ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.07.06 р. Справа № 2-6/7733-2006-10/160пд
Господарський суд Донецької області головуючого судді Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання – Черняк Л.А.;
за участю представники сторін:
від позивача – не з’явився;
від відповідача 1 – Новіцька О.О. – довіреність;
від відповідача 2 –Кутиркину О.А. – довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Акціонерне товариство закритого типу «Приватмедсервіс» м.Ялта,
до відповідачів Приватного підприємства «Фірма ХЕЛП», м.Донецьк,
Товариства з обмеженою відповідальністю “Іліташ-тур” м.Донецьк,
про визнання недійсним договору дарування ,-
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду звернувся позивач, Акціонерне товариство закритого типу «Приватмедсервіс» м.Ялта, з позовом до відповідачів: Приватного підприємства «Фірма ХЕЛП» Донецьк, (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ-тур» м.Донецьк (відповідач 2), про визнання недійсним договору дарування від 12.12.2005 р. 88/100 частки корпусу № 5, що знаходиться в АР Крим, м.Ялта, с.м.т.Гаспра, Алупкінське шосе, буд.60.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у ПП «Фірма ХЕЛП» (відповідач 1) відсутній обсяг цивільної дієздатності на укладання договору дарування від 12.12.2005 р., договір оренди № 2 від 30.07.2003 р., рішення господарського суду АР Крим від 02.03.2006 р.
Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву б/н від 18.04.2006 р. та в судових засіданнях проти позову заперечував, вважає, що спірний договір дарування відповідає чинному законодавству. Вказаний факт був встановлений у рішенні господарського суду по справі № 30/12.
Крім того, повноваження щодо відчуження майна визначені у його статуті (Розділ ІІІ ст.7, Розділ ІУ ст.9).
Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву б/н від 18.04.2006 р., повідомив, що на підставі спірного договору дарування набув права власності. Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.206 р. по справі № 30/12 спірний договір дарування був визнаний дійсним.
Відповідно до положень ст.69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи продовжувався
В останнє судове засідання представник позивача не з’явився. Про час і місце слухання справи належним чином був повідомлений, поважної причини неявки до суду не сповістив.
Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі договору оренди № 2 від 30.07.2003 р. позивач (орендар) отримав від відповідача 1 (орендодавця) у тимчасове платне користування спальний корпус № 5 загальною площею 4 000 кв.м.(поверхи 3,4,5,8,9,10 повністю, 6-поверх -16 номерів, 1 поверх-10 номерів, хол с допоміжними приміщеннями та іншій технічний інвентар, що знаходиться у м.Ялта, с.м.т. Гаспра, Алупкінське шосе,60.
12.12.2005 р. між відповідачем 1 (дарувальник) та відповідачем 2 (обдарований) був укладений договір дарування 88/100 частки корпусу № 5 , що знаходиться в АР Крим, м.Ялта, с.м.т.Гаспра, Алупкінське шосе, буд.60.
12.12.2005 р. вказаний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2075.
На підставі договору дарування від 12.12.2005 р. відповідач 2 набув права власності на 88/100 корпусу № 5, що знаходиться у с.м.т. Гаспра, Алупкінське шосе, 60 м.Ялта, АР Крим, про що свідчить витяг з реєстру права власності нерухомого майна № 9265418 від 13.2.2005 р.
Обгартовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування, позивач посилається на частину 3 ст.720 Цивільного кодексу України, відповідно до якої визначено, що підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчими документами дарувальника.
Позивач вважає, оскільки у пункті 5 спірного договору, міститься запис, що «дарувальник стверджує, що право здійснювати дарування визначено установчими документами дарувальника», у нього відсутні повноваження щодо укладання даного виду угод.
Крім того, позивач вважає, що спірний договір порушує його право надане йому на підставі договору оренди № 2 та направлений на дострокове його розірвання.
При цьому посилався на рішення господарського суду АР Крим від 02.03.2006 р. у справі № 2-29/5065-2006
Приймаючи рішення по справі суд враховує наступне.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього ж кодексу.
Зокрема частиною 2 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності
Положеннями ст.92 вказаного кодексу передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Як убачається з пункту 5 спірного договору дарування, який нотаріально посвідчений, воля вищого органу управління відображена у протоколі загальних зборів Учасників № 11-12-05 від 08.12.2005 р.
Як убачається з Статуту відповідача 1 ( у новій редакції від 28.11.2005 р.) до предмету діяльності підприємства відносяться у тому числі і операції з нерухомістю.
Як визначено ст.9 Статуту підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду. Надавати в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби тощо.
При досліджені статутних документів відповідача суд встановив, що його власником є ТОВ «Іліташ-Тур» (Розділ ІІ).
У Розділі У статті 11 (пункт «в») Статуту відповідача 1, визначено, що до компетенції власника відноситься повноваження щодо зміни розміру статутного фонду. Крім того, у частині другій цієї ж статті передбачено, що власник може прийняти рішення з будь-якого іншого питання діяльності підприємства згідно діючого законодавства або про передачу частини своїх прав в компетенцію директора.
Статтею 12 Статуту до повноважень директора віднесено право на укладання договорів (угод, контрактів), крім договорів, угод та контрактів сума , яких перевищує 10 000 грн., а також договорів, угод і контрактів стосовно відчуження або списання майна, залучення кредитних коштів та застава.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області №101-1600 керівником відповідача 1 значиться Петухов Микола Олександрович.
Спірний договір з боку дарувальника підписаний в особі директора Петухова Миколи Олександровича.
Крім того, суд дослідив рішення господарського суду по справі № 30/12 від 01.02.2006р. і вважає, що факти встановлені в даному рішенні не можуть бути прийняті як докази на підставі ст.35 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки даний спір розглядався між ТОВ «Іліташ-Тур» та ПП «Фірма ХЕЛП», без участі АТЗТ «Приватмедсервіс».
Посилання відповідача на недійсність договору дарування у зв’язку з тим, що він укладений для досягнення неблагородної і незаконної мети, суд не може прийняти як докази недійсності договору, оскільки це не передбачено нормами матеріального права.
Що стосується положенням ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до яких встановлено, що правочин не може суперечити моральним засадам суспільства, то відповідач не довів що спірний договір є таким.
Крім того, суд враховує наступне.
Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/111 від 12.03.1999 р. визначено, якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов’язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватись правилами ст2 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує права за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто по даній справі позивач повинен довести те, що він має будь-яке відношення до спірної угоди, а також те, що укладанням цієї угоди порушені його права або охоронювані законом інтереси.
В судових засіданнях позивач посилався на рішення господарського суду АР Крим від 02.03.2006 р. по справі № 2-29/5065-2006 р., яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Іліташ-тур» до позивача та розірвано договір № 2 на оренду спірного спального корпусу № 5.
Проте суд, вважає, що вказане посилання позивача не може підтверджувати порушеного права спірною угодою, оскільки відповідно до положень ст.770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найом, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.
Як убачається з рішення суду від АР Крим від 02.03.2006 р. підставою розірвання договору оренди стали положення ст.652 Цивільного кодексу України.
Крім того, рішення господарського суду від 02.03.2006 р., яким було розірвано договір оренди № 2 скасовано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.206 р.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів підстав того, що спірна угода порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Господарські витрати підлягають віднесенню в порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 92, 203 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 р.), ст.ст.1, 2, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволені позовних вимог, Акціонерного товариства закритого типу «Приватмедсервіс» м.Ялта, заявлених до відповідачів: Приватного підприємства «Фірма ХЕЛП» Донецьк, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ-тур» м.Донецьк, про визнання недійсним договору дарування від 12.12.2005 р. 88/100 частки корпусу № 5, що знаходиться в АР Крим, м.Ялта, с.м.т.Гаспра, Алупкінське шосе, буд.60.
Суддя Приходько І.В.
тел.305-75-45
4 прим.