Справа 2-511/10

Р І Ш Е Н Н Я

         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    03 серпня  2010 року.         Володимир-Волинський міський суд Волинської області  в складі:

головуючого – судді Сарапіна Г.С.  

при секретарі – Процюк Н.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 і його представника – ОСОБА_2,

представників відповідачів: Міністерства оборони України – Рибалка Д.М. і Волинського обласного військового комісаріату – Панасюка О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду         м. Володимира-Волинського цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України і Волинського обласного військового комісаріату про визнання рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги без урахування надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом неправомірними та зобов’язання здійснення перерахунку і виплати недоплаченої суми одноразової грошової допомоги з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом та перерахунок її на рахунок позивача відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,  

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд  з  позовом до  Міністерства оборони України і Волинського обласного військового комісаріату про визнання рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги без урахування надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом неправомірними та зобов’язання здійснення перерахунку і виплати недоплаченої суми одноразової грошової допомоги з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом та перерахунок її на рахунок позивача відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У позовній заяві позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що наказом командира військової частини А 0796 від 11.12.2008р. № 27-пм він звільнений у відставку за п. 63, підпункт «в» (за станом здоров’я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України з посади старшини 1-го механізованого ботальйону. Після звільнення з військової служби він звернувся до медико-соціальної експертної комісії, відповідно до висновку якої він визнаний інвалідом ІІІ групи захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби.

За заявою позивача до Волинського обласного військового комісаріату йому Міністерством оборони України була перерахована на розрахунковий рахунок Ощадбанку одноразова грошова допомога в розмірі 40482 грн.

Із зазначеними діями відповідачів він не згідний та вважає, що вони порушують його права і не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому просить визнати рішення Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи без урахування надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії та надбавки за роботу з особовим складом неправомірними; зобов’язати Міністерство оборони України провести донарахування та виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги, а Волинський обласний військовий комісаріат перерахувати на його рахунок кошти як інваліду третьої групи з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії та надбавки за роботу з особовим складом; стягнути з Міністерства оборони України 25281 грн.

Відповідачі подали до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких позов не визнають та зазначають, що діяли в межах повноважень, наданих їм законами України, підзаконними нормативно-правовими актами, оскільки Волинським обласним військовим комісаріатом було оформлено та направлено документи позивача в Департамент фінансів Міністерства оборони України для нарахування призначення та виплати допомоги на підставі відповідної довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 № 21 від 22.01.2009р. Оформлення та направлення документів Волинським обласним військовим комісаріатом було проведено в чіткій відповідності до норм та порядку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499.

Відповідачі просять у задоволенні позову – відмовити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник – ОСОБА_2 позов підтримали та просять його задовольнити, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та докази.

Представники відповідачів відповідно Рибалко Д.М. і Панасюк О.В. позов не визнали та просять у його задоволенні відмовити, покликаючись на викладені в письмових запереченнях обставини.

Перевіривши та дослідивши письмові докази і матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А 2331 та наказом командира військової частини А 0796 від 11.12.2008р. № 27-пм вільнений у відставку за п. 63, підпункт «в» (за станом здоров’я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України з посади старшини 1-го механізованого батьльйону, що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) № 288 від 24.12.2008р.

Під час військової служби ОСОБА_1 отримав ряд захворювань, пов’язаних                  з проходженням військової служби, у зв’язку з чим йому встановлена з 08.12.2008р. третя група інвалідності, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 507/2 від 09.10.2008р. та витягом з акта огляду МСЕК до довідки серії ВНЛ, № 027443, від 08.12.2008р.  

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»  у разі поранення ( контузії, травми або  каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов’язків військової служби,                   а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до 5-річного грошового забезпечення                                   за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008р. “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у різі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження – у розмірі 36-місячного грошового забезпечення – інвалідам ІІІ групи.

Відповідно до витягу з протоколу Міністерства оборони України № 3 від 18.03.2009р комісія з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті ), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийшла до висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, в розмірі 36-місячного грошового забезпечення в сумі 40482 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008р., якою передбачено, що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців звільнених із служби – за останньою посадою, яку вони займали на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, зокрема грошове забезпечення позивача за цієї постановою КМУ склало такий розмір:  посадовий оклад – 800 грн.,  оклад за військовим званням – 65 грн. і відсоткова надбавка за вислугу років –  259, 50 грн.,  а всього – 1124, 50 грн., що підтверджується довідкою військової частини А 2331 від 22.01.2009р. № 21.

Судом встановлено, що відповідно до зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2009р. № 499 позивачу 28.09.2009р. здійснено виплату одноразової грошової допомоги в зв’язку з інвалідністю в сумі 40482 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.09.2009р. № 8.

Водночас, на день звільнення ОСОБА_1 грошове забезпечення, яке він фактично отримував, складало 1826, 75 грн., в тому числі: посадовий оклад –800 грн., оклад за військовим званням – 65 грн., відсоткова надбавка за вислугу років – 259, 50 грн.,                50% надбавка за виконання особливо важливих завдань – 562, 25 грн., надбавка за роботу  з особовим складом – 60 грн., премія – 80 грн., а всього – 1826, 75 грн., що підтверджується довідкою від 13.04.2010р. № 204.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:  посадовий оклад, оклад за військовим званням;  щомісячні додаткові види грошового забезпечення  ( підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія ) ;  одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, позивачу виплачувалося грошове забезпечення за останньою посадою, яку він займав на день звільнення,  у відповідності з вимогами п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом першим статті 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно Законами України, а відповідно до ч.2 ст. 19 цієї Конституції  органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги, що підлягала виплаті позивачу як інваліду 3-ї групи,                      в зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням військової служби,  відповідачу – Міністерству оборони України необхідно було виходити не з розміру грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2009р.                    № 499, а складу грошового забезпечення, визначеного п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто                                   з урахуванням, крім посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років, також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: 50-ти відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу з особовим складом та премії, які фактично отримував позивач на день звільнення з військової служби.

Отже, в цій частині вимоги позивача є обґрунтовані і законні, а тому підлягають повному задоволенню.

За названих вище обставин рішення Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІІ групи без урахування надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом слід визнати неправомірними та поновити порушене право позивача шляхом зобов’язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 зазначеної одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 п.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та зобов’язання Волинського обласного військового комісаріату здійснити перерахування на рахунок позивача в банківській установі недоплаченої суми одноразової грошової допомоги з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом.

Разом з тим, позовні вимоги позивача в частині щодо стягнення з Міністерства оборони України в його користь 25281 грн. не підлягають задоволенню, оскільки зазначена сума заборгованості з одноразової грошової допомоги не є на цей час нарахованою, визначена самим позивачем та жодними належними доказами не підтверджена.

На підставі ст.ст. 19 ч.2,  92 п.1 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст.ст. 1, 2,  ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,  керуючись  ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 223 ЦПК України,    суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати рішення Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду третьої групи без урахування надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом неправомірними.

Зобов’язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як інваліду третьої групи одноразової грошової допомоги з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов’язати Волинський обласний військовий комісаріат перерахувати на рахунок ОСОБА_1 кошти у вигляді недоплаченої суми одноразової грошової допомоги з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії і надбавки за роботу з особовим складом.

У решті позову про стягнення з Міністерства оборони України 25281 грн. – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд протягом десяти днів  з дня його проголошення  .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя:

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.08.2010р.