Справа № 2-1504/10р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 17 серпня 2010 року                                                    Лубенський міськрайонний суд

                                                                                                   Полтавської області

в складі : головуючого судді – Гудкова С.В.

при секретарі – Гусак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої пенсії, -

                                                                  В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Лубнах  про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої пенсії .

У позові вказав, що він являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1- ї категорії інвалідом ІІ- ї групи з 05.11.1998 року. Інвалідність виникла внаслідок захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Пенсія по інвалідності призначалась та виплачувалась УПФ України в м.Лубнах.

Позивач вважає, що розмір виплаченої йому пенсії за період часу з 01.01.2005 року по 22.05.2008 року занижено і не відповідає дійсному розміру, оскільки відповідно до ч.4 ст.54 та п.1 ст.50 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що розмір пенсії для нього не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії – 75% мінімальної пенсії за віком.

Він звернувся з письмовою заявою до УПФУ в м.Лубнах про перерахунок пенсії, на що отримав відмову.

На підставі викладеного позивач  ОСОБА_1 прохає суд:

Визнати дії УПФ України в м.Лубнах щодо відмови у відшкодуванні йому матеріальної шкоди, згідно ст.56 Конституції України, завданої незаконними діями УПФ в м.Лубнах, що полягають у відмові в перерахунку пенсії, згідно ст.ст.50, 54 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та сплаті недоплаченої суми пенсії за період з 01.01.2005 року по 22.05.2008 року – протиправними .

    Стягнути з УПФ України в м.Лубни на його користь недоплачену пенсію з вини Управління за період з 01.01.2005 року по 22.05.2008 року, як інваліду 2 групи, згідно ч.4 ст.54 ЗУ " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум .

Стягнути з УПФ України в м.Лубнах на його користь недоплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю з вини Управління за період з 01.01.2005 року по 22.05.2008 року, як інваліду 2 групи, згідно статті 50 ЗУ " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду в м.Лубнах в судове засідання не з’явився, надав суду листа в якому прохає справу розглядати за його відсутності, прохає відмовити в задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані  документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

    Встановлено,  що позивач являючись ліквідатором аварії на ЧАЕС  1 –ї категорії , маючи ІІ-гу групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов”язаного з виконанням обов”язків  по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в період часу з 01.01.2005 року по 22.05.2008 року отримував пенсію   відповідно до ЗУ " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірах, з якими не погоджується, так як вони не відповідають вимогам ст.ст. 50, 54 вказаного Закону.

Позивач, вважаючи невірним нараховану йому  пенсію за вищезазначений період, 02.01.2010 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах із заявою  про її перерахунок (а.с.9), на що отримав відмову (а.с.10).

      Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч.1 ст. 50 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами ІІ – ї групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі – 75% мінімальної пенсії за віком.

 У відповідності до ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір пенсії повинен збільшуватись у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, отже перерахунок пенсії здійснюється з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму.

    У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних  законів, не   допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод

          Відповідно  до   ст. 46 ч.1 Конституції України ( 254к/96-ВР )  громадяни  мають  право  на  соціальний захист, що включає  право  на  забезпечення  їх у разі повної,  часткової або тимчасової втрати працездатності,  втрати годувальника, безробіття з  незалежних  від  них  обставин,  а  також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

         Основні положення   щодо   реалізації  конституційного  права громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону  їхнього  життя  і  здоров'я,  створення  єдиного  порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій,  умов проживання  і  трудової  діяльності  на  них,  соціального захисту потерпілого населення визначені та  закріплені  в  Законі  України "Про   статус   і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).

Суд вважає відмову відповідача у здійсненні перерахунку незаконною, оскільки зі змісту   ст. ст.19,18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” вбачається, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС.

    Крім цього, Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та  Закон України “Про державний бюджет України”  на відповідний рік  має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС суд вважає, що застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи', а не постанови КМ України, які звужують обсяг встановлених законом прав. При розгляді даної справи суд взяв до уваги принцип верховенства права передбачений ст.. 8 Конституції України.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії  за  віком визначається  лише  за  правилами,  передбаченими  ч.1 ст.  28  ЗУ  "Про  загальнообов'язкове   державне пенсійне  страхування" (  1058-15 ),  іншого нормативно-правового акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір, немає.

Тому суд вважає незаконою відмову відповідача УПФ України в м.Лубнах щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Разом з цим, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Сттатя 267 ЦК України вказує на те, що сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищезазначені норми, суд вважає, що відповідача слід зобов’язати виплатити державну та додаткову пенсію відповідно до ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 17.05.2007 року по 22.05.2008 рік,  враховуючи трирічний строк позовної давності, на застосуванні якого наполягає у своєму запереченні відповідач .

 Позовні вимоги позивача за період з 01.01.2005 року по 16.05.2007 рік задоволенню не підлягають, оскільки позивач, маючи право на звернення до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів,  цим правом своєчасно не скористався, пропустивши  строк позовної давності і підстав для поновлення цього строку суд не знаходить .

Крім цього, суд вважає, що позивач помилково рахує недоплачену пенсію, як одним із видів відшкодування шкоди, завданої з вини державного органу, оскільки пенсія позивача є лише одним із видів соціальних гарантій та забезпечення держави громадян України .

 З метою забезпечення інтересів ПФ України, який фінансуються за рахунок держави, є її структурним підрозділом з особливим статусом, а позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за можливе витрати, пов"язані зі сплатою судового збору віднести на рахунок держави.

Керуючись  ст.ст.8, 22, 46 Конституції України, ст.257, 267 ЦК України, ст. 10, 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” , ч.1 ст.50, ч.4 ст.54, ст.ст.49, 50, 67, 71  Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 10, 15, 57, 60, 212-215, 218 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати відмову  Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області  щодо  перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 - протиправною.

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області провести ОСОБА_1 виплату недоплаченої пенсії, як інваліду ІІ групи, відповідно до ст. 50  Закону України  " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 17.05.2007 року по 22.05.2008 рік, з урахуванням виплачених сум .

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області провести ОСОБА_1 виплату недоплаченої додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, відповідно до ст. 54 ч.4  Закону України  " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період  з 17.05.2007 року по 22.05.2008 рік, з урахуванням виплачених сум .

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя Лубенського міськрайоного суду:                                                       С.В.Гудков