Справа № 2а-172/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С., суддів Колесниченка О.В., Свиди Л.І., при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судохідно-буксирна компанія «НОВОФЛОТ»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 року №0000212330/0, -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Судохідно-буксирна компанія «НОВОФЛОТ»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 року №0000212330/0.
В судовому засіданні 02.08.2010 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у серпні 2009 року подав до податкового органу декларацію із визначенням від’ємного значення з ПДВ з перенесенням цієї суми у декларацію наступного податкового періоду, тобто за вересень 2009 року, чим, на думку його представників, прийняв рішення про погашення за рахунок цих коштів податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, а тому, визначення завищеною суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у цьому податкового періоді, донарахування суми ПДВ та штрафних санкцій є незаконним. Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій, у зв’язку з порушенням позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.1 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
На підставі направлення на перевірку від 02.12.2009 року №01-045/840 посадовими особами відповідача згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»в період з 20.10.2009 року по 26.10.2009 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Судохідно-буксирна компанія «НОВОФЛОТ»з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалось в періоді серпень 2009 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №3418/23-0303/35321496 від 11.12.2009 року (а.с.9-19), на підставі якого 18.12.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000213330/0 (а.с.8) щодо визначення позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 1710509,00 грн., штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 855255,00 грн. та визнано завищеним суми до бюджетного відшкодування ПДВ на суму 25728538,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).
Представник позивача не погоджується з цим рішенням та зазначає, що позивач прийняв самостійне рішення про зарахування суми від’ємного значення податкового кредиту з ПДВ за серпень 2009 року, включивши цю суму у рядок 25.2 декларації з ПДВ за вересень 2009 року (а.с.29-32), а тому, у відповідача не було підстав для нарахування за результатами проведеної перевірки визначено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 25728538,00 грн., донараховано податку на додану вартість в розмірі 1710509,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 855255,00 грн.
Розглянувши оскаржений акт суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), необхідно враховувати, що згідно п.п.7.7.1 п.7.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону встановлено: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпункту 7.7.1 має від`ємне значення: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 року №159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого у Міністерстві юстиції 19.03.2008 року за №224/14915 та відповідно до листа ДПА України від 11.04.2008 року №7627/7/16-0117 зі змінами та доповненнями, внесеними листом ДПА України від 14.05.2008 року №9684/7/16-0117, листом Комітету Верховної Ради України з питань податкової митної політики від 02.06.2008 року №04-27/575 та листа ДПА України від 13.06.2008 року №225/2/16-1510 встановлено, що сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобов’язань окремого звітного періоду. Податкові зобов’язання звітного періоду формуються у розділі I декларації з податку на додану вартість, податковий кредит –у розділі II. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу III та є необхідною, але не достатньою умовою для отримання права на бюджетне відшкодування.
Таким чином, для отримання права на бюджетне відшкодування законодавством встановлено додаткові дві умови: від`ємне значення різниці податкових зобов’язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду (не бути погашеними додатними податковими зобов’язаннями наступного податкового періоду) та те, що таке від`ємне значення повинно бути оплачене постачальникам товарів (послуг).
Отже, згідно з наведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), (як тими, що діяли у період до 1 січня 2008 року, так і такими, що діють у період після зазначеної дати) суми, які не були заявлені як від`ємне значення податку у рядку 18.2 декларації, або не були оплачені у відповідному періоді, або були погашені поточними додатними податковими зобов’язаннями, до відшкодування з бюджету не декларуються.
У декларації з ПДВ за вересень 2009 року (а.с.29-32) позивачем зазначено позитивне значення зобов’язання з податку на додану вартість.
Таким чином позивач, в порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), Наказу ДПА України №159 від 17.03.2008 року «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 року №224/14915, листа ДПА України від 11.04.2008 року №7627/7/16-0117 «Щодо відшкодування податку на додану вартість», не дотримався однієї з обов’язкових умов для отримання права на бюджетне відшкодування, а саме: надав розрахунок суми бюджетного відшкодування при позитивному значенні різниці податкових зобов’язань та податкового кредиту звітного періоду, а не від`ємного, як зазначено в Законі.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії органу ДПС України щодо зменшення показників рядку 25.2 на суму 25728538,00 грн. (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів) та відповідно збільшення показників рядка 26 декларації на суму 25728538,00 грн. (залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) відповідають законові, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення у цій частині слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Окрім того, зазначивши у податковій декларації з ПДВ за вересень 2009 року суму зобов’язання з ПДВ з позитивним значенням, позивач відповідно до п.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»самостійно визначив суму податкової заборгованості з ПДВ та не сплатив її до бюджету у визначені законом строки (до 30.10.2009 року), в зв’язку із чим, висновок податкового органу про донарахування суми ПДВ визначеного платником податку в податковій декларації, але не сплаченого у визначені законом терміни на час проведення документальної перевірки (02.12.2009-11.12.2009 року), в розмірі в розмірі 1710509,00 грн. є правомірним та рішення у цій частині відповідає законові, а тому підстав для його скасування відповідно до положень ч.1 ст.162 КАС України відсутні.
Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що за результатами діяльності позивача у декларації з ПДВ за серпень 2009 року ним показане від’ємне значення з ПДВ, а тому позивач самостійно прийняв рішення про врахування цієї суми у зменшення власних податкових зобов’язань у наступних податкових періодах шляхом зазначення про це у декларації з ПДВ за вересень 2009 року, оскільки таке право відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону виникає лише при наявності права платника податку на бюджетне відшкодування цієї суми ПДВ.
Відповідно до положень п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону підтвердження права платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ виникає не з моменту подання відповідної декларації та розрахунку, а за результатами невиїзної документальної перевірки, що проводиться податковим органом протягом 30 днів з моменту подачі декларації.
Підтвердженням права платника на бюджетне відшкодування ПДВ є висновок податкового органу, який складається за результатами проведених перевірок та є підтвердженням заявленої до відшкодування суми ПДВ.
Оскільки на час подання декларації за вересень 2009 року (20.10.2010 року) перевірка даних декларації проведена не була, висновок про наявність права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ в заявленій сумі податковим органом не видавався, а тому у позивача не виникло права на бюджетне відшкодування ПДВ та він не мав права на прийняття рішення про зарахування суми фактично сплаченого ПДВ у серпні 2009 року в рахунок власних податкових зобов’язань наступних податкових періодів.
Згідно положень п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»додатково до суми нарахованого ПДВ орган ДПС України має право застосувати штрафну санкцію в розмірі 50% від суми донарахування, якщо платник податку декларує переоцінені або недооцінені цінності, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах. Таким, чином, враховуючи, що позивачем було безпідставно дана оцінка розміру об’єкту оподаткування в декларації за вересень 2009 року в розмірі 1710509,00 грн., що становить суму, яка відповідає великому розміру, встановленому КК України, а тому, застосована до нього штрафна санкція в розмірі 50% від цієї суми 855255,00 грн., відповідає нормам вищезазначеного закону, в зв’язку з чим, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача у цій частині не підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Судом також не приймається до уваги посилання представників позивача на відсутність підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, оскільки згідно положень п.п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, зокрема, є подання платником податку декларації з ПДВ з від’ємним значенням на суму більше 100000,00 грн. В декларації позивача за вересень 2009 року сума ПДВ, що підлягала відшкодуванню з бюджету визначена в розмірі 25728538,00 грн., що є самостійною підставою для призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки такого платника податку без наявності будь-яких додаткових підстав, що повинні їй передувати.
До того ж, з наданих представником відповідача декларації позивача з ПДВ за лютий-червень 2010 року та уточнених податкових декларації за жовтень-грудень 2009 року (а.с.95-108) вбачається, що позивач самостійно виконав приписи акту перевірки акт №3418/23-0303/35321496 від 11.12.2009 року (а.с.9-19) та податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 року (а.с.8) та вніс суми податкового кредиту з ПДВ до рядку 26 цих декларацій, що підтверджує правильність висновків посадових осіб органу ДПС України та визнання допущеної методологічної помилки у декларації з ПДВ за вересень 2009 року.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Судохідно-буксирна компанія «НОВОФЛОТ»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 року №0000212330/0 –відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Єфіменко К.С.
Судді Колесниченко О.В.
Свида Л.І.
у задоволенні позову відмовлено повністю
02 серпня 2010 року