Справа № 22ц-2937/2010 Головуючий у першій інстанції КОРОЇД Ю.М.
Категорія – цивільна Доповідач –Лазоренко М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: БОЙКО О.В.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., ШЕВЧЕНКА В.М.
при секретарі: ПІЛЬГУЙ Н.В.
за участю: позивачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідачів: ОСОБА_9, ОСОБА_10, , прокурора Козакової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про встановлення порядку користування житлом та усунення перешкод в користуванні житлом -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом, в якому просили встановити порядок користування квартирою № АДРЕСА_1 та виділити їм у спільне користування жилу кімнату площею 9,2 кв.м. та кухню 8,9 кв.м., відповідачу ОСОБА_10 виділити кімнату – 17,6 кв.м., сіни, кладову, інші підсобні приміщення та надвірні будівлі і споруди – залишити у спільному користуванні співвласників квартири; зобов’язати відповідача та членів сім’ї не чинити перешкод у здійсненні права користування виділених їм кімнати, кухні та іншими допоміжними приміщеннями.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що відповідно до рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26.06.2003 року вони є співвласниками 4/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. На даний час фактично всією квартирою, що складається з житлових кімнат площею 9,2 кв.м. та 17,6 кв.м., кухні – 8,9 кв.м., сіней – 5,9 кв.м., кладової – 3,9 кв.м. незаконно користується відповідач і перешкоджає їм користуватися спірною квартирою.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2010 року вимоги позивачів задоволені частково.
Виділено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у користування кімнату 1-3 площею 9,2 кв.м. в квартирі, яка розташована а АДРЕСА_1.
Виділено ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_11 в користування кімнату 1-4 площею 17,6 кв.м. в квартирі, яка розташована в АДРЕСА_1.
Місця загального користування: кухню, сіни, кладову та надвірні будівлі, - залишити у спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_11 Зобов’язано ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_11 не чинити перешкод позивачам у користуванні ними належною їм 4/25 часткою домоволодіння розташованого в АДРЕСА_1.
З наведеним рішенням суду не погодились ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.05.2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги. Свої вимоги апелянти мотивують тим, що вони набули право приватної власності на 4/25 частини будинку, який знаходиться АДРЕСА_1. Від спадкового майна вони не відмовлялись, проте суд безпідставно зменшив їхню частку майна пославшись на те, що вони мають іншу житлову площу. Також апелянти зазначають, що суд безпідставно послався на висновок судової будівельно-технічної експертизи С -7175 від 15.03.2007 року, якою зроблено висновок, що вказане домоволодіння не можливо розділити в натурі, оскільки експерт не був допущений відповідачами до спірної квартири у будинку і експерт такий висновок зробив на підставі лише плану будинку.
Апелянти вказують, що спірно домоволодіння, яке складається з 8/25 частини будинку, може ділитись і суд повинен був їм запропонувати кімнату 17,6 кв.м., на яку б вони погодились, так як з неї можна зробити окремий вихід.
Крім того, апелянти зазначають, що в договорі купівлі – продажу не зазначено, яку саме частку придбала сім’я ОСОБА_10, а з ними це питання не вирішувалось.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 також просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.05.2010 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачів відмовити, посилаючись на неповне з’ясування судом 1 інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що суд 1інстанції не врахував того факту, що він є добросовісним набувачем 8/25 частини будинку №АДРЕСА_1, що позивачі, які мали право на 4/25 частини цього будинку позбулися цього права завдяки договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_12 та, що цивільним Кодексом не передбачено можливості позбавлення його, як добросовісного набувача права власності на придбану частину будинку.
Також апелянт вважає, що судом не взято до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи С -7175 від 15.03.2007 року, якою зроблено висновок, що вказане домоволодіння не можливо розділити в натурі.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції були порушені права його малолітнього сина, оскільки до участі у справі не був залучений орган опіки та піклування.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали апеляційні скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_9М - задоволенню, а рішення суду – скасуванню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи вимоги позивачів про встановлення порядку користування житлом та усунення перешкод в його користуванні, суд 1 інстанції виходив з того, що рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26.06.2003 року за позивачами визнано право власності на 4/25 частин житлового будинку №АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили, а тому позивачі є власниками зазначеної частини домоволодіння, і вони, як співвласники, мають право на надання їм у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає їхній частці у праві спільної часткової власності.
Проте з зазначеним висновком не може погодитись апеляційний суд з наступних підстав.
По справі встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідає 8/ 25 частинам цього будинку та складається з із двох кімнат 17,6 кв.м. та 9,2 кв.м., кухні 8,9 кв.м., сіней 5,кв.м., кладової площею 3,9. кв.м.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом Козелецької державної нотаріальної контори 08.08.2001 року за реєстровим № 1734 спадкоємцем майна ОСОБА_13, померлого 14.07.1992 року, яке складається 4/25 частин жилого будинку з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1, стала ОСОБА_12 /а.с.90/.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.08.2001року ОСОБА_12 продала, а ОСОБА_10 купила 8/25 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. /а.с.60/
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26.06.2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.10.2003 року, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом Козелецької державної нотаріальної контори 08.08.2001 року за реєстровим № 1734 на 4/25 частин жилого будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1, належного ОСОБА_13, померлого 14.07.1992 року, на ім’я ОСОБА_12; визнано недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 10.08.2001 року, посвідчений нотаріусом Козелецької державної нотаріальної контори між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 за реєстровим № 1734 на 4/25 частин домоволодіння; визнано право власності за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на 4/25 частини жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_12 в дохід держави держмито в розмірі 51 грн. Додатковим рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2003 року стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_10 по частково недійсній угоді купівлі-продажу домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 від 10.08.2001 року 3180 грн.
Рішенням Верховного Суду України від 02.02.2006 року рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26.06.2003 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21.10.2003 року, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині 4/25 частин будинку, укладеного 10 серпня 2001 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_10, і стягнення з відповідачки на користь держави 51 грн. державного мита та додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20.10.2003 року скасовано і постановлено нове рішення про відмову в задоволені позову в цій частині.
Таким чином, після скасування рішенням Верховного Суду України від 02.02.2006 року рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26.06.2003 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21.10.2003 року, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині 4/25 частин будинку, укладеного 10 серпня 2001 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_10, та відмови в задоволені позову в цій частині, договір купівлі - продажу 8/25 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, укладеного 10 серпня 2001 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_10 є дійсним./ а.с.60/
Також право власності за ОСОБА_14 на 8/25 частини спірної частини житлового будинку підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.03.2010 року /а.с.243/
В той же час, позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на підставі рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26.06.2003 року є власниками 4/25 частин із 8/25 частин зазначеного будинку з надвірними будівлями.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що незаконність набуття ОСОБА_10 права власності на 8/25 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, не випливає із закону та судом не встановлена, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_10 правомірно набула право власності на зазначене нерухоме майно, на законних підставах ним володіє, а тому відсутні підстави для задоволенні вимог позивачів до ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_11 про встановлення порядку користування квартирою № АДРЕСА_1 та виділення їм у спільне користування житлових кімнат. Це не позбавляє права позивачів захищати своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На зазначені обставини суд 1 інстанції уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасування з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. до відповідачів про встановлення порядку користування житлом та усунення перешкод в його користуванні.
Керуючись ст. 328 ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 – задовольнити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2010 року – скасувати.
Відмовити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в задоволенні позову до ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про встановленні порядку користування житлом та усунення перешкод в користуванні житлом.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: Судді: