Справа № 2-401/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 02 серпня 2010 року                      Київський районний суд міста Одеси

 у складі:    головуючого, судді  - Непоради М. П.

                    при секретарі           -  Панченко О.В., Єрьоменко Л.В., Яіцької  А. І.,

розглянувши у відкритому   судовому засіданні,  в залі суду в місті Одесі  цивільну   справу за  позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк» до  ОСОБА_2,  про стягнення заборгованості за кредитною угодою, та за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до Акціонерно – комерційного банку  соціального розвитку «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  АКБ «Укрсоцбанк»,  про внесення  змін до кредитної угоди  та  зобов’язання укласти  новий графік погашення  кредиту,    -

ВСТАНОВИВ:

           Публічне акціонерне товирство «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк»  звернувся  до  суду  з позовною заявою   про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк»  заборгованості  за договором  кредиту в  сумі  98887,75  доларів США, що за курсом  Національного Банку України на 01.07.2009  складає  755502, 37 грн.,    судового збору  у розмірі 1700 грн., та витрат, пов’язаних  з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу   в сумі 30,00 грн.

            Представник  ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк» - Жарська О. В. (за довіреністю № 02-04/175 від 18.01.2010р.)( а.с. 49))  у судовому засіданні позовні вимоги  підтримала, просила задовольнити позов у   повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві.

             Разом із тим зустрічні позовні вимоги   ОСОБА_2  представник ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк» - Жарська О. В.  не визнала, просила  відмовити у їх задоволенні  у повному обсязі з підстав, викладених у запереченні на зустрічну позовну заяву.

             ОСОБА_2 звернулась  із зустрічним позовом  до Акціонерно – комерційного банку  соціального розвитку «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  АКБ «Укрсоцбанк»  яким просить  внести зміни до кредитної угоди, та зобов’язати  Акціонерно – комерційний банк  соціального розвитку «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  АКБ «Укрсоцбанк»    скласти новий графік погашення кредиту.  

             Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 (за довіреністю  № 10462 від  08.09.2009) (а.с. 45)), позовні вимоги свого довірителя  підтримала, а   вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк»  не визнала з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.

             У судове засідання  не з’явилась відповідач – ОСОБА_2 та її представник,  хоча були сповіщені  судом належним чином, про  причини своєї неявки  суд не повідомили.          

             Відповідно до ст. ст. 77, 169  ЦПК України  якщо суд  не має  відомостей  про причини  неявки , повідомленого належним чином, суд   вирішує справу  на підставі наявних  у ній даних  чи доказів.

             Дослідивши матеріали справи, суд встановив  наступні правовідносини між сторонами:

            14 березня 2008  між Акціонерно – комерційним банком  соціального розвитку «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  АКБ «Укрсоцбанк» (надалі ПАТ «Укрсоцбанк»)  та  громадянкою  ОСОБА_2  був укладений  кредитний договір  № 2008/686-Ф03.9/25  згідно із яким  позивач зобов’язався  надати відповідачі  кредит  в сумі 77200,00 (сімдесят сім тисяч двісті) доларів США,  зі  строком повернення кредиту  13 березня 2015 року включно,  а відповідач прийняв на себе зобов’язання   сплачувати  відсотки  за користування  кредитом зі сплатою 13,5%  відсотків  річних та комісій та здійснювати повернення  кредиту щомісячними платежами  відповідно до  пункту 1.1.1  кредитного договору, з кінцевим терміном погашення  13 березня 2015 року.

               Відповідно до пункту 1.3.1  кредитного договору № 2008/686-Ф03.9/25  від 14.03.2008  забезпеченням   виконання зобов’язань за кредитним договором  є  іпотека, згідно із якою в іпотеку   позичальником  передається кредитору  нерухоме майно -  земельна ділянка площею 0,120 га, що знаходиться  за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, СК «Електронік», ділянка № 46.

               14.03.2008  між  позивачем та відповідачем   був укладений договір іпотеки, який посвідчений  приватним нотаріусом  Одеського міського нотаріального округу  Нікітюк О.М., та зареєстрований в реєстрі під № 557.

                Відповідно до  ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит – це будь – яке  зобов’язання  банку надати  певну суму грошей, будь – яка гарантія, будь – яке зобов’язання придбати право  вимоги боргу, будь – яке  продовження строку погашення   боргу, яке надано  в обмін на зобов’язання  боржника  щодо повернення  заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату  процентів та інших  зборів з такої суми.

                Відповідно до  ст. 1054  ЦК України за кредитним договором  банк   або інша фінансова  установа (кредитодавець) зобов’язується надати  грошові кошти  (кредит) позичальникові у розмірі  та на умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти. При цьому,  до відносин  за кредитним  договором застосовуються  положення   параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом  і не виходить із суті  кредитного договору.

                Свої зобов’язання  позивач виконав у повному обсязі,  відповідачу був відкритий  позичковий рахунок № НОМЕР_1 у відділенні банку «Новий Ринок» Одеської обласної філії  АКБ «Укрсоцбанк», та надано суму кредиту готівкою.  Вказана обставина  не заперечується   відповідачем (а. с. 39).

                 Відповідно до ст. 1048 ЦК України  позикодавець  має право на одержання  від позичальника  процентів  від суми  позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу , згідно  зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України  згідно  із Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, розмір процентів  та порядок   їх сплати   за договором  визначаються в договорі залежно від  кредитного ризику, наданого  забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування   кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

    Встановлений  договором розмір  процентів не може  бути   збільшений  банком, іншою фінансовою установою в односторонньому  порядку. Умова  договору щодо  права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір  процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

                Положенням  п. 2.5  договору  передбачено, що проценти  по кредиту нараховуються за методом факт/360, де факт  - фактична  кількість  днів у періоді, за який здійснюється  нарахування процентів,  360 - умовна кількість днів  у році.

                Відповідно до п.1.1.1  договору   погашення  кредиту та сплата нарахованих відсотків за користування кредитом  здійснюється   починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно, 14 числа сплачує кредитору  рівні суми грошових коштів, кожна з яких  включає  в себе заборгованість  за кредитом та процентами,  розрахованих за весь  строк користування кредитом в сумі 1434,15 доларів США (ануїтетний платіж).  

Як було зазначено по тексту  рішення вище,   проценти   за користування кредитом були визначені сторонами у розмірі 13,5 % річних.

                 Відповідно до п. п. 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору  позичальник зобов’язався своєчасно та в повному обсязі   погашати  ануїтетні  платежі за фактичний час його  використання та можливими штрафними санкціями, в порядку  визначеному  п.1.1 цього договору;  сплачувати  проценти  за використання  кредиту в порядку, визначеному  п.п. 1.1, 2.10 договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором.

                 Відповідно до  ст.  526 ЦК України  зобов’язання   має   виконуватись належним  чином  відповідно до   умов  договору та    цього Кодексу.

                 Відповідно  до ч. 2. ст. 509  ЦК України зобов’язання  виникають  з підстав  встановлених ст. 11 ЦК України,  в тому числі і з договорів.

                  Згідно  ст. 629 ЦК України  договір є обов’язковим для виконання сторонами.  В свою чергу зобов’язання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України  має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.  

Одностороння  відмова  від виконання  зобов’язання  або одностороння  зміна  його  умов  не допускається.

                В порушення  умов  кредитного договору, що  порядку та строків погашення  кредитного зобов’язання,  вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідач  ОСОБА_2  не виконує умови кредитного договору, не погашає кредит, не сплачує відсотки.

               Станом на  01.07.2009 загальна заборгованість  по наданому відповідачу ОСОБА_2 кредиту  складає  98998,75  доларів США, що станом на  01.07.2009  за офіційним курсом НБУ (763,00 грн. за 100 доларів США), становить  755502,37 грн.,  в тому числі:

               сума заборгованості  за наданим кредитом -   74396,68 доларів США, що становить  568390,64 грн.;

               сума  заборгованості по  відсоткам – 8828,67 доларів США, що становить  67451,04 грн.;

               сума  пені 81510,20 грн.;

               штрафні санкції, які передбачені  умовами п. 4.3  кредитного договору  за порушення  п. п. 3.3.5., 3.3.7.,  3.3.8.,  - у  розмірі  4993,52 доларів США, що становить  38150,50 грн.

                Також неналежним чином  ОСОБА_2 виконувала прийняті нею зобов’язання щодо  погашення кредиту, процентів, та інших платежів,  передбачених умовами договору кредиту,  внаслідок  чого  за відповідачем ОСОБА_2 утворилась   прострочена заборгованість  за кредитом та прострочена заборгованість за процентами, а також комісійних платежів.

                  Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання  є його  невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

                 У відповідності до п. 3.2.3 договору № 2008/686-Ф03.9/25   від 14.03.2008  у разі  недотримання позичальником умов цього договору  кредитор  має право   вимагати дострокового повернення   кредиту, процентів, сплати комісій та можливих штрафних санкцій.

                Відповідно до  ч. 2. ст. 1050 ЦК України   якщо  договором   встановлений обов’язок   позичальника  повернути  позику  частинами (з ростроченням), то в разі  прострочення  повернення  чергової частини  позикодавець має право вимагати  дострокового  повернення  частини позики, що залишилась, сплати  процентів, належних йому  відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

                Таким чином, приймаючи до уваги неналежне  виконання позичальником   договірних зобов’язань  з повернення кредиту за кредитним договором 2008/686-Ф03.9/25   від 14.03.2008  та сплати  процентів за користування кредитними коштами, скориставшись наданим договором  позивачу правом на дострокове  повернення в такому разі кредиту, ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії ПАТ «Укрсоцбанк»   звернувся до суду з позовними  вимогами про стягнення з  відповідача  98998,75  доларів США, що станом на  01.07.2009  за офіційним курсом НБУ (763,00 грн. за 100 доларів США), становить  755502,37 грн.,  заборгованість  за наданим кредитом -  74396,68 доларів США, що становить  568390,64 грн.; заборгованість по  відсоткам – 8828,67 доларів США, що становить  67451,04 грн.; сума  пені 81510,20 грн.; штрафні санкції, у  розмірі  4993,52 доларів США, що становить  38150,50 грн.

               Не погоджуючись з позовними вимогами  відповідач – ОСОБА_2  вказує на відсутність в укладеному кредитному договорі  ціни договору  - валютної цінності, що надана у кредит.  

Окрім того, ОСОБА_2  не погоджуючись  з  позовними вимогами  вказує,  що  нормою ст. 533 ЦК України  встановлено, що грошове зобов’язання  має бути виконано в гривнях. Окрім того, ОСОБА_2 вважає не обґрунтованими вимоги позивача щодо одночасного  стягнення  пені та штрафу за порушення  строків  та порядку  сплати кредитору  платежів у рахунок погашення  кредиту та нарахованих процентів.

                Оцінивши всі докази у їх сукупності,  з урахуванням  правових обґрунтувань та позицій сторін,  з урахуванням  наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредити, сплати процентів, а також комісійних, керуючись  наведеними вище умовами  п. 3.2.3 договору № 2008/686-Ф03.9/25 від 14.03.2008, згідно із яким у разі  недотримання позичальником умов   цього договору,  кредитор  має право   вимагати дострокового повернення   кредиту, процентів, сплати комісій та можливих штрафних санкцій, суд приходить до висновку про наявність  правових підстав для стягнення  з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк»  заборгованості по кредиту, у томі числі  і платежів, строк виконання яких не настав, на загальну суму  у розмірі 74396,68 доларів США, що становить  568390,64 грн.  

   З тих же підстав  підлягають задоволенню   і вимоги  про стягнення  з ОСОБА_2 заборгованості по  відсоткам – 8828,67 доларів США, що становить  67451,04 грн.

              Крім того, відповідно до ч. 1. ст. 549, п. 3. ч. 1 ст. 611 ЦК України   у разі  порушення  зобов’язання  настають наслідки, встановлені договором  або законом, зокрема сплата  неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним  зобов’язання.

  Так, згідно  з ч. 3. ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках  від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний  день прострочення виконання.

   Відтак, суд вважає обгрунтованими  позовні вимоги  щодо стягнення з відповідача  пені у сумі 81510,20 грн. за прострочення виконання  грошового зобов’язання,  оскільки такі вимоги  ґрунтуються на Законі та договірних відносинах між сторонами, які  прописані в пункті 4.1.1 договору.

                Відповідно до п. 4.2  кредитного договору  у випадку порушення позичальником  вимог п. п. 3.3.2.  – 3.3.5., 3.3.7.- 3.3.17. цього договору  позичальник  зобов’язаний  сплатити кредитору  штраф  у розмірі 3 відсотків  від суми  фактичної заборгованості  за кредитом та нарахованими процентами, за кожний випадок.

                Відповідно до ч. 2. ст. 549 ЦК України  штрафом  є неустойка, що обчислюється  у відсотках  від суми   невиконаного  або неналежно виконаного зобов’язання.

                Оцінюючи умови кредитного договору, та положення діючого законодавства, яке регулює порядок  нарахування, сплати  таких різновидів неустойки  як пені та штрафу, суд приходить до висновку, що штраф та пеня мають кожний  властиві тільки  цьому виду неустойки особливості за підставою виникнення і методом обчислення залежно від характеру  порушень зобов’язання.  

    Особливості  застосування  штрафу полягають у тому, що штраф  обчислюється  тільки у відсотках і тільки   від суми порушеного  зобов’язання. Основною умовою  застосування штрафу є те,  що штраф  може встановлюватись  за будь – яке порушення  зобов’язання. Пеня ж, в свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється  у відсотках від суми  несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний  день прострочення виконання. Відмінність  пені від  штрафу полягає  в тому, що пеня може  встановлюватись за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов’язання.

                   Таким чином, з огляду на  вищенаведені  положення діючого законодавства, враховуючи умови кредитного договору, яким  передбачено  нарахування штрафу, за невиконання  позичальником умов п. п. 3.3.2.  – 3.3.5., 3.3.7.- 3.3.17., суд приходить до висновку, що позовні вимоги  щодо стягнення з ОСОБА_2 штрафу у сумі 4993,52 доларів США, що становить  38150,50 грн.  є обґрунтованими  та підлягають задоволенню.

                 Стосовно позовних  вимог ОСОБА_2 до Акціонерно – комерційного банку  соціального розвитку «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  АКБ «Укрсоцбанк»  відносно того, що умови  кредитного договору  не відповідають    положенням чинного законодавства, оскільки зобов’язання в ньому  зазначено в доларах США, а відповідно  до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного  регулювання  і валютного  контролю»   використання  іноземної валюти  на території України, як засобу платежу  проводиться на підставі  отримання  суб’єктом  договірних  відносин  індивідуальної  ліцензії, суд встановив наступне:

                    Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

                 Ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

                 Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

                  З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

                  Як встановлено матеріалами  справи ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк»  має право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що підтверджується банківською ліцензію №5, яка видана Національним Банком України 29.12.2001 року (а.с.59).

                 Крім того, ПАТ «Укрсоцбанк» має дозвіл на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що підтверджується дозволом №5-2 від 29.07.2003 року (а.с.61), та дозволом № 5-3 від 21.09.2009 (а.с. 65).

                 Згідно додатків до дозволів №5-2 від 29.07.2003 року (а.с. 63-64) та  № 5-3 від  21.09.2009 (а.с. 67-68) до переліку операцій, які має право здійснювати Акціонерно – комерційний банк  соціального розвитку «Укрсоцбанк»: операції з валютними цінностями,  операції з готівкою  іноземною валютою та чеками (купівля – продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються  в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків; неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівкою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах пунктах обміну іноземної валюти банків; операції з готівкою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особам – резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів – нерезидентів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

                   Оцінюючи можливість застосування для даних правовідносин  положення  підпункту «в» п. 4. ст. 5  Декрету Кабінету Міністрів України «Про  систему  валютного  регулювання  і валютного  контролю», який передбачає наявність індивідуальної  ліцензії на надання  і одержання  резидентами  кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми  таких кредитів  перевищують встановлені законодавством межі, суд   вважає,  що оскільки межі термінів і сум  надання  та/або  одержання  кредитів в іноземні валюті нзаконодавцем не визначені, то операції з надання банківською установою  кредитів в іноземній валюті  не потребує індивідуальної ліцензії.

                    Згідно вимог ст. ст. 57, 60, 62 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                 Суд  приймає до уваги правову позицію  ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк», що  відповідно до ст. 36 Закону України «Про  Національний банк України»  вартість  (ціна) валюти  встановлюється  Національним банком України, тому не може  бути   встановлена за договором  сторонами  кредитного договору.

                 Відповідно до ст. 632 ЦК України  ціна в договорі  встановлюється  за домовленістю  сторін.

                  ст. 525 ЦК України  встановлюється, що одностороння відмова від зобов’язання  або одностороння   зміна  його умов не допускається, якщо інше  не встановлено договором або законом.

                 Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені  на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є  обов’язковими  відповідно до актів  цивільного законодавства.

                 Приймаючи  до уваги  докази  однієї сторони та оцінивши докази  іншої,  зважаючи на наведені норми Закону, суд виходить з того, що  на підставі договору, відповідач надав ОСОБА_2  у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності  та цільового характеру  використання грошові кошти в доларах США  у сумі 77200 доларів США зі сплатою 13,5 % річних, тобто у договорі  кредит  чітко сформульовані умови договору: зазначений розмір зобов’язання (сума наданих коштів), умови  платності (проценти, комісії), забезпеченості (договір іпотеки), повернення та строковості.

                 Таким чином суд не приймає до уваги  твердження ОСОБА_2 щодо  відсутності  у договорі ціни договору як суттєвої умови договору,  неправомірності  видачі кредиту в іноземній валюті.

                 Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України  грошове зобов’язання  має бути виконано  у гривнях. Якщо у зобов’язанні  визначено грошовий еквівалент  в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається  за офіційним  курсом відповідної валюти  на день  платежу, якщо інший порядок  її визначення  не встановлений договором або законом чи іншим нормативно – правовим актом.

                 Таким чином, зважаючи на наведену норму Закону  позовні вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на Законі, не відповідають умовам  укладеного кредитного договору, тому не підлягають задоволенню.

                  Вирішуючи питання позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії ПАТ «Укрсоцбанк»  щодо стягнення з ОСОБА_2  судового збору у сумі 1700 грн. та  витрат  за інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в сумі 30,00 грн., суд виходить із загальних положень ст. 88 ЦПК України,  та вважає  що   в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

                   Відповідно до статті 15 ЦК України   кожна особа  має право   на захист  свого  цивільного  права  у разі  його порушення, невизнання  або оспорювання.

                   Відповідно до статті 16  ЦК України  кожна особа  має право  звернутись  до суду  за захистом   свого  особистого  немайнового  або майнового права та інтересу.

                   Рішення  суду як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України  прав і свобод  людини та здійснення проголошеного Основним  Законом України принципу  верховенства права.

                   Рішення  суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню  до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України,  також правильно втлумачив ці норми.

                    Обгрунтованим  визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих  обставин, на які  сторони посилаються  як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому  засіданні і які відповідають вимогам  закону про їх належність та допустимість, або обставин,  що не підлягають доказуванню, а також  якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

                    На підставі наведеного, керуючись  ст. ст. 15, 16, 192, ч. 2. ст. 509, 525, 526, 533, 549, 610,611, 628, 629, 632, 1048, 1050, 1052, 1054, 1056 1  ЦК України,  ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», п. 2, підпунктом «в» п. 4. ст. 5  Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного  регулювання  і валютного  контролю»   ст. ст. 2, 4, 5, 6, 8, 10, 15, 57, 60, 62, 88, 209, 218, 223, 292  ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

                    Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк» до  ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитною угодою,  - задовольнити.

                    Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк» (рахунок 37399686080188 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», код 09328015)  заборгованість за кредитом в сумі 755502,37  (сімсот п’ятдесят п’ять  тисяч п’ятсот дві) грн., 37 коп.

                    Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  ПАТ «Укрсоцбанк» (рахунок 37399686080188 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», код 09328015)  судовий збір у сумі 1700, 00 (одна тисяча сімсот) грн., та витрати на  інформаційно – технічне забезпечення  судового процесу у сумі 30, 00 (тридцять) грн.

                    У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерно – комерційного банку  соціального розвитку «Укрсоцбанк»  в особі  Одеської обласної  філії  АКБ «Укрсоцбанк», -  відмовити.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

             Головуючий                                                                                         Непорада М. П.