ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
20 серпня 2010 року < Час проголошення > № 2а-10158/10/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Денисюк Ю. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар»
про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій,
за участю представників сторін:
від прокуратури –Смізюк О.О.
від позивача –Достова Т.В.
від відповідача –не з’явився
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.08.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамар” про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” із змінами та доповненнями, відповідач не працевлаштував 1 інваліда, якого повинен був працевлаштувати за законом, проте жодного інваліда не працевлаштував, тобто свій обов’язок повністю не виконав, у зв’язку з чим позивача просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів у розмірі 6147,74 грн. Крім того, за невиконання відповідачем нормативу щодо працевлаштування інвалідів, на підставі п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 233 та згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, позивачем нарахована пеня в розмірі 47,84 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 10.08.2010 року.
10.08.2010 року розгляд справи судом відкладався у зв’язку із зміною місцезнаходження відповідача.
В судових засіданнях 10.08.2010 року, 20.08.2010 року представник прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судові засідання 10.08.2010 року, 20.08.2010 року не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
26.02.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Діамар” подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів “Звіт про зайнятість та працевлаштування інваліді за 2009 рік” –по формі №10-ПІ (поштова-річна), затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42.
Відповідач у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік вказав, що середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 31 особу, відповідно до 4-х відсоткового нормативу відповідач повинен був працевлаштувати одного інваліда, проте жодного інваліда не працевлаштував.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ із змінами та доповненнями (далі –Закон № 875), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 та Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434.
Відповідно до положень статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Штатна чисельність працівників відповідача у 2009 році становила 31 особу, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач мав влаштувати на роботу 1 інваліда, проте жодного інваліда не працевлаштував.
Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації не залежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Статтею 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік в розмірі 6147,74 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів в розмірі 47,84 грн. згідно поданого розрахунку розміру пені.
Відповідно до п. 3.4 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 233, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно, тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів в розмірі 47,84 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 34693607) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31219230700001 ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік в розмірі 6147 (шість тисяч сто сорок сім) грн. 74 коп. та пеню в розмірі 47 (сорок сім) грн. 84 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, що встановлені статтями 185, 186, 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Дата підписання та складення постанови в повному обсязі –23.08.2010 року.
Суддя І.П. Васильченко