ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2021 року м. Кропивницький

справа № 392/821/19

провадження № 22-ц/4809/1230/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Чельник О.І.

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат»,

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Росток МВ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Росток МВ» та ОСОБА_1 на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2021 року, у складі судді Березія Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» (далі ТОВ «Карат») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Росток МВ» про визнання недійсним Типового договору оренди землі, який за заявою позивача ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2021 року залишено без розгляду.

12.05.2021 відповідачі подали заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просили вирішити питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи та стягнути з ТОВ «Карат» на користь Фермерського господарства «Росток МВ» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 29500 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 29500 гривень на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначали, що 11 лютого 2021 року відповідачами у даній справі своєчасно подано заяву про долучення доказів понесення ними витрат на правничу допомогу адвоката на загальну суму 59000 гривень та про їх стягнення з позивача, надавши світлокопію договору про надання правової допомоги з додатками, квитанції до прибуткового касового ордеру та роздруківки судових засідань у справі на 11 аркушах.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2021 року відповідачам відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять ухвалу суду скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати, пов?язані з розглядом справи у Маловисківському районному суді та стягнути з позивача на їх користь витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначають, що підставою стягнення судових витрат у даній справі у першу чергу є заявлена ними ч.3 ст.142 ЦПК України. Подання та подальше відкликання позивачем позовної заяви зумовило для них необхідність здійснення свого оплатного судового захисту, підготовки та явки до суду. Вважають, що незалежно від характеру дій позивача, дані судові витрати підлягають розподілу на користь відповідачів, оскільки дії з подання та відкликання позовної заяви створили для них ті витрати, необхідність у здійсненні яких не виникла б у разі неподання позову.

Також, зауважили, що розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення по суті може бути завершений лише у формі ухвалення додаткового судового рішення, а не ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Карат» зазначив, що зі змісту матеріалів справи, в тому числі з апеляційної скарги, вбачається, що ФГ «Росток MB» та ОСОБА_1 просять суд стягнути з позивача ТОВ «Карат» витрати на правову допомогу, а не отримати компенсацію, як то передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Окрім того, ФГ «Росток MB» та ОСОБА_1 взагалі ніяк не обґрунтовують неправомірність дій позивача, що суперечить принципам закладеним в ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Вважає, що посилання відповідачів на частину 3 ст. 142 ЦПК України взагалі безпідставним, так як позивач не відмовлявся від позову, а відповідачами позовні вимоги ТОВ «Карат» не були задоволені.

Просив суд апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає її законною та належним чином обґрунтованою, також просить стягнути з відповідачів ФГ «Росток МВ» та ОСОБА_1 судові витрати, понесені товариством в зв`язку з отриманням правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додатково рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність законних підстав для компенсації за рахунок позивача витрат відповідачів на правничу допомогу.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому випадку, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У свою чергу частина 9 статті 141 ЦПК України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є складовою безумовного доступу до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат у разі залишення позову без розгляду, відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Однак добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

У заяві про ухвалення додатково рішення, поданою відповідачами, не зазначено, які дії позивача у цій справі були необґрунтованими чи пов`язаними зі зловживанням правом, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Такі висновки відповідають практиці ВС у справі № 359/9512/17 від 12.11.2020.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо вимог відповідачів про компенсацію здійснених ними витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необгрунтованими, оскільки звернення позивача до суду із заявою про залишення його позову про визнання недійсним Типового договору оренди землі без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 , частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необгрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачами витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується

З огляду на обставини справи та доводи заяви про ухвалення додатково рішення, немає підстав для покладення на позивача витрат відповідачів на професійну правничу допомогу на підставі частини третьої та п`ятої статті 142 ЦПК України.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 679/1125/18.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосуання положень цивільного процесуального закону не заслуговують на увагу з огляду на викладені вище мотиви і висновки, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди із судовими рішеннями.

Щодо заяви представника ТОВ «Карат» адвоката Галушко С.І. про стягнення з відповідачів на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в Кропивницькому апеляційному суді в розмірі 18 500 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Представником позивача до заяви було додано угоду про представництво та надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2021 та довідка щодо вартості надання правової (правничої) допомоги у цивільній справі № 392/821/19.

Проте, на думку колегії суддів, з урахуванням складності справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності та не підтверджене належними доказами і тому підлягає стягненню у розмірі 3 000 грн. на користь позивача у рівних частинах - 1500 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Росток МВ» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Росток МВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» судові витрати на професійну правничу допомогу в рівних частинах в розмірі 1 500 (одна тисяча п?ятсот) гривень з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді С.І. Мурашко

О.І. Чельник