Справа № 2-1412/2010 року

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                                 Іменем України

03 серпня 2010 року                                                                   Лубенський міськрайонний суд

                                                                                                  Полтавської області

В складі: головуючого судді   -  Гудкова С.В.

                при секретарі            -  Яценко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи про скасування незаконного наказу та стягнення моральної шкоди , -

                                                               В С Т А Н О В И В :

    Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавського обласного центру МСЕ про скасування незаконного наказу та стягнення моральної шкоди .

    Свій позов мотивувала тим, що з 14.08.1995 року вона була прийнята на роботу до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на посаду лікаря-невропатолога Лубенської міжрайонної МСЕК. Протягом 1995-2010 року вона сумлінно виконувала всі покладені на неї обов'язки, підвищувала свою професійну кваліфікацію. Ніяких зауважень вона не мала.

Однак, саме через те, що вона до виконання своїх службових обов'язків ставилась досить принципово, це в очах керівництва останнім часом стало викликати значні претензії до неї. Це сталося у зв'язку із тим, що у випадках, коли вона була незгодна з думкою комісії про встановлення групи інвалідності явно сумнівним пацієнтам та таким пацієнтам, які, на її думку, не мали право на встановлення інвалідності, у таких випадках вона прямо висловлювала свою незгоду і про це зазначала у окремих думках, які ґрунтовно письмово викладала і додавала до медичної документації пацієнта.

Її принципова позиція стала причиною того, що керівництво стало всіляко намагатись усунути її від роботи. Для цього її стали викликати у Полтаву без зазначення причин виклику, про що надсилались телефонограми. Їй цей тиск набрид і вона, будучи викликаною для приїзду у місто Полтава на 10.00 14.04.2010 року (телефонограма від 09 квітня 2010 року від 13.00), вирішила за викликом не їхати, а стосовно тиску, що на неї чиниться керівництвом, - звернутись до правоохоронних органів.

На виконання свого рішення, вона о 8.15 14.04.2010 року прийшла до Лубенського МВ (з обслуговування м. Лубни та Лубенського району) ГУМВСУ в Полтавській області і подала заяву. У приміщенні міліції вона була до 09.30. Після подачі заяви вона о 09.45 прибула на своє робоче місце у Лубенську міжрайонну МСЕК.

Побачивши її на роботі у Лубнах, керівник Лубенської міжрайонної МСЕК зрозумів, що вона у Полтаву не поїхала, став вимагати від неї пояснення з приводу того, чому вона не поїхала у Полтаву. На що остання повідомила про поважність причин відмови від поїздки у Полтаву (стан здоров'я моєї матері, яку вона не може залишати на довго без нагляду; відсутність авансування для оплати проїзду; відсутність відповідного наказу на відрядження та документальне не оформлення відрядження), написала письмове пояснення, а також усно повідомила і про те, що вона зранку була у міліції і подала заяву, показала талон-корінць №241.

16.04.2010 року її було ознайомлено з наказом головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи №51 від 15.04.2010 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани за те, що ОСОБА_1 "була відсутня на робочому місті 14 квітня 2010 року з 8.00 годин до 09.45 без поважних причин та без дозволу керівництва".

Даний наказ позивачка вважає незаконним через те, що він не відповідає обставинам справи, є несправедливим. Прохає визнати незаконним та скасувати вищевказаний наказ, стягнути з відповідача 50000 грн. завданої їй моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, прохала його задовольнити.

Представники відповідачів в особі Жабо Т.М., Курило В.О., Акіньшина М.М. позов не визнали, прохають позов залишити без задоволення .

Суд, заслухавши сторони, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позовних вимогах ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці ...

Згідно ч.1 ст.142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку , які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу профспілкової організації на основі типових правил.

Частина 1 статті 147 вищевказаного Кодексу встановлює, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення : догана, звільнення.

      Судом встановлено, що 14.08.1995 року позивачка була прийнята на роботу до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на посаду лікаря-невропатолога Лубенської міжрайонної МСЕК, що підтверджується відповідним записом до трудової книжки (а.с.10).

    Згідно регламенту роботи обласного Центру МСЕ (а.с.34), графіку роботи Лубенського міжрайонного МСЕК на 2010 рік (а.с.36), Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Полтавського обласного центру МСЕ (а.с.43), кожний працівник зобов’язаний вчасно з’явитися на роботу... Для всіх працівників, що працюють щоденно, початок роботи встановлено з 8-00 год., а закінчення о 15 год. 06 хв. для лікарів. Обідня перерва з 12-00 год. до 12 год.30 хв.

14.04.2010 року о 08 год. 15 хв. позивачка на виконання свого рішення  прийшла до Лубенського МВ (з обслуговування м. Лубни та Лубенського району) ГУМВСУ в Полтавській області і подала заяву про вчинення злочинних дій головою Полтавського обласного МСЕ . У приміщенні міліції вона була до 09.30. Після подачі заяви вона о 09.45 прибула на своє робоче місце у Лубенську міжрайонну МСЕК. При цьому позивачка пояснювати усно та письмово своєму керівництву про причини свого запізнення на роботу відмовились, що підтверджується відповідним актом від 14.04.2010 року (а.с.31) показами свідків, допитаними в судовому засіданні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. У подальшому, позивачка усно пояснила, про те, що вона зранку була в міліції і подала заяву. Внаслідок запізнення позивачки на роботу, було зірвано роботу комісії з 8-00 год. до 09 год. 45 хв., яка повинна працювати в повному складі, що призвело до тривалої роботи комісії після закінчення робочого часу. Дана обставина підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

На виконання вимог ст.60 ЦПК України, позивачка не надала суду доказів і судом не здобуто доказів того, що 14.04.2010 року існувала реальна загроза життю чи здоров’ю позивачці , що треба було без дозволу свого керівництва та не поставивши його до відома, в робочий час, зранку йти до міліції та подавати заяву про вчинення злочину. Тим більше, що це можна було зробити і не в робочий час, оскільки робочий час позивачки закінчується о 15 год.06 хв., а органи внутрішніх справ працюють 24 годин на добу. Крім цього, позивачка перебувала в міліції не по виклику працівників міліції по повістці, коли б позивачка дійсно була вимушена в робочий час з’явитися до органів внутрішніх справ, а з власної ініціативи. Отже, суд вважає, що позивачка 14.04.2010 року з 8-00 год. по 09 год.45 хв. була відсутня на робочому місці без поважних причин.

Крім цього, були і раніше непоодинокі випадки, коли ОСОБА_1 запізнювалась на роботу  і була відсутня на робочому місці тривалий час, про що свідчать відповідні рапорти голови Лубенської міжрайонної МСЕК (а.с.28-29).

Відповідно до розділу 7 Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.44) та  ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни 15.04.2010 року головний лікар обласного Центру МСЕ видає наказ № 51 про оголошення догани ОСОБА_1. лікарю-невропатологу Лубенської міжрайонної МСЕК. Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що даний наказ є законним та обґрунтованим.

Суд відноситься критично до пояснень позивачки з посиланням на телефонограму від 09.04.2010 року (а.с.19) про те, що її на 10-00 год. 14.04.2010 року викликали на обласне МСЕК №2, оскільки оригінал телефонограми позивачка суду не надала, а книга телефонограм по Лубенській міжрайонній МСЕК на 2010 р. (а.с.53-59) свідчить про те, що нікуди ОСОБА_1 на 14.04.2010 р. не викликали.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 139-149 КЗпП України , ст.ст.10, 15, 60 , 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд –

ВИРІВШИВ:

      В позовних вимогах ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи – відмовити .

    На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області апеляційна скарга протягом десяти днів з дня оголошення рішення .

           Суддя  Лубенського

міськрайонного суду                                                                   С.В. Гудков