів) (а.с. 51).

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із пунктом 1 частини1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджував ся він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що ним належним чином виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, а отже, погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ «Укртрансгаз» порушило процедуру звільнення ОСОБА_1 з роботи в частині пропозицій вакантних посад та обов`язку переведення працівника на такі при скороченні штату та чисельності.

Згідно із матеріалами справи, одночасно із попередженням про звільнення, позивачу було запропоновано вакантні посади, від яких останній відмовився станом на 28.01.2020, що підтверджується його підписом на попередженні про вивільнення.

В подальшому, відповідач неодноразово пропонував позивачу оновлений список вакантних посад АТ «Укртрансгаз».

Не зважаючи на це, суд звертає увагу на інше. Як вбачається зі змісту Попередження про вивільнення ( а.с. 9), відповідач запропонував позивачу перелік вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 16.01.2020 за відповідною професією чи спеціальністю, з урахуванням освітньо-кваліфікаційного рівня, зазначеного у кваліфікаційних вимогах, передбачених посадовими інструкціями, відповідно до вимог ст.49-2КЗпП, у разі виникнення підходящих за кваліфікацією вакансій до закінчення терміну попередження, вони також будуть запропоновані.

Тобто, було роботодавцем запропоновано ті посади, які відповідають професії чи спеціальності, з урахуванням освітньо-кваліфікаційного рівня, зазначеного у кваліфікаційних вимогах, передбачених посадовими інструкціями.

Позивач, використовуючи своє право на підставі запропонованих вакансій після обрання підходящої посади заповнював заяву про її обрання, за формою встановленою роботодавцем.

Однак як правильно встановлено судом першої інстанці , при обранні позивачем вакантних посад за пропозицією самого ж відповідача, частина таких одразу виводилася зі штату, а по інших, - за результатами розгляду комісією створеною відповідачем, здійснювалася перевірка щодо наявності та відповідності у позивача кваліфікації та досвіду роботи до кваліфікаційних вимог цих посад, за результатами чого було встановлено, що ОСОБА_1 не може обіймати ці посади, оскільки його кваліфікація та досвід роботи не є відповідними для зайняття вищевказаних посад.

Тобто при обранні позивачем вакантних посад запропонованих відповідачем, останнім здійснювалася перевірка його кваліфікації та досвіду та ухвалювалося певне рішення.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо порушення прав позивача в цьому випадку, так як такі дії суперечать ст.49-2 КзПП. Роботодавець створив процедуру, яка обмежила право особи, яка попереджена про звільнення на обрання вільної посади, оскільки таке поставлене під умову. Не зважаючи на те, що в попередженні про звільнення вказано про пропозицію відповідної посади, роботодавець шляхом створення процедури, запровадження встановленої форми заяви та створення комісії для визначення відповідності працівника запропонованій посаді, унеможливив беззаперечне використання ним свого права.

Так само правильно звернув увагу суд першої інстанції на те, що при виборі позивачем певних посад, за підсумком розгляду заяви ОСОБА_1 , він повідомлявся, що такі посади вже відсутні у штатному розписі.

Так, згідно із витягом з протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці від 16.04.2020 № 8, питання про зайняття ОСОБА_1 вакантної посади - заступника директора - начальника відділу забезпечення виробництва апарату АТ «Укртрансгаз» ухвалено не розглядати, у зв`язку з виведенням посади зі штатного розпису Товариства (а.с. 18).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії від 14.07.2020 № 16, згідно із яким ОСОБА_1 відмовлено у визначенні переважного права на залишення на роботі на вакантних посадах: начальника відділу головного енергетика Технічного департаменту та начальника сектору енергозабезпечення відділу головного енергетика Технічного департаменту, у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам посад. Крім того, комісією ухвалено не розглядати питання про визначення переважного права на залишення на роботі серед працівників, які подали заяви на посади «начальник сектору протикорозійного захисту відділу головного енергетика Технічного департаменту» та «провідний інженер сектору протикорозійного захисту відділу головного енергетика Технічного департаменту», у зв`язку з виведенням таких посад зі штатного розпису Товариства (а.с. 42).

Тобто, 13 липня 2020 року позивача ознайомлюють із переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» (а.с. 36-37), цього ж дня він звертається до комісії з визначення переважного права на залишення на роботі із заявами, в яких просить розглянути його кандидатуру на вакантні посади, згідно вказаного переліку (а.с. 38-39) і відразу на наступний день, комісія констатує факт виведення таких посад зі штатного розпису. При цьому, у судовому засіданні представник апелянта не заперечила, що зазначені посади відповідали кваліфікації позивача, однак того ж таки 13.07.2020 були виведені зі штату. Що на думку суду, свідчить про суб`єктивний фактор в діях відповідача, спрямований на неможливість реалізації позивачем права на залишення на роботі.

Крім того, дані про критерії та методику визначення відповідності кваліфікації та досвіду позивача, на підставі яких комісія оцінювала та приймала рішення, в матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо безпідставності та необґрунтованості висновків суду першої інстанції про невідповідність дій АТ «Укртрансгаз» положенням статті 43 та частині 3 статті 252 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-703цс15 викладена правова позиція, що суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінюючи рішення профспілкових комітетів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх обґрунтованість, оскільки такі містять посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення позивача та посилання на неврахування АТ «Укртрансгаз» фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з позивачем є порушенням його законних прав.

Разом з тим, розгляд профспілковим комітетом подання щодо звільнення позивача з роботи за його відсутності не свідчить про нечинність такого рішення, оскільки таке не призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

Щодо доводів про неналежне оформлення протоколів первинної профспілкової організації та наявності сумніву у їх достовірності в силу зайняття в ній посади голови позивачем слід зазначити, що в цій частині відповідачем не представлено доказів, які б підтверджували такі обставини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема, у зв`язку з тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо працевлаштування позивача та звільнив його за наявності обґрунтованого рішення профспілкового комітету про ненадання згоди на таке звільнення.

У той же час, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, чим порушив положення частини 2 статті 264 ЦПК України. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив поновити його на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укратрансгаз». Однак, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд ухвалив поновити на роботі ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, яку він обіймав на час звільнення або внести зміни в штатний розпис, ввівши скорочену посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Вказані дії суду першої інстанції свідчать про порушення ним принципу диспозитивності та ухвалення рішення під умовою, що суперечить процесуальному закону.

Питання щодо поновлення на роботі працівника, посада якого скорочена, врегульовано ст. 235 КЗпП України, тому у суду не було підстав вказувати на порядок поновлення працівника.

У зв`язку з цим, рішення суду у цій частині слід змінити та викласти абзац 3 резолютивної частини рішення суду в такій редакції: «Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2021 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, яку обіймав на час звільнення або внесення змін в штатний розпис ввівши скорочену посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» змінити.

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:

«Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцятиднів з дня складенняповного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27.08.2021.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Горейко М.Д.

Максюта І.О.