Справа № 2-740/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            17 серпня   2010р.  Червоноградський  міський суд Львівської області

в складі: головуючого  - судді                                 Мелешко С.І.

                 при секретарі                                            Янкевич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, стягнення коштів,  

                                                              В с т а н о в и в:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд  до відповідачки ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль "Мереседес-Бенц " , модель 311 CDI  , 2000 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований у Червоноградському ВРЕР ДАІ  на ОСОБА_2 або стягнути  20700 доларів США  ,покликаючись на те , що у березні 2006 року  відповідачка видала йому  генеральне доручення на спірний автомобіль під умовою , що він буде сплачувати їй щомісячно 300 доларів США за користування автомобілем .

          До вересня 2006 року він сплачував відповідачці  обумовлену суму  , після чого вона збільшила розмір щомісячних виплат до 500 доларів США , він відмовився  сплачувати дану суму через економічну недоцільність . Відповідачка запропонувала йому залишити спірний автомобіль в користуванні та викупити його у 2010 році за орієнтованою ціною 16000 доларів США . В грудні 2006 року відповідачка висунула вимогу викупити автомобіль негайно , позивач погодився  сплатити за автомобіль відповідачці з врахуванням  сплачених грошей за користування автомобілем  на загальну суму 20 500 доларів США . Згідно акту звірки за користування автомобілем він сплатив  ОСОБА_2 4000 доларів США у 2006 році . В січні-липні 2007 року він виплатив відповідачці за автомобіль 1900 доларів США . Крім того в липні 2007 року окремим платежем  з метою викупу спірного автомобіля він сплатив  10000 доларів США та 3000 доларів США . З серпня по жовтень 2008 року він сплатив позивачці 1800 доларів США  . Таким чином з березня 2006 року по  жовтень 2008 року позивач сплатив відповідачці  за автомобіль 13 000 доларів США та користування  автомобілем 7700 доларів США  . З метою викупу автомобіля  з відома відповідачки він оформив під заставу даного транспортного засобу  банківський кредит  в розмірі 11 500 доларів США  . Відповідачка не визнає його власності на спірний автомобіль, скасувала  генеральне доручення на користування та розпорядження даним автомобілем  , відмовляється повернути    їй кошти сплачені  за автомобіль , тому він звернувся з даним позовом в суд .

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свій позов , в його обгрунтування зіслався на обставини , аналогічні підставам звернення до суду . Однак  додатково пояснив , що  проаналізувавши  договірні відносини  між ним та ОСОБА_2 , вважає , що у відповідності до ст.ст. 220,799 ЦК України  , договір найму спірного автомобіля є нікчемний , а  у відповідності до ст.ст.210,640 ЦК України , договір купівлі-продажу спірного автомобіля є неукладеним  , тому у відповідності до ст.216 ЦК України , кожна з сторін має повернути  в натурі все , що отримала  на виконання цього правочину . Він згідний  повернути  відповідачці спірний автомобіль , а відповідачка забов*язана повернути йому 15000 доларів США ( що становить 118 350 грн. )  , які він сплатив їй , маючи на меті  придбати спірний автомобіль .  Просив позов задовольнити .

          Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала  та пояснила , що вона є власницею спірного автомобіля . З 2006 року по 2007 рік позивач користувався даним автомобілем , сплачуючи оренду  по 1500 грн. в місяць . В липні 2007 року ОСОБА_1 виявив бажання придбати в неї автомобіль за  20000 доларів США  , вони домовились, що позивач платить їй 10000 доларів США завдатку , а за декілька місяців  проводить повний розрахунок  . В липні 2007 року позивач сплатив її дочці 10000 доларів США , які вона вважає завдатком , однак умов договору купівлі-продажу спірного автомобіля не виконав, тому  відповідно до ч.1 ст.571 ЦК України , дана сума  завдатку залишається їй . Стосовно інших коштів , які надавав їй позивач , вони були затрачені на оформлення страхівки автомобіля та придбання коліс, в період коли  ним користувався ОСОБА_1 . Відповідачка не вбачає жодних правових підстав для задоволення позову , просить в позові відмовити .

          Вислухавши пояснення сторін , їх представників , свідків, дослідивши матеріали справи,  суд вважає , що позов слід частково задовольнити з наступних підстав .

           Судом встановлено , що підставою звернення  позивача ОСОБА_1 з даним позовом в суд  послужило  те , що  у березні 2006 року  відповідачка видала йому  генеральне доручення на спірний автомобіль марки "Мереседес-Бенц " , модель 311 CDI  , 2000 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований у Червоноградському ВРЕР ДАІ  на ОСОБА_2,  під умовою , що він буде сплачувати їй щомісячно 300 доларів США за користування автомобілем , що стверджується копією генерального доручення .

          За користування спірним автомобілем , як стверджує позивач , в період з березня 2006 року по жовтень 2008 року позивач сплатив відповідачці 7700 доларів США  .  

           Дпитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4  (водії , що  обслуговували спірний автомобіль  ) ствердили , що неодноразово по квазівці ОСОБА_1  передавали відповідачці значні суми грошей  за користування спірним автомобілем .

           Як стверджує позивач , відповідачка запропонувала йому залишити спірний автомобіль в користуванні та викупити його у 2010 році за орієнтованою ціною 16000 доларів США . Відповідачка ОСОБА_2  стверджує , що  в липні 2007 року  позивач проявив ініціативу , маючи на меті викупити автомобіль за 20 000 доларів США , що еквівалентно  101000грн. і частину грошей  50500 грн.( що було еквівалентно10000 доларів США ), як завдаток  передав  через її дочку свідка ОСОБА_5 , котра  ствердила  даний факт в судовому засіданні .

             Фактично в судовому засіданні відповідачка  визнала , що вона отримала від позивача  близько 13000 доларів США  , які він сплатив їй  10000 доларів США для придбання автомобіля , а 3000 доларів США для придбання  автомобільних шин та страхування спірного автомобіля .  

         Як пояснив  позивач  , що з метою викупу автомобіля  з відома відповідачки він оформив під заставу даного транспортного засобу  банківський кредит  в розмірі 11 500 доларів США  , що стверджується копіями договорів . Наведеним позивач обгрунтовує наявність у нього коштів , наданих відповідачці з метою придбання автомобіля .

          Суд погоджується з доводами позивача , що у відповідності до вимогт ст. 220 , 799 ЦК України  договір найму спірного транспортного засобу між сторонами  є нікчемним , оскільки нотаріально не посвідчений . В розпорядження суду не надано жодних переконливих доказів  про розмір  коштів , сплачених позивачем за користування автомобілем  , тому на думку суду в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити .  Крім того , суд погоджується з доводами позивача ,  що  договір купівлі-продажу спірного автомобіля у відповідності до ст. ст.210,640 ЦК України є неукладеним , тому що нотаріально не посвідчений та належно не зареєстрований . Фактично  відповідачка не заперечує , що отримала від позивача  суму  еквівалентну 13000 доларів США , однак вважає , що згідно  ст.571 ч.1 ЦК України, ця сума поверненню не підлягає  , так  як є завдатком . На думку суду  доводи відповідачки є необгрунтованими , оскільки відсутній письмовий договір застави та умови договору  придбання спірного автомобіля .

          Особа вправі заявляти вимоги, передбачені главою 83  книги 5 ЦК України  (абзац 6 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду Українир від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними » ) , а саме  вимагати повернення набутого  без достатньої правової підстави майна ( ст.1212 ЦК України  ) чи грошових коштів (ст.190 ЦК України ) .  

         Суд не вбачає жодних правових підстав для визнання права власності позивача на спірний автомобіль . Однак , виходячи з наведеного  , суд вважає  за необхідне повернути позивачу  безпідставно  набуті  відповідачкою  кошти в розмірі 13000 доларів США  , отримання яких вона не заперечує , що становить згідно довідки банку на день розгляду справи в суді 102 570 грн. .  Доводи позивача , що він сплатив відповідачці з метою придбання автомобіля 15 000 доларів США на думку суду , є необгрунтованими , оскільки відповідачка це заперечує , а позивач  в обгрунтування цієї частини позову жодних доказів не надав  .

         За таких обставин суд прийшов до переконання, що позов слід задовольнити частково .  

                Керуючись ст.ст.10,60,118,122, 209 ,212,215, 218  ЦПК України ,  ст.ст. 190, п.4 ст.203, 210, 220, п.2 ст215, 216, 640, 799 ЦК України   суд,-

                                                                    В и р і ш и в :

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 102 570,00 ( сто дві тисячі п»ятсот сімдесят ) гривень.

          У визнанні права власності ОСОБА_1 на автомобіль марки "Мереседес-Бенц " , модель 311 CDI  , 2000 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований у Червоноградському ВРЕР ДАІ  на ОСОБА_2 відмовити.  

           Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  протягом десяти днів з дня  його проголошення.

      Суддя                                                                                               С.І.Мелешко