< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2010 р. Справа № 2а-15157/10/0570
час проголошення: 13 год 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Михайлик А.С.
суддів: Смагар С.В.
Христофоров А.Б.
при секретарі судового засідання – Токмаковій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду( 83052, м. Донецьк, вул.. 50-ї гвардійської дивізії, 17) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Апеляційного суду Донецької області
Міністерства фінансів України
Державної судової адміністрації
Державного казначейства України
про стягнення втрати частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
за участю сторін:
представник позивача : не з’явився,
представник першого відповідача: не з’явився,
представник другого відповідача : не з’явився,
представник третього відповідача : не з’явився,
представник четвертого відповідача : не з’явився,
ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення втрати частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб у сумі 19984 грн. 69 коп. за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що перебуває на посаді судді апеляційного суду Донецької області та відповідно до Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України» їй гарантується належний рівень правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, що є гарантіями його незалежності як судді. В наданому позові позивач зауважувала на тому, що за приписами пункту 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи. З 01 січня 2004 року через набрання чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» із заробітку позивача утримується податок з доходів фізичних осіб.
Посилаючись на частину 1 статті 129, частину 1 статті 130 Конституції України, частину 3 статті 11, статті 44, 45 Закону України «Про статус суддів», статтю 6.1 Європейської Хартії про статус суддів, рішення Конституційного Суду України № 8рп/2002 від 20 березня 2002 року, позивач зазначав, що зниження матеріального забезпечення суддів забороняється, у зв’язку з чим вважає, що за період з 1 березня 2006 року по 1 квітня 2010 року з нього протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18678,27 грн.
Водночас, всупереч положенням Розпорядження Кабінету Міністрів України № 22-р від 20 січня 2004 року «Деякі питання оплати праці суддів», якими передбачений порядок проведення компенсаційних виплат суддям втрати частини заробітку, пов’язаної із справлянням податку в порядку, передбаченому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», будь-які зміни до кошторису Апеляційного суду Донецької області не вносилися, кошти на проведення компенсаційних виплат не виділялися.
Позивач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. 23 липня 2010 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду (вх. № 27395 від 23 липня 2010 року) від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Перший відповідач у листі № 8/15157 від 16 липня 2010 року, повідомив, що про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без участі його представника.
Другий відповідач у запереченнях № 31-28030-06-26/13455 від 03 червня 2010 року, повідомив, що про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Проти задоволення позову заперечує, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.
Законами про державний бюджет на відповідні роки не була передбачена компенсація суддям втрат частини доходу у зв’язку з обкладенням їх заробітної плати податком. Конкретні витрати держави на утримання судової влади регулюються поперед усе законами про державний бюджет, які мають однакову юридичну силу з тими законами, на які посилається позивач. Оскільки Верховною радою України у вказаних законах не було передбачене додаткове фінансування у зв’язку з запровадженням оподаткування доходів суддів, стягнення додаткових коштів буде порушенням принципу верховенства права, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити. Також представник другого відповідача просив розглянути справу без його участі.
Третій відповідач, заперечення на позов не представив, у судове засідання не з’явився, представника у судове засідання не направив, про час, день і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.
Четвертий відповідач, заперечення на позов не представив, у судове засідання не з’явився, представника у судове засідання не направив, про час, день і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_64, ОСОБА_65 ОСОБА_66 ОСОБА_67, ОСОБА_68 ОСОБА_69, ОСОБА_70 ОСОБА_71, ОСОБА_72 ОСОБА_73, ОСОБА_74 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_2, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 звернулися до Ворошиловського районного суду міста Донецька з позовом до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України про стягнення втраченої частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 09 лютого 2007 року у справі № 2а-106/07р. позовні вимоги задоволені. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 09 лютого 2007 року скасовано та прийнято нове рішення яким відмовлено позивачам в задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року постанова Ворошиловського районного суду міста Донецька від 09 лютого 2007 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року позовні вимоги, заявлені у справі № 2а-12119/10/0570 були роз’єднані у самостійні провадження.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 15 червня 2010 року справа в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецькій області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення втраченої частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку у розмірі 19984 грн. 69 коп. передано на розгляд судді Михайлик А.С.
В подальшому, відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 16 червня 2010р. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михайлик А.С., суддів Христофорова А.Б., Савченко С.В.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 29 липня 2010 року справу було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михайлик А.С., суддів Смагар С.В., Христофорова А.Б.
Позивача, ОСОБА_2 Постановою Верховної ради України від 02 жовтня 2003 року було обрано на посаду судді Апеляційного суду Донецької області безстроково. Згідно Довідок Апеляційного суду Донецької області №№ 888, 889, 890 та трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач працює на посаді судді Апеляційного суду Донецької області з 03 грудня 2003 року.
Як вбачається з матеріалів справи, з позивача за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року був утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 19984 грн. 69 коп., розмір якого підтверджується довідками Апеляційного суду Донецької області № 889, 890, 891.
В розумінні пункту 15 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України професійна діяльність суддів є публічною службою, тому вирішення даного спору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України належить до компетенції адміністративних судів України.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Конституційні засади правосуддя закріплені розділом 8 Конституції України. Відповідно до статті 128 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. До таких, зокрема, віднесені Закон України «Про судоустрій України», який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою.
Закон України «Про статус суддів» також з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає статус суддів.
За приписами статті 11 цього Закону незалежність суддів серед іншого забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 44 зазначеного Закону, частина перша якої передбачає структуру заробітної плати (складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок).
Таким чином, жодна з наведених норм не визначає компенсацію втрати частини заробітної плати, пов’язаної із справлянням податку за Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» як складову частину матеріального забезпечення суддів.
В той самий час, у період до 1 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання прибутковим податком був Указ Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», який не передбачає пільг для суддів при сплаті цього податку.
З приписів пунктів 1.2, 1.6 статті 1, пункту 3.1. статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4 цього закону випливає, що дохід, отриманий у вигляді заробітної плати, включається до складу місячного оподатковуваного доходу, який, в свою чергу є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента. При цьому, в наведеному законі відсутні норми, які б передбачали особливості чи пільги пов’язані із оподаткуванням заробітної плати судді, як само й норми, якими б було передбачено звільнення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб заробітної плати судді.
З огляду на наведене, враховуючи приписи статті 92 Конституції України та статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», які визначають можливість встановлення пільг щодо оподаткування виключно відповідними законами України, заробітна плата судді (доход у розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб») підлягає оподаткуванню за загальними правилами, визначеними цим Законом.
Таким чином, з 01 січня 2004 року законами України не встановлено пільг щодо оподаткування чи звільнення від доходів суддів, у зв’язку з чим сума заробітної плати судді є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах та з доходів суддів підлягає утриманню зазначений податок.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання позивача на частину 8 статті 14 Закону України “Про судоустрій України”, яка передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів. Так само не приймаються до уваги посилання на частину 3 статті 11 Закону України “Про статус суддів”, якою встановлено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Матеріальне і побутове забезпечення суддів, як гарантія їх самостійності, незалежності та правової захищеності встановлені статтею 44 Закону України “Про статус суддів”. Ані положеннями цієї статті, ані положеннями інших статей Закону “Про статус суддів” не передбачено гарантій у вигляді компенсацій втрати частини заробітної плати у зв’язку з утриманням податку. За таких обставин відсутнє звуження зазначених гарантій, на які посилається позивач.
Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв’язку з втратою частини заробітку, пов’язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році було розпорядження Кабінету Міністрів України № 22-р від 20 січня 2004 року “Деякі питання оплати праці суддів”.
Цим розпорядженням голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року.
Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов’язаної із справлянням податку відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Пунктом 2 цього розпорядження визначено, що вказана вище компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Тобто, за змістом цього Розпорядження, у 2004 році можливе було здійснення компенсаційної виплати суддям за певних умов, а саме:
1) така виплата мала здійснюватися головою Конституційного Суду України та головами судів загальної юрисдикції у 2004 році;
2) сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб мала бути нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року (тобто, здійснення компенсаційної виплати можливе тільки після утримання (сплати) податку суддею);
3) виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
4) виплата мала здійснюватися в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Проте, аналіз положень зазначеного розпорядження приводить до висновку, що голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції надано право на здійснення компенсаційних виплат суддям, обов'язку застосування зазначеного розпорядження не передбачено. Після 2004 року законодавством не передбачалося навіть такого права.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення втрати частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року у сумі 19984,69 коп. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
З огляду на наведене вище, на підставі Конституції України, Закону України “Про судоустрій України”, Закону України “Про статус суддів”, Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, Указу Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”, Закону України “Про систему оподаткування” та на підставі статей 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 25Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення з Державної судової адміністрації України і зобов’язання Державного казначейства України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь позивача втрату частини заробітної плати, пов’язану з утриманням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у сумі 19984,69 грн. відмовити.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 12 серпня 2010 року.
Постанова виготовлена в повному обсязі 16 серпня 2010року.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Михайлик А.С.
Судді Христофоров А.Б.
Смагар С.В.