СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2021 р. Справа № 922/490/21

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

прокурор - Хряк О.О., службове посвідчення №059740 від 08.02.2021; Анголенко П.О., службове посвідчення №061561 від 24.03.2021,

Фонду державного майна України - Зучек Є.Н., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

1-го відповідача - Петруніна К.О., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Гупал Р.М. на підставі довіреності №248-522/21 від 04.03.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛГ №000184,

2-го відповідача - Концева М.В. на підставі довіреності від 01.02.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4699 від 13.03.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" (вх.№1564Х/2), Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (вх.№1594Х/2), Фонду державного майна України (вх.№1682Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., час проголошення рішення - 18:08год., дата складання повного тексту рішення - 30.04.2021, у справі №922/490/21

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3, м. Харків, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ,

до 1-го відповідача Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків, 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб", м. Маріуполь,

про визнання недійсними угод

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольпромснаб", в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.04.2020 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "Маріупольпромснаб";

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 30.07.2020 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "Маріупольпромснаб";

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 01.09.2020 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "Маріупольпромснаб";

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 29.12.2020 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладену між ДП "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "Маріупольпромснаб".

- стягнути з відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4 540, 00грн з кожного.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами проведеної закупівлі 25.02.2020 між ДП "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "Маріупольпромснаб" був укладений договір №238-16/753-ВК про поставку металопродукції на загальну суму 82 640 978, 40грн, строк дії договору до 31.12.2021.

Як вказує прокурор, укладення додаткових угод до договору про підвищення ціни на товари по закупівлі було здійснено відповідачами без належного обгрунтування, за відсутності підтверджуючих документів щодо здійснення аналізу кон`юктури ринку тощо.

Прокурор зазначає, що ДП "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" є державним унітарним підприємством та належить до сфери управління Фонду державного майна України; місцевою прокуратурою направлено на адресу Фонду державного майна України 16.12.2020 листа щодо вжиття Фондом заходів, у тому числі, щодо визнання недійсними додаткових угод до нього або інших заходів з цих питань. Згідно відповіді Фонду від 28.01.2021, він не погоджував суму договору №238-16/753-ВК, оскільки господарське зобов`язання не є значним (менше 10% вартості активів підприємства).

У зв`язку із цим, як вказує прокурор, місцевою прокуратурою повторно направлено на адресу Фонду державного майна України 05.02.2021 листа щодо виявлених порушень та вжиття заходів з цих питань шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору №238-16/753-ВК. Однак, станом на дату звернення з позовом Фондом не надано будь-якої інформації про результати розгялду листа від 05.02.2021.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурором до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 позов задоволено повністю з тих підстав, що укладення додаткових угод до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та підвищення ціни на товари по закупівлі, в порушення вимог статті 632 Цивільного кодексу України, умов договору, було здійснено без належного обґрунтування очікуваної її вартості, відсутності підтверджуючих документів щодо здійснення аналізу кон`юнктури ринку.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що не вжиття Фондом державного майна України, як суб`єктом управління вищевказаного підприємства, заходів на усунення вказаних порушень та оскарження відповідних додаткових угод, зумовило необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в суді та звернення з даним позовом до суду в межах своєї компетенції. При цьому, про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом Харківською місцевою прокуратурою №3, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", заздалегідь проінформовано листом Фонд державного майна України.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що прокурором не доведено права на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах; грошові кошти за поставлений товар за додатковою угодою №1 від 13.04.2020 станом на дату розгляду справи не сплачені, тому суд дійшов передчасного висновку щодо порушення ТОВ "Маріупольпромснаб" інтересів держави. Апелянт вважає висновок товарознавчої експертизи від 11.12.2020 за матеріалами кримінального провадження №42020221050000127 неналежним доказом дослідження кон`юктури ринку цін.

Також, на думку апелянта, твердження прокуратури і висновок суду про самоусунення Фонду державного майна України від виконання своїх обов`язків не відповідає дійсності та доказам, наявним у матеріалах справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/490/21; встановлено учасникам справи строк до 11.06.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 11.06.2021 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 17.06.2021 о 10:00год.

Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що прокурором не обгрунтовано та не доведено належними доказами, якій особі внаслідок укладення та виконання відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору було завдано шкоду та не доведено сам факт завдання шкоди.

Як вказує апелянт, умовами договору передбачено, що у разі зміни кон`юктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов.

Отже, апелянт вважає, що наявність цих чинників, відповідно до умов договору, є підставою для прийняття рішення про зміну істотних умов договору, зокрема ціни.

Апелянт вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними додаткових угод №1 від 13.04.2020, №2 від 30.07.2020, №3 від 01.09.2020, №4 від 29.12.2020 до Договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, а висновки суду першої інстанції про порушення інтересів держави не обгрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, на думку апелянта, прокурором не дотримані вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом.

Апелянт зазначає, що суд ухвалив рішення, не з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень; у судовому засіданні не були досліджені письмові докази, а у рішенні суд не надав оцінки аргументам відповідачів та позивача, а також не зазначив підстав їх неприйняття.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/490/21; встановлено учасникам справи строк до 11.06.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 11.06.2021 для подання заяв і клопотань; постановлено розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/490/21 здійснювати в одному спільному апеляційному провадженні; призначено справу до розгляду на 17.06.2021 о 10:00год.

01.06.2021 від Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Маріупольпромснаб" (вх.№6329), зазначає, що про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", проінформовано листом Фонд державного майна України; враховуючи, що орган управління самоусунувся від покладених на нього завдань, прокуратура звернулася до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Прокурор вважає посилання ТОВ "Маріупольпромснаб" на листи СМЦ "Метінвест" щодо підняття цін на металопродукцію неналежним доказом підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку (підвищення ціни на витратні матеріали тощо), зміни кон`юктури ринку та необхідності, у зв`язку із цим, зміни ціни у договорі, оскільки СМЦ "Метінвест" є суб`єктом господарювання, як і ТОВ "Маріупольпромснаб", не є експертною організацією, уповноваженим органом, у зв`язку з чим, визначає ціни, які є найбільш вигідними для отримання прибутку. Водночас, будь-яких інших документів на обгрунтування підвищення ціни на продукцію - листовий металопрокат товариством не надано.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021, у зв`язку з відпусткою судді Гези Т.Д. та тимчасовою непрацездатністю судді Лакізи В.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.06.2021 після заслуховування учасників справи оголошено про перерву в судовому засіданні до 14:15год. 15.07.2021.

Фонд державного майна України, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, також звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що прокурором було порушено розумні строки, дотримання яких надало б можливість Фонду самостійно звернутися до суду, або довести прокуророві про необгрунтованість такого звернення. Таким чином, на думку Фонду, у прокурора були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом Харківською місцевою прокуратурою №3, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", заздалегідь проінформовано листом Фонд державного майна України.

Як вказує апелянт, враховуючи загальну суму договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 - 82 640, 9тис.грн, цей договір не підлягав погодженню, та не погоджувався Фондом як суб`єктом управління Державного підприємства "Завод "Електроважмаш".

На думку апелянта, Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" були дотримані умови пункту 3.3. договору, а саме щодо надання підтверджуючих документів на підвищення ціни металопродукції, які були опрацьовані Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", та в подальшому укладені додаткові угоди. Тому Фонд вважає висновок суду першої інстанції щодо відсутності належних підтверджуючих документів в обгрунтування збільшення вартості товару помилковим.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/490/21; встановлено учасникам справи строк до 07.07.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу Фонду державного майна України з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 07.07.2021 для подання заяв і клопотань; постановлено розгляд апеляційних скарг Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" і Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/490/21 здійснювати в одному спільному апеляційному провадженні; призначено справу до розгляду на 15.07.2021 о 14:15год.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021, у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

14.07.2021 від Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" надійшло клопотання про визнання експертизи неналежним та недопустимим доказом (вх.№8065); зазначає, що наданий в якості доказу висновок експерта №17427 був зроблений на замовлення начальника Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 Пономаренко А.О. для потреб кримінального провадження №42020221050000127, тобто, не на замовлення однієї із сторін даного господарського процесу для дослідження предмета доказування даної справи та не для надання до суду. Заявник вважає, що додатковим підтвердженням недопустимості використання висновку експерта в даному господарському процесі є те, що кримінальне провадження №42020221050000127 є не завершеним, справа до суду не передана, матеріали є не розкритими.

Крім того, представник Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" вважає, що висновок експерта не може вважатися таким, що стосується предмета доказування у даній справі, оскільки, по-перше, експерту було поставлено питання щодо оптової ринкової вартості листового прокату сталі станом на 25.02.2020, 13.04.2020 та 30.07.2020, однак, додаткові угоди №3 та №4 були укладені пізніше; і, по-друге, за умовами договору, поставка сталі була здійснена в роздрібний спосіб, без врахування оптової знижки, яка бралась до розрахунку експертом.

Також представник Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" зазначає, що основним джерелом при проведенні експертного дослдіження є електронний ресурс www.prom.ua, який 1-ий відповідач вважає лише інформаційним; відповідачами же брались до уваги ціни на продукт, що встановлені одним із найбільших виробником, та інші супутні умови, які мали місце зі спливом часу після укладання основного договору.

З огляду на викладене, просить визнати висновок експерта №17427 за результатами проведення товарознавчої експертизи в межах кримінального провадження №42020221050000127, який складено 11.12.2020, недопустимим та неналежним доказом у справі №922/490/21 та відповідно не використовувати його при обгрунтуванні позиції апеляційного суду.

О 14:30год. 15.07.2021 судове засідання продовжено; після перерви, у зв`язку зі зміною складу колегії суддів, розгляд справи розпочато спочатку.

Представники 1-го відповідача оголосили доводи апеляційної скарги; підтримали апеляційні скарги 2-го відповідача та Фонду державного майна України.

Також представник 1-го відповідача оголосив клопотання про визнання експертизи неналежним та недопустимим доказом.

Представник 2-го відповідача оголосила доводи апеляційної скарги; підтримала апеляційні скарги 1-го відповідача та Фонду державного майна України.

Представник Фонду державного майна України оголосив доводи апеляційної скарги; підтримав апеляційні скарги 1-го та 2-го відповідачів.

Прокурор проти доводів апеляційних скарг заперечує.

Після заслуховування учасників справи у судовому засіданні оголошено про перерву до 14:15год. 17.08.2021.

16.08.2021 від Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" надійшло клопотання про долучення доказів у справі (вх.№9433), зазначає, що 13.08.2021 (на адвокатський запит від 19.07.2021) на адресу представника 1-го відповідача з Головного слідчого управління Національної поліції України надійшла відповідь від 30.07.2021 №24/Г-639аз, що постановою заступника Генерального прокурора здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020221050000127 доручено ГСУ НПУ. Вказане, на думку заявника, свідчить про те, що на момент проведення товарознавчої експертизи і на момент звернення з даним позовом, кримінальне провадження перебувало в провадженні іншого органу досудового розслідування, а отже, прокурор Харківської місцевої прокуратури №3 не був у ньому процесуальним керівником і, відповідно, не міг мати доступу до матеріалів експертизи, а тим більше, завіряти її копію своїм підписом.

Як вказує заявник, враховуючи, що відповідь на адвокатський запит надійшла до 1-го відповідача лише 13.08.2021, раніше вона не могла бути надана суду.

З огляду на викладене, просить долучити відповідь ГСУ НПУ №24/Г-639аз від 30.07.2021 на адвокатський запит від 19.07.2021 до справи.

До клопотання 1-им відповідачем додано копії відповіді ГСУ НПУ №24/Г-639аз від 30.07.2021 на адвокатський запит від 19.07.2021 та поштового конверту.

О 14:38год. 17.08.2021 судове засідання продовжено; після перерви представник 1-го відповідача оголосив клопотання про долучення доказів у справі; підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник 2-го відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.

Представник Фонду державного майна України також підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Прокурор просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 22.04.2021 - без змін.

Щодо клопотань 1-го відповідача про визнання експертизи неналежним та недопустимим доказом та про долучення доказів у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, від 25.05.2021 та від 22.06.2021 про відкриття апеляційних проваджень за апеляційними скаргами ТОВ "Маріупольпромснаб", ДП "Завод "Електроважмаш" та Фонду державного майна України було встановлено учасникам справи строк для подачі заяв і клопотань: до 11.06.2021 та до 07.07.2021.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, з клопотанням про визнання експертизи неналежним та недопустимим доказом 1-ий відповідач звернувся до суду 14.07.2021 без обгрунтувань причин пропуску встановленого судом строку для подачі заяв і клопотань; з клопотанням про долучення доказів у справі 1-ий відповідач звернувся 16.08.2021, тобто, обидва клопотання подані з пропуском встановленого судом строку для подачі заяв і клопотань.

Судова колегія вважає неповажними зазначені 1-им відповідачем причини пропуску строку подання клопотання про долучення доказів у справі, а саме, що відповідь на адвокатський запит від 19.07.2021 надійшла до 1-го відповідача лише 13.08.2021, оскільки 1-ий відповідач, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, не був позбавлений права і можливості звернутись з відповідним адвокатським запитом ще під час розгляду справи судом першої інстанції і подати усі докази суду першої інстанції.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки клопотання про визнання експертизи неналежним та недопустимим доказом та про долучення доказів у справі подані 1-им відповідачем з пропуском встановленого судом строку, слід залишити їх без розгляду.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, представники сторін, прокурори з`явились в судове засідання і висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, ДП "Завод "Електроважмаш" проведена процедура закупівлі щодо поставки товару (ДК 021:2015:44170000-2: Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами).

Відповідно до пункту 2 розділу 6 документації із закупівель, затвердженої рішенням комісії із закупівель товарів, робіт і послуг ДП "Завод "Електроважмаш" від 15.01.2020, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2.11, 2.12 Регламенту проведення закупівель товарів, робіт і послуг за власні кошти ДП "Завод "Електроважмаш", затвердженого наказом в.о. генерального директора №38 від 29.01.2020, встановлено, що обґрунтування очікуваної вартості - це висновок стосовно очікуваної вартості відповідного предмета закупівлі, що складається відповідальним підрозділом - ініціатором на підставі аналізу кон`юнктури ринку (наприклад, на підставі інформації із загальнодоступних джерел, розрахунків (кошторисів), офіційних відповідей (висновків) уповноважених органів (експертних організацій тощо). Очікувана вартість визначається на етапі формування заявки на закупівлю та у подальшому уточняються під час підготовки документів для проведення процедури закупівлі, оцінки пропозицій, укладання договору тощо.

Очікувана вартість предмета закупівлі - це вартість предмета закупівлі, яка визначається відповідальним підрозділом - ініціатором на підставі обґрунтування очікуваної вартості.

За результатами проведеної закупівлі, 25.02.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та переможцем ТОВ "Маріупольпромснаб" укладено договір №238-16/753- ВК про поставку вищевказаної продукції на загальну суму 82 640 978, 40грн. Строк дії договору встановлено до 31.12.2021.

Станом на момент підписання договору відповідачами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору, у разі зміни кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов (ціна, обсяг і т.д.).

У разі наявності зазначених в пункті 3.2 цього договору факторів, постачальник направляє замовнику пропозицію щодо зміни істотних умов договору, приклавши підтверджуючі документи. Замовник після отримання даної пропозиції, що не перевищує 20 календарних днів, повідомляє постачальника про результати його розгляду. У разі згоди замовника на зміну істотних умов, сторони підписують додаткову угоду.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Маріупольпромснаб" було направлено ДП "Завод "Електроважмаш" лист, який останнім отримано 24.03.2020.

У листі повідомлено, що з 24.01.2020 усі виробники металопрокату піднімали ціни; зокрема, групою "Метінвест" за цей період піднято ціни на листовий прокат 09Г2С чотири рази. Динамічна зміна ринкових змін за період січень-березень 2020 року викликана низкою факторів та підтверджується актом торгово-промислової палати України.

Крім того, ТОВ "Маріупольпромснаб" у вказаному листі було зазначено, що ціни піднімалися 24 січня, 05 лютого, 13 березня та 20 березня 2020 року, у зв`язку з чим ТОВ "Маріупольпромснаб" вимушене переглянути ціни на листовий прокат 09Г2С:

- лист 4-14.мм.х1500(2000)х6000-Б-ПН-О ДСТУ 8540:2015/345-09Г2С-св-14 ДСТУ 8541:2015 -18% - 22866,00 грн. з ПДВ;

- лист 15-20.мм.х1500(2000)х6000-Б-ПН-О ДСТУ 8540:2015/325-09Г2С-св-14 ДСТУ 8541:2015 -15% - 23364.00 грн. з ПДВ;

- лист 21-50.мм.х1500(2000)х6000-Б-ПН-О ДСТУ 8540:2015/295-09Г2С-св-14 ДСТУ 8541:2015 -20% - 25359.00 грн. з ПДВ;

- лист 51-100.мм.х1500(2000)х6000-Б-ПИ-О ДСТУ 8540:2015/265-09Г2С-св-14 ДС`ГУ 8541:2015 -18% - 26932,00 грн. з ПДВ;

- лист 101-160.мм.х1500(2000)х6000-Б-ПН-О ДСТУ 8540:2015/265-09Г2С- св-14 ДСТУ 8541 2015 -15% - 26868,00 грн. з ПДВ.

Водночас, ТОВ "Маріупольпромснаб" не було зазначено, які саме фактори викликали динамічну зміну ринкових цін (зміна кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції) за період січень-березень 2020 року на вказану продукцію, а також не надано підтверджуючих документів на обгрунтування підняття цін на вказаний листовий прокат на дати: 24 січня, 05 лютого, 13 березня та 20 березня 2020 року.

ТОВ "Маріупольпромснаб" було надано лише один лист Донецької Торгово- промислової палати від 23.03.2020 про визначення орієнтованого рівня закупівельних цін чорного металопрокату в Україні станом на березень 2020 року.

Проте, вказаний лист визначає лише орієнтовний рівень закупівельних цін на чорний металопрокат станом на березень 2020 року; зазначено, що дані мають інформаційний характер.

Отже, не обгрунтовують підвищення ціни на конкретну одиницю продукції, у зв`язку із коливанням ціни такого товару на ринку.

На підставі листа 13.04.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" укладено додаткову угоду №1 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.1 договору та збільшено ціну договору до 97 227 256, 30грн.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що ДП "Завод "Електроважмаш" 28.05.2020 направлено на адресу ТОВ "Маріупольпромснаб" лист щодо зменшення ціни на 15% по договору №238-16/753-ВК.

На вказаний лист ТОВ "Маріупольпромснаб" надало 02.06.2020 відповідь, відповідно до якої підприємство вбачає можливість зменшення ціни лише на 2%, без будь-якого обґрунтування такої позиції.

Однак, вже 20.07.2020 ТОВ "Маріупольпромснаб" листом №52 повідомило ДП "Завод "Електроважмаш" про необхідність перегляду ціни в сторону збільшення, у тому числі по договору №238-16/753-ВК.

Підставою для такого збільшення підприємством зазначено збільшення вартості листового металопрокату, яке відбулося 16.06.2020 та 17.07.2020 року.

При цьому, ТОВ "Маріупольпромснаб" не було надано будь-яких підтверджуючих документів щодо обґрунтування вищевказаного збільшення вартості товару, не підтверджено та не надано документів щодо підвищення ціни такого товару на ринку на вказані дати, не наведено наявності змін кон`юнктури ринку, або наявності інших факторів, які впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, що, в свою чергу, обумовлювали б при їх наявності підстави для внесення змін до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 шляхом укладення додаткових угод до нього.

На підставі вищевказаного листа 30.07.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" укладено додаткову угоду №2 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, відповідно до якої внесемо зміни до пункту 3.1 договору та визначено ціну 95 438 427, 66грн.

У подальшому, ТОВ "Маріупольпромснаб" листом №66 від 01.09.2020 повідомило ДП "Завод "Електроважмаш" про необхідність перегляду ціни в сторону збільшення по договору №238-16/753-ВК від 14, 9% до 17, 2%, залежно від конкретної номенклатури товару.

Підставою для такого збільшення підприємством зазначено, що відсоток підняття цін розраховано пропорційно підняттю цін продукції СМЦ "Метінвест".

На підставі вищевказаного листа, 01.09.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" укладено додаткову угоду №3 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.1 договору та збільшено ціну до 109 429 996, 52грн.

Крім того, 29.12.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" укладено додаткову угоду №4 до договору №238-16/753- ВК від 25.02.2020, відповідно до якої збільшено ціну договору до 126 886 653, 03грн без жодного обгрунтування.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ "Маріупольпромснаб" до відзиву на позовну заяву додано:

- копію листа ТОВ "Метінвест" від 24.07.2020, в якому зазначено, що у відповідь на звернення №53 від 23.07.2020 (копія звернення у матеріалах справи відсутня) повідомляємо, що у період, який запитується, оновлення ціни на плоский прокат було: 17.06.2020 - 17.07.2020 (+ 2, 33%), 17.07.2020 - 24.07.2020 (+ 4, 07%); прайси додаються. Однак, копію прайсу до листа не додано, як і не зазначено розмір попередньої ціни на плоский прокат;

- копію листа ТОВ "Метінвест" №1420 від 31.07.2020, в якому зазначено, що у відповідь на лист №56 від 30.07.2020 (копія листа у матеріалах справи відсутня), підтверджено зміну ціни за період з 25.05.2020 по 29.07.2020 на сталь 45, і зазначено відсоток приросту до попередньої ціни. Однак, який розмір попередньої ціни на сталь 45 2-им відповідачем доказів суду не надано;

- копію листа ТОВ "Метінвест" №1604 від 25.08.2020, в якому зазначено, що у відповідь на лист №64 від 21.08.2020 (копія листа у матеріалах справи відсутня), підтверджено зміну ціни за період з 04.08.2020 по 21.08.2020 на марки ст. 3, ст. 09Г2С, ст. 10 ХСНД, і зазначено відсоток приросту до попередньої ціни. Однак, який розмір попередньої ціни на марки ст. 3, ст. 09Г2С, ст. 10 ХСНД 2-им відповідачем доказів суду знову ж таки не надано;

- копію листа ТОВ "Метінвест" №2425/1 від 22.12.2020, в якому повідомлено, що у період, який запитується, оновлення ціни на листовий прокат були переглянуті: 02.12.2020 - 09.12.2020 - + 5, 68%, 09.12.2020 - 17.12.2020 = + 6, 16%, 17.12.2020 - + 11, 13%; прайси додаються. Однак, копію прайсу станом на 22.12.2020 та вказані дати до листа не додано, як і не зазначено розмір попередньої ціни на листовий прокат.

Згідно наданої ДП "Завод "Електроважмаш" копії протоколу тендерного комітету з визначення механізму ціноутворення по договорам постачання листового прокату та продукції виробництва ТОВ "Метінвест Холдинг" №63-СФ від 25.03.2020, вирішено дозволити укладання додаткових угод на зміну ціни продукції виробництва ТОВ "Метінвест Холдинг" в разі звернення контрагентів та підтвердженням зміни ціни відповідно до прайсу ТОВ "Метінвест Холдинг".

Однак, 2-им відповідачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження взагалі здійснення закупівлі металопрокату (у тому числі, і у ТОВ "Метінвест") за збільшеною ціною, який і був реалізований ДП "Завод "Електроважмаш".

Разом з тим, у пункті 1 додаткової угоди №1 від 13.04.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.1 (Додаток №1.1) від 13.04.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 25.02.2020 по 10.04.2020 і складає 2 252 423, 43грн.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 від 30.07.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.2 (Додаток №1.2) від 30.07.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 13.04.2020 і складає 3 745 043, 31грн.

Пунктом 1 додаткової угоди №3 від 01.09.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.3 (Додаток №1.3) від 01.09.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 30.07.2020 по 01.09.2020 і складає 337 897, 51грн.

Пунктом 1 додаткової угоди №4 від 29.12.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.4 (Додаток №1.4) від 29.12.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 01.09.2020 по 29.12.2020 і складає 302 176, 14грн.

Тобто, ціна збільшувалась за вже поставлену продукцію.

І ТОВ "Маріупольпромснаб" не надав доказів закупівлі продукції по збільшеним цінам постачальників, як і не надав доказів, у кого ТОВ "Маріупольпромснаб" закуповував продукцію.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини 2 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як зазначено вище, відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору, у разі зміни кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов (ціна, обсяг і т.д.).

У разі наявності зазначених в пункті 3.2 цього договору факторів, постачальник направляє замовнику пропозицію щодо зміни істотних умов договору, приклавши підтверджуючі документи.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання недійсними додаткових угод №1-4 до Договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені в порушення вимог пунктів 3.2., 3.3 Договору та статті 632 Цивільного кодексу України, а саме, за відсутності належних підтверджуючих документів щодо обґрунтування збільшення вартості товару, документів щодо підвищення ціни товару на ринку на відповідні дати, наявності змін кон`юнктури ринку, або наявності інших факторів, які впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами не надано суду належних та допустимих підтверджуючих документів щодо обґрунтування збільшення вартості товару, документів щодо підвищення ціни товару на ринку, витратних матеріалів на відповідні дати, наявності змін кон`юнктури ринку, або наявності інших дійсних факторів, які впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, що були б правовою підставою для внесення змін до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 шляхом укладення ДП "Завод "Електроважмаш" з ТОВ "Маріупольпромснаб" оскаржуваних додаткових угод про збільшення ціни договору.

Місцевим господарським судом встановлено, і апелянтами не спростовано, що з 25.02.2020 (дати укладення договору №238-16/753-ВК) до 29.12.2020 (дата укладення додаткової угоди №4) відповідачами збільшено ціну договору з 82 640 978, 40грн до 126 886 653, 03грн за відсутності не це належних підтверджуючих документів.

А саме, 13.04.2020 (тобто, лише через півтора місяці після укладення договору) між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" було укладено додаткову угоду №1 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.1 договору та збільшено ціну до 97 227 256, 30грн (майже на 15 млн.грн) за вже поставлену продукцію.

Так, у пункті 1 додаткової угоди №1 від 13.04.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.1 (Додаток №1.1) від 13.04.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 25.02.2020 по 10.04.2020 і складає 2 252 423, 43грн.

При цьому, у листі ТОВ "Маріупольпромснаб", який передував укладенню додаткової угоди №1, не було зазначено, які саме фактори викликали динамічну зміну ринкових цін (зміна кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції) за період січень-березень 2020 року на вказану продукцію, а також не надано підтверджуючих документів на обгрунтування підняття цін на вказаний листовий прокат на дати: 24 січня, 05 лютого, 13 березня та 20 березня 2020 року.

ТОВ "Маріупольпромснаб" було надано лише один лист Донецької Торгово- промислової палати від 23.03.2020 про визначення ринкової вартості чорного металопрокату в Україні станом на березень 2020 року.

Проте, вказаний лист визначає лише орієнтовний рівень закупівельних цін на чорний металопрокат станом на березень 2020 року; зазначено, що дані мають інформаційний характер.

А реальну закупівельну вартість вже поставленої продукції ТОВ "Маріупольпромснаб" не довів.

30.07.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" укладено додаткову угоду №2 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, відповідно до якої внесемо зміни до пункту 3.1 договору та визначено ціну 95 438 427, 66грн.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 від 30.07.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.2 (Додаток №1.2) від 30.07.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 13.04.2020 і складає 3 745 043, 31грн.

Однак, при цьому, ТОВ "Маріупольпромснаб" на прохання ДП "Завод "Електроважмаш" зменшити ціну договору на 15% надало 02.06.2020 відповідь, відповідно до якої підприємство вбачає можливість зменшення ціни лише на 2%, без будь-якого обґрунтування такої позиції.

І вже 20.07.2020 ТОВ "Маріупольпромснаб" листом №52 повідомило ДП "Завод "Електроважмаш" про необхідність перегляду ціни в сторону збільшення, у тому числі по договору №238-16/753-ВК на 2%.

Підставою для такого збільшення підприємством зазначено збільшення вартості листового металопрокату, яке відбулося 16.06.2020 та 17.07.2020 року. Доказів на підтвердження зазначеного ТОВ "Маріупольпромснаб" до листа не додано.

У подальшому, 01.09.2020 (лише через місяць після укладення додаткової угоди №2) ТОВ "Маріупольпромснаб" листом №66 повідомило ДП "Завод "Електроважмаш" про необхідність перегляду ціни в сторону збільшення по договору №238-16/753-ВК від 14, 9% до 17, 2%, залежно від конкретної номенклатури товару.

Підставою для такого збільшення підприємством зазначено, що відсоток підняття цін розраховано пропорційно підняттю цін продукції СМЦ "Метінвест".

Доказів на підтвердження зазначеного до листа не додано.

Однак, на підставі вищевказаного листа, 01.09.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" все ж таки укладено додаткову угоду №3 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.1 договору та збільшено ціну до 109 429 996, 52грн за поставлену продукцію.

Пунктом 1 додаткової угоди №3 від 01.09.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.3 (Додаток №1.3) від 01.09.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 30.07.2020 по 01.09.2020 і складає 337 897, 51грн.

А 29.12.2020 між ДП "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб" укладено додаткову угоду №4 до договору №238-16/753- ВК від 25.02.2020, відповідно до якої збільшено ціну договору до 126 886 653, 03грн за поставлену продукцію взагалі без жодного обгрунтування.

Пунктом 1 додаткової угоди №4 від 29.12.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації №1.4 (Додаток №1.4) від 29.12.2020 до Договору, є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш" за період з 01.09.2020 по 29.12.2020 і складає 302 176, 14грн.

Судова колегія зазначає, що стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик.

Укладаючи договір купівлі-продажу (поставки) товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни.

Продавець (постачальник) має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Суд апеляційної інстанції вважає надані відповідачами листи ТОВ "Маріупольпромснаб" та ТОВ "Метінвест" щодо підвищення цін неналежним документальним підтвердженням збільшення вартості товару, оскільки із наданих листів неможливо встановити наявність факторів, які викликали динамічну зміну ринкових цін (зміна кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції.

У даних листах лише зазначено відсоток приросту цін від попередньої ціни за певні періоди. Однак, по-перше, у матеріалах справи відсутні запити ТОВ "Маріупольпромснаб", на які надані листи-відповіді ТОВ "Метінвест", тобто, 2-им відповідачем не доведено, щодо яких обставин були надані ці відповіді. По-друге, із даних листів неможливо встановити попередню ціну продукції, щоб дійти висновку про обгрунтованість розміру збільшення ціни договору. І по-третє, із наданих листів не вбачається обгрунтованості зазначення відсотку збільшення ціни продукції.

Обгрунтованими судова колегія вважає доводи прокурора, що посилання ТОВ "Маріупольпромснаб" на листи СМЦ "Метінвест" щодо підняття цін на металопродукцію є неналежним доказом підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку (підвищення ціни на витратні матеріали тощо), зміни кон`юктури ринку та необхідності, у зв`язку із цим, зміни ціни у договорі, оскільки СМЦ "Метінвест" є суб`єктом господарювання, як і ТОВ "Маріупольпромснаб", не є експертною організацією, уповноваженим органом, у зв`язку з чим, визначає ціни, які є найбільш вигідними для отримання прибутку.

Поряд з цим, як встановлено апеляційним господарським судом, 2-им відповідачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження взагалі здійснення закупівлі металопрокату у ТОВ "Метінвест" за певною ціною, що також свідчили б і про обізнаність ТОВ "Маріупольпромснаб" щодо вартості продукції, що ним закуповується і була реалізована ДП "Завод "Електроважмаш".

Крім того, у пунктах 1 додаткових угод №1 від 13.04.2020, №2 від 30.07.2020, №3 від 01.09.2020, №4 від 29.12.2020 до Договору зазначено, що продукція, вказана у Специфікації є вже фактично поставленою на територію ДП "Завод "Електроважмаш".

Однак, відповідачами не надані докази вартості закупівлі ТОВ "Маріупольпромснаб" цієї вже поставленої ДП "Завод "Електроважмаш" за вказані періоди продукції, що підтверджували б обгрунтованість внесення змін щодо ціни Договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Натомість, продацю (постачальнику) треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику при закупівлі ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником пропозиції), та заздалегідь замовити товар по визначеній у договорі вартості.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Однак, у спірних правовідносинах відповідачі не довели суду наявність правових підстав для укладення додаткових угод №1-4 до Договору, а саме, не надали належні підтверджуючі документи щодо обґрунтування збільшення вартості товару менше ніж за рік в загальній сумі майже на 45млн.грн; належні та допустимі докази щодо підвищення ціни товару на ринку на відповідні дати, наявності змін кон`юнктури ринку, або наявності інших факторів, які впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції у матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що закупівля проводиться не лише для проведення її на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

А безпідставне, за відсутності належних підтверджуючих документів, підвищення ціни договору фактично призводить до нівелювання результатів закупівлі.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на те, що укладення додаткових угод до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та підвищення ціни на товари по закупівлі, в порушення вимог статті 632 Цивільного кодексу України, пунктів 3.2, 3.3. Договору, було здійснено без належного обґрунтування очікуваної її вартості, відсутності підтверджуючих документів щодо здійснення аналізу кон`юнктури ринку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод №1 від 13.04.2020, №2 від 30.07.2020, №3 від 01.09.2020 та №4 від 29.12.2020 до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020.

Безпідставними є доводи ТОВ "Маріупольпромснаб", що грошові кошти за поставлений товар за додатковою угодою №1 від 13.04.2020 станом на дату розгляду справи не сплачені, оскільки обставини виконання умов правочину не впливає на наявність правових підстав для визнання його недійсним.

Щодо доводів відповідачів, що висновок товарознавчої експертизи від 11.12.2020 за матеріалами кримінального провадження №42020221050000127 є неналежним доказом дослідження кон`юктури ринку цін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 цього Кодексу також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Прокурором на підтвердження вимог позовної заяви як один із доказів надано копію висновку товарознавчої експертизи від 11.12.2020 за матеріалами кримінального провадження №42020221050000127 на підтвердження наявності нижчих цін на листовий прокат станом на 13.04.2020 і 30.07.2020.

Натомість, відповідачі не спростували належними та допустимими доказами доводів прокурора щодо укладення додаткових угод до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та підвищення ціни на товари по закупівлі, в порушення вимог статті 632 Цивільного кодексу України та пунктів 3.2, 3.3. Договору, без належного обґрунтування очікуваної її вартості, відсутності підтверджуючих документів щодо здійснення аналізу кон`юнктури ринку.

Поряд з цим, посилаючись на обставини перебування матеріалів кримінального провадження у іншого досудового органу, відповідачі не спростували доводів прокурора щодо наявності у нього можливості ознайомитись з оригіналом висновку товарознавчої експертизи від 11.12.2020 за матеріалами кримінального провадження №42020221050000127 і засвідчити своїм підписом додану до позовної заяви копію.

Відповідачами також в спростування своїх посилань на необ`єктивність зазначеної у висновку експерта ціни на листовий прокат сталі, не надано до матеріалів справи жодних доказів як закупівельної вартості вже поставленої ДП "Завод "Електроважмаш" за вказані в оспорюваних додаткових угодах до Договору періоди продукції, що підтверджували б обгрунтованість внесення змін щодо ціни Договору, так і взагалі здійснення закупівлі металопрокату (у тому числі, у ТОВ "Метінвест") за збільшеною ціною.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна України у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційного господарського суду зазанчає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, ДП "Завод "Електроважмаш" є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України, який є суб`єктом управління підприємства (пункт 1.1. статуту підприємства).

У своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами суб`єкта управління підприємства, іншими нормативно-правовими актами та статутом (пункт 1.2. статуту підприємства).

Основними завданнями підприємства є задоволення суспільних вимог, соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів власника майна, ефективне використання наявних ресурсів з метою отримання максимального економічного ефекту у вигляді прибутку, забезпечення ефективної діяльності підприємства (пункт 3.7. статуту підприємства).

Крім того, відповідно до пункту 5.1. статуту, для реалізації мети діяльності підприємства, передбаченої статутом, підприємство має право в порядку, встановленому чинним законодавством, статутом підприємства та внутрішніми документами підприємства вчиняти господарські зобов`язання (правочини) та укладати договори, угоди, контракти згідно з чинним законодавством, набувати майнові та особисті немайнові права, брати на себе зобов`язання в порядку, встановленому чинним законодавством та статутом.

Відповідно до пункту 5.2. статуту, підприємство зобов`язане здійснювати діяльність у відповідності з вимогами чинного законодавства України та положеннями статуту, у встановленому чинним законодавством України порядку здійснювати сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів, дивідендів та відрахувань від чистого прибутку, надавати суб`єкту управління підприємства інформацію щодо діяльності підприємства, сумлінно виконувати прийняті на себе зобов`язання, підприємство має інші права та обов`язки, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Крім того, згідно з пунктом 5.12. статуту, підприємство обирає предмет договору, визначає зобов`язання, інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству та статуту.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно зі статтями 3, 4 вказаного Закону, об`єктами управління державної власності є майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Суб`єктом управління об`єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, Фонд державного майна України.

Відповідно до статей 6, 7 цього Закону, уповноважені органи управління, якими в даному випадку є Фонд державного майна України, відповідно до покладених на них завдань затверджують річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери їх управління, та здійснюють контроль за їх виконанням у встановленому порядку, проводять моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління та вживають заходів до поліпшення їх роботи, передають функції з управління об`єктами державної власносгі господарським структурам та здійснюють контроль за діяльністю господарських структур. Фонд подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, за затвердженою ним формою інформацію про фінансово-господарську діяльність кожного державного підприємства, установи, організації, що належать до сфери його управління, а також господарського товариства, щодо якого він виконує функції з управління корпоративними правами.

Відповідні повноваження також кореспондуються зі статутом підприємства.

Так, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 7.1. статуту).

Майно підприємства складають основні засоби та фонди, обігові кошти, а також інші оборотні та необоротні активи й цінності, вартість яких обліковується та відображується в балансі підприємства або враховуються в інших, передбачених законодавством, формах обліку майна підприємства (пункт 7.2. статуту).

Джерелами формування майна підприємства є майно, передане підприємству уповноваженими органами управління, доходи, одержані від реалізації продукції (товарів), робіт, послуг, а також від здійснення інших видів господарської діяльності, капітальні вкладення та дотації з бюджетів тощо (пункт 7.4. статуту).

Так, відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5.12. статуту, підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до фінансового плану, який затверджується суб`єктом управління підприємства.

У фінансовому плані підприємства затверджуються суми коштів, які спрямовуються державі як власнику і зараховуються до державного бюджету.

Контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за підприємством майна здійснює суб`єкт управління підприємством - Фонд державного майна України (пункту 7.5. статуту).

Відповідно до пункту 10.1. статуту, суб`єкт управління підприємства є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавством України.

Суб`єкт управління підприємства може вирішувати будь-які питання діяльності підприємства (пункт 10.6. статуту).

Крім того, відповідно до пункту 10.7. статуту, до виключної компетенції суб`єкта управління підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить здійснення повноважень щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, пов`язаних з володінням, користуванням, розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, затвердження фінансових планів підприємства, здійснення контролю за їх виконанням у встановленому порядку, проведення моніторингу фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємства та вжиття заходів щодо поліпшення роботи підприємства, ініціювання проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства, прийняття рішення про вчинення підприємством господарських зобов`язань (правочинів), щодо вчинення яких є заінтересованість, в порядку встановленому цим статутом, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням майна і коштів підприємства.

Господарське зобов`язання (правочин) вважається таким, щодо вчинення якого є заінтересованість, якщо його предметом є відчуження або придбання за одним договором або декількома пов`язаними договорами товарів або іншого майна, балансова вартість якого перевищує 100 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчиняється відповідне господарське зобов`язання (правочин), крім випадків отримання підприємством у власність товарів або майна безоплатно або за 1 гривню (пункт 11.6 статуту ).

Господарське зобов`язання (правочин) із заінтересованістю підлягає погодженню суб`єктом управління підприємства (пункт 11.9 статуту).

Враховуючи те, що Фонд державного майна України є органом, який, зокрема, здійснює контроль за фінансовими активами підприємства, місцевою прокуратурою на адресу Фонду державного майна України 16.12.2020 було направлено листа щодо вжиття Фондом заходів, у тому числі щодо визнання недійсними додаткових угод або інших заходів з цих питань.

Згідно листа Фонду державного майна України від 18.01.2021 за №10-57-879, Фонд відповідно до статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління. Функції з управління державним підприємством "Завод "Електроважмаш" Фонд прийняв від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, затвердив нову редакцію статуту підприємства. Фонд не погоджував суму договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, а саме 82 640, 9тис.грн, оскільки відповідно до пункту 11.1 статуту, вказане господарське зобов`язання не є значним (менше 10% вартості активів підприємства); з приводу укладених підприємством додаткових угод не надано пояснень, відповідні заходи Фондом не вживатися, у тому числі щодо оскарження зазначених додаткових угод.

З огляду на викладене, місцевою прокуратурою повторно було направлено на адресу Фонду державного майна України 05.02.2021 листа щодо виявлених порушень та вжиття заходів з цих питань шляхом звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020.

Станом на дату звернення прокурором з позовною заявою (16.02.2021), Фондом не надано будь-якої інформації про результати розгляду листа від 05.02.2021 і заплановані та/або вжиті заходи реагування з цих питань.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що укладення державним підприємством додаткових угод, якими значно підвищується ціна на продукцію по договору, без належного документального обґрунтування підвищення ціни на продукцію, без зазначення відповідних підстав, які обумовили підняття ціни, без надання відповідних підтверджуючих документів (наявність зміни кон`юнктури ринку, коливання ціна на ринку, інших факторів, які впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції тощо), призводить до неефективної господарської діяльності, і, як наслідок, імовірності недоотримання державним підприємством грошових коштів, що, в свою чергу, обумовлює необхідність забезпечення належного контролю з боку органу управління підприємством - Фондом державного майна України та вжиття останнім належних заходів щодо усунення вказаних порушень.

Безпідставними є доводи Фонду державного майна України, що враховуючи загальну суму договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 - 82 640, 9тис.грн, цей договір не підлягав погодженню, та на погоджувався Фондом як суб`єктом управління Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", оскільки Фонд державного майна України як суб`єкт управління підприємства може вирішувати будь-які питання діяльності підприємства (пункт 10.6. статуту), незалежно від того, чи погоджувався договір як значний правочин.

Крім того, відповідно до пункту 10.7. статуту, до виключної компетенції суб`єкта управління підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить здійснення повноважень щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, пов`язаних з володінням, користуванням, розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, зокрема, здійснення контролю за виконанням фінансових планів підприємства у встановленому порядку, проведення моніторингу фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємства та вжиття заходів щодо поліпшення роботи підприємства, ініціювання проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням майна і коштів підприємства.

Однак, бездіяльність з боку Фонду державного майна України, не вжиття як суб`єктом управління ДП "Завод "Електроважмаш" заходів на усунення вказаних порушень та оскарження відповідних додаткових угод, зумовили необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в суді та звернення з даним позовом до суду в межах своєї компетенції.

Отже, необгрунтованими є доводи апелянтів, що прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави в суді.

При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом Харківською місцевою прокуратурою №3, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", заздалегідь проінформовано листом Фонд державного майна України.

Щодо доводів Фонду державного майна України, що прокурором було порушено розумні строки, дотримання яких надало б можливість Фонду самостійно звернутися до суду, або довести прокуророві про необгрунтованість такого звернення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Фонд державного майна України за результатами звернення прокурора ще у грудні 2020 був обізнаний про ймовірне порушення інтересів держави (майже за 2 місяці за звернення прокурором з позовом) та повідомив, що не погоджував суму Договору, оскільки вказане господарське зобов`язання не є значним.

З цього часу Фонд державного майна України активних дій на проведення перевірки, усунення порушень не вчинив, з самостійним позовом не звернувся, і в цілому підтримує іншу правову позицію щодо спірних правовідносин.

Отже, безпідствними є доводи Фонду, що у прокурора були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом; враховуючи, що орган управління самоусунувся від покладених на нього завдань, прокуратура правомірно звернулася до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.04.2021 у справі №922/490/21 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/490/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.08.2021.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов