Справа № 1-121/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

  головуючого судді                           Гуділіної Ю.Ю.

  при секретарі                               Миценко О.Г.

  за участю прокурора                           Богуненко С.Г.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Високопілля кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єреван, Вірменія, вірмена, громадянина України, освіта середня, не одруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєні злочину, передбаченого ст. 150 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В період з 16 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року ОСОБА_1, являючись власником будівлі «Побутового комбінату», яка розташована по АДРЕСА_2, в якій на підставі договору оренди приватним підприємцем ОСОБА_2 було орендовано частину приміщення, де було засновано кафе-бар «Голівуд», в якому ОСОБА_1, будучи фактичним володільцем, умисно, з метою отримання прибутку, без складання трудового договору, без згоди одного із батьків, без ведення спеціального обліку працівників, які не досягли вісімнадцяти років, без проходження попереднього медичного обліку, в порушення заборони залучення працівників молодше вісімнадцяти років до нічних робіт та робіт у вихідні дні, без чітко визначених обов’язків виконання робіт, прийняв на роботу на посаду офіціанта неповнолітню ОСОБА_3, повідомивши їй, що власником кафе-бару є він, визначив їй режим роботи в будні дні з 15-00 год. до 02-00 год. з оплатою 20 грн. за зміну, у вихідні дні з 15-00 год. до 06-00 год. з оплатою 35-40 грн. за зміну. Потім, користуючись тим, що ОСОБА_3 працює у нього неофіційно та тим, що спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцятирічного віку він не веде, змінив їй оплату праці у вихідні дні з 35-40 грн. на 25 грн. за зміну, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_3 в ранньому віці зіткнулась з несправедливістю щодо оплати її праці.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у скоєні злочину визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорив, розкаявся. Пояснив суду, що у 2005 році, за особисті кошти, ним було придбано будівлю за адресою АДРЕСА_2. У 2009р. між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежилого приміщення, згідно якого ОСОБА_2 орендувала другий поверх приміщення, де вона відкрила кафе-бар «Голівуд» та працювала там і директором і барменом, інших працівників в кафе не має, але неофіційно він є фактичним власником кафе-бару, весь прибуток від продажів надходить йому. В листопаді 2009 року, точної дати та часу він не пам’ятає, до нього звернулась ОСОБА_3 з проханням прийняти її на роботу до кафе-бару «Голівуд», на що він їй відповів, що може взяти її на роботу офіціанткою, але неофіційно. Того ж дня чи наступного, точно він не пам’ятає, ОСОБА_3 почала працювати в кафе, в її обов’язки входило прибирання столів після клієнтів. Її робочий день тривав в будні дні до 24-00 год., іноді довше. Після того, як він з ОСОБА_3 домовився про роботу, він підійшов до ОСОБА_2 та повідомив її, про те, що ОСОБА_3 буде працювати в кафе. Ніякого відношення до працевлаштування ОСОБА_3 в кафе ОСОБА_2 не мала. Заробітну плату він особисто видавав ОСОБА_3 готівкою, кожного дня. Ніякого трудового договору не оформлювалось, між ними була лише усна домовленість. Про те, що ОСОБА_3 є неповнолітньою, він не знав, паспорт її не перевіряв. Всього вона пропрацювала приблизно 2-3 тижні. Після того, як він попрохав ОСОБА_3 надати її особисті документи, в кафе її більше не бачили.  

Оскільки підсудний визнав свою вину, сумніву у істинності та добровільності його позиції не має, фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду вважає відповідно до ст. 299 КПК України недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Суд приходить до висновку, що дії підсудного необхідно кваліфікувати за ст. 150 ч. 1 КК України як експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку, і що вина підсудного у вчиненні інкримінованого злочину доказана.

 При обранні міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудного, який характеризується позитивно, щире каяття суд враховує як обставини, що пом’якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання судом не виявлено і вважає можливим призначити покарання не пов’язане з обмеженням волі та ізоляцією від суспільства за умови нагляду за його поведінкою з боку органів КВІ.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Геворгян Арсена Міграні визнати винним за ст. 150 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з  працевлаштуванням на один рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи, періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд не змінювати до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Херсонської області протягом 15 діб з моменту оголошення вироку через Високопільський районний суд Херсонської області.

Суддя                                           Гуділіна Ю.Ю.