Справа № 2-4145/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецкої області

в складі:

головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Іващенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач - ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1, зазначений будинок вони збудували разом за час спільного проживання.

З відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках з червня 2006 року, а у зареєстрованому шлюбі - з 20 січня 2007 року, актовий запис № 13.

Після реєстрації шлюбу, 25 січня 2007 року, відповідач зареєстрував її у будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Красноармійського мїськрайсуду Донецької області від 5 лютого 2008 року шлюб з відповідачем ОСОБА_2 був розірваний.

          Відразу після суду, 5 лютого 2008 року, відповідач ОСОБА_2, скориставшись її відсутністю, повернувся до будинку, в якому вони мешкали, з погрозами вигнав з нього її мати, яка наглядала за її дитиною, подзвонив позивачці і сказав, щоб вона до дому не поверталася, бо він її до нього не впустить. Крім цього, відповідач, з метою познущатися з неї, відмовився віддати їй особистий одяг.

На її неодноразові прохання впустити її до будинку відповідач відповідав погрозами заподіяти шкоду здоров'ю позивачки. З цього приводу вона зверталася з заявою до правоохоронних органів.

У теперішній час вона тимчасово мешкаю у своєї знайомої - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачка вважає, що правомірно проживала в будинку відповідача, бо була вселена до нього, як член сім'ї власника і продовжувала жити в будинку після припинення фактичних шлюбних стосунків.

На підставі викладеного позивачка просить вселити її до спірного житлового будинку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснив, що дійсно не бажає віддавати позивачці ключі від вхідних дверей, оскільки вважає, що вона не має права на спірний житловий будинок.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд  встановив:

Відповідач по справі  ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 6-7).

Позивачка ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі - з 20 січня 2007 року, актовий запис № 13, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області (а.с. 20).

Після реєстрації шлюбу, 25 січня 2007 року, відповідач зареєстрував позивачку ОСОБА_1 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у будинку АДРЕСА_1 на постійне місце проживання, що підтверджується копією домової книги (а.с. 9-14).

Рішенням Красноармійського мїськрайсуду Донецької області від 5 лютого 2008 року шлюб позивачки з відповідачем ОСОБА_2 був розірваний.

          Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 перешкоджає проживанню позивачки в будинку, вигнав її з будинку, заперечує проти вселення позивачки в будинок в  добровільному порядку. В зв»язку з чим позивачка вимушена була звернутись з позовом до суду про вселення її разом з неповнолітнім сином до будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною вселилася в спірний будинок, як дружина відповідача, тобто проживала в будинку на правах члена сім»ї, а з часу розлучення – як колишній член його сім»ї, тому сторони нарівні мають право користування спірним будинком.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Ця норма стосується також колишніх членів сім»ї власника. Їхнє право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України. ОСОБА_1, як дружина, належить до членів сім»ї власника будинку. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Згідно до ст. 9 ч. 5 ЖК України житлові права охороняються законом.

Таким чином, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про вселення її разом з неповнолітньою дитиною до будинку АДРЕСА_1 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1. підлягають стягненню повергнення судових витрат згідно ст. 88 ЦПК України: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 37,00 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 65, 156 ЖК України, ст. ст. 79, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Вселити ОСОБА_1 та її неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Суддя: