УХВАЛА
Справа № 2-а-2789/10/1970
"12" серпня 2010 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Саадулаєв А.І., перевіривши виконання вимог ст.ст. 105, 106 КАС України
за позовною заявою: Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції;
до: ОСОБА_1;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
про: тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України, -
ВСТАНОВИВ:
Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8. ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно положень статті 2 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Відповідно до абз. 10 ч. 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.
Таким чином, чинним законодавством органам виконавчої служби та їх посадовим особам не надано право на звернення до суду з позовом про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України.
Такий висновок ґрунтується і на положеннях Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»від 21 січня 1994 року № 3857-XII.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»від 21 січня 1994 року № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.
За змістом абз. 1, 2 пункту 8 Правил перетинання державного кордону громадянами України затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 для прикордонного контролю громадяни подають службовій особі контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби паспорти, а у разі потреби й інші документи, передбачені відповідними міжнародними договорами України. У ході перевірки паспортів службові особи КПП з'ясовують наявність обмежуючих обставин, за яких громадянину може бути тимчасово відмовлено у виїзді з України, а у разі потреби проводять опитування громадян, які прямують через державний кордон, для з'ясування питань, пов'язаних з їх пропуском через державний кордон.
Відповідно до абз. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»у разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 6-8 частини першої статті 6 цього Закону, він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого проживання. Відмова у виїзді з України з підстав, передбачених пунктами 3-5 і 9 частини першої статті 6 цього Закону, оскарженню не підлягає.
Отже, аналіз положень ст.ст. 6, 8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»та п. 8 Правил перетинання державного кордону громадянами України свідчить про те, що в судовому порядку може бути розглянуто лише оскарження рішення відповідних органів та посадових осіб про тимчасове обмеження виїзду за межі України.
І навпаки, вищевказаним Законом не передбачено розгляд питань про обмеження виїзду з України в судовому порядку за позовом посадовців державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, у тому разі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 104, 107, 160, 165, п.1 ч. 1 ст. 109, 181 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1.Відмовити у відкритті провадження у справі та повернути Першому відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
2.Копію ухвали направити Першому відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.
Ухвала набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України..
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.