< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.08.10Справа №2а-2182/10/2770
м. Севастополь
12 год. 30 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: судді - Водяхіна С.А., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі до ОСОБА_1 про примусове видворення,
ВСТАНОВИВ:
Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі звернулось до суду з адміністративним позовом про примусове видворення за межі держави України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у серпні 2003 року прибув на територію України, по закінченню строку перебування відповідач своєчасно не покинув територію України, ухилився від самостійного виїзду за межи держави, за продовженням терміну перебування до територіальних органів Міністерства внутрішніх справ не звертався, не маючи дозволу на працевлаштування здійснює трудову діяльність, тобто порушив вимоги Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача у порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача у порядку письмового провадження, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом;
Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників позивача та відповідача у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд, встановивши обставини по справі, дослідивши докази по справі та матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про міліцію", міліція в Україні - є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про міліцію", міліція до своїх завдань зобов’язана контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Згідно з Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, контроль за дотриманням вимог цих Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють в межах своєї компетенції органи міграційної служби у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки та Державної прикордонної служби.
Зазначені структури віднесені до категорії правоохоронних органів, які здійснюють управління у закріплених за ними сферах, тобто реалізують надані їм управлінські функції, зокрема - видворення іноземців та осіб без громадянства.
Судом встановлено, що у серпні 2003 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Снежинським МВВС Челябінської області 18.07.2002 року, тимчасово прибув на територію України за приватними справами, останнє місце перебування: АДРЕСА_1.
Термін перебування відповідача на території України закінчився у листопаді 2003 р. Проте, відповідно до вимог п. 27 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, за продовженням терміну перебування на території України, відповідач до територіальних органів внутрішніх справ не звертався та був притягнутий Нахімовським районним судом м. Севастополя до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 203 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 350,00 грн.
14.06.2010 р. Управлінням МВС України в м. Севастополі було прийнято рішення про видворення відповідача, на підставі якого він був зобов’язаний покинути територію України в термін до 17.07.2010 р. (а.с. 6). Однак до цього часу відповідач у добровільному порядку не виїхав і продовжує перебувати на території України.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку.
Із ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільного вибору місця проживання в України", Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод випливає: 1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. 2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. 3. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. 4. Права, викладені в п. 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Факт порушення встановленого порядку перебування на території України відповідача підтверджується поясненнями відповідача від 08.07.2010 р. (а.с. 8), копією рішення УМВС України в м. Севастополі від 14.06.2010р. про зобов’язання відповідача покинути територію України, протоколом ПР № 75587 про адміністративне затримання від 08.07.2010 р. (а.с. 7).
Відповідно до ч. 8 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Згідно ч. 5 ст. 32 зазначеного Закону примусове видворення здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Таким чином, відповідач після прийняття рішення Управління МВС України в м. Севастополі про його видворення з України в строк до 17.07.2010 р. ухиляється від виїзду з України, що, відповідно до ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців й осіб без громадянства", дає суду підстави для його примусового видворення за межі України.
У випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, до них відповідно до ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Вказаною статтею визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. Цією нормою передбачено, що видворення іноземця та особи без громадянства може проводитись за таких підстав: якщо вони вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно ч. 2 ст. 51 КАС України, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 136 КАС України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
З врахуванням зазначеного, визнання позову відповідачем, аналізу законодавства, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 3, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі задовольнити.
2. Примусово видворити за межі держави України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2, виданий Снежинським МВВС Челябінської області 18.07.2002 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя < підпис > С.А. Водяхін
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >