ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
|
"17" вересня 2007 р. |
справа № 20-7/272 |
Суддя Господарського суду міста Севастополя Ілюхіна Г.П., розглянувши матеріали
За Приватного підприємця ОСОБА_1
адміністративним (АДРЕСА_1)
позовом
представник позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до відповідача Державної Азово-Чорноморської екологічної
інспекції в м. Севастополі
(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 5)
про визнання недійсною постанови державного інспектора Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції в м. Севастополі НОМЕР_1 від 26.07.2007 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу , -
ВСТАНОВИВ:
17.08.2007 (вх. НОМЕР_2) Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції в м. Севастополі про визнання недійсною постанови державного інспектора Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції в м. Севастополі НОМЕР_1 від 26.07.2007 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, з посиланням на статтю 824, 2421, 238 Кодексу про адміністративні правопорушення України, статті 2, 6, 17-20, 99, 100, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 20.08.2007 в порядку статей 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.1-2).
Відповідач явку уповноважених представників в попереднє судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 20.08.2007 не виконав, витребуваних документів та доказів, заперечень на адміністративний позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (арк.с.15).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що провадження по справі підлягає закриттю в порядку статей 17, 18, 21, пункту 3 частини першої статті 121 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 та пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та Перехідні Положення” Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з наступним.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовій спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ: це спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Відповідно до пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та Перехідні Положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, господарський суд при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства вирішує підвідомчість відповідно до статей 1, 4, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 4 Господарського кодексу України встановлено розмежування відносин в сфері ведення господарства з іншими видами відносин, відповідно до якої не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
- спорів про приватизацію державного житлового фонду;
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України „Про судоустрій України” справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування, розглядаються місцевими адміністративними судами. Як зазначено у пункті 16 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного вище Закону, до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних судів, здійснюють місцеві загальні суди.
Господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Таким чином, господарським судам не підвідомчі спори про накладення адміністративних стягнень.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі по підставам, передбаченим статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При викладених обставинах, провадження по справі підлягає закриттю, так як спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства господарським судом м. Севастополя.
Розгляд справ про адміністративні проступки, накладення адміністративних стягнень також не належать до компетенції адміністративного суду і здійснюються в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, рішення якого є остаточним.
Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Позивач не позбавлений можливості оскаржити постанову у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або у Ленінському районному суді м. Севастополя.
На підставі вищепереліченого, керуючись 17, 18, 21, пункту 3 частини першої статті 121, пункту 1 частини першої статті 157 та пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та Перехідні Положення” Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ухвалив:
1. Закрити провадження по справі № 20-7/272.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.П. Ілюхіна