Справа № 22ц-10189/10 Головуючий в першій інстанції - Башмаков Є.А.
Категорія - 52 Доповідач - Котушенко С.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Петренко І.О.
суддів Козлова С.П., Котушенко С.П.
при секретарі Кононенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2010 року за її позовом до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця", третя особа - ОСОБА_3, про поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИЛА:
31 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про поновлення на роботі, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 1985 року вона перебувала з відповідачем в трудових відносинах, а з 14 липня 2003 року вона працювала завідуючою кардіологічним відділенням.
В червні 2009 року у відділенні була виявлена пропажа трьох листків тимчасової непрацездатності. Наказом головного лікаря №9/ЗС від 1 липня того ж року їй було оголошено догану за безконтрольність та самоусунення від керування роботою медичного персоналу, що привело до порушення вимог "Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян".
Наказом № 320/ОС від 20 серпня 2009 року її було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, покладених на неї трудовим договором за п.3 ст.40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що до її посадових обов'язків не входив контроль за збереженням та обліком листків тимчасової непрацездатності, а також на те, що звільнення з роботи проведено з порушенням норм діючого законодавства, ОСОБА_2 просила скасувати накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновити її на роботі, стягнути з Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2010 року, з урахуванням ухвали від 15 липня того ж року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення та про ухвалення нового, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 правомірно була звільнена з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, покладених на неї трудовим договором.
Проте погодитись із такими висновками не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Як вбачається з копії наказу № 320/ОС від 20 серпня 2009 року позивачку звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, покладених на неї трудовим договором з посиланням як на підставу на рапорт заступника головного лікаря від 1 липня 2009 року, наказ про дисциплінарне стягнення №9/ЗС від 1 липня 2009 року, акт перевірки організації роботи кардіологічного відділення від 4 серпня 2009 року та витяг з протоколу засідання профспілкового комітету від 20 серпня 2009 року (а.с.11 т.1).
У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_2 посадових обов'язків та не врахував положення ч.3 ст.149 КЗпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Тому даний наказ є незаконним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
При перевірці наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 судова колегія встановила наступне.
25 червня 2009 року в кардіологічному відділенні відповідача була виявлена пропажа трьох листків тимчасової непрацездатності, тому наказом №9/ЗС від 1 липня 2009 року за безконтрольність та самоусунення від керування роботою медичного персоналу, що привело до порушення вимог "Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" позивачці було оголошено догану.
Проте, з пункту 8.2 зазначеної інструкції вбачається, що відповідальність за зберігання та облік документів, котрі засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, несе керівник закладу охорони здоров'я, а не завідуюча відділенням. Це свідчить про безпідставність притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а також про незаконність наказу №9/ЗС від 1 липня 2009 року в даній частині.
Оскільки підставою для звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України можуть бути тільки правомірно накладені стягнення, в діях позивачки не вбачається систематичного невиконання посадових обов'язків, покладених на неї трудовим договором.
Крім того, як передбачено п.2 посадової інструкції завідуючої кардіологічним відділенням (а.с.14-16 т.1) призначення чи зміщення з посади завідуючого кардіологічним відділенням здійснюється головним лікарем Дорожної клінічної лікарні за узгодженням із начальником медичної служби Придніпровської залізниці.
Це підтверджено також і п.6.3 Статуту Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (а.с.95-102 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була звільнена з роботи без згоди начальника медичної служби Придніпровської залізниці. Навпроти, комісія, яка проводила перевірку законності звільнення з роботи позивачки, вказувала на заперечення начальника медичної служби проти її звільнення, неодноразово звертала увагу третьої особи на порушення трудового законодавства при притягненні ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та рекомендувала скасувати наказ про її звільнення.
Та обставина, що медична служба не є юридичною особою, а лише структурним підрозділом Придніпровської залізниці, керівник якої начебто давав свою згоду на звільнення ОСОБА_2, не можуть бути прийняті до уваги, бо Статутом Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця" передбачено, що призначення та звільнення керівників структурних підрозділів лікарні, в тому числі й відділень, здійснюється головним лікарем за згодою саме медичної служби Придніпровської залізниці. Зміни до Статуту в зазначеній частині не вносились.
Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення, на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Оцінюючи у сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що звільнення ОСОБА_2 за п.3 ст.40 КЗпП України є незаконним, тому вона у відповідності зі ст. 235 КЗпП України, підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню.
З матеріалів справи вбачається (а.с. 199 т.1, 117 т.2), що заробітна плата позивачки в червні та липні 2009 року становила відповідно 3161,22 грн. та 2319,38 грн. В зазначений період мали місце 43 робочі дні. Таким чином, середньомісячна заробітна плата складає 2740,30 грн., а середньоденна - 127,46 грн. Період вимушеного прогулу з 21 серпня 2009 року по 25 серпня 2010 року становить 253 робочі дні. Заробітна плата позивачки за час вимушенного прогулу становить 32 247,38 грн.
Оскільки порушення трудових прав позивачки спричинило їй моральні страждання, то у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України вона має право на відшкодування моральної шкоди. Враховуючи тривалість неправомірних дій відповідача, характер заподіяної шкоди та обсяг перенесених позивачкою страждань, використовуючи роз'яснення, викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами), судова колегія вважає, що достатній розмір такого відшкодування становитиме 2000 грн.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 367 ЦПК України, 235, 237-1 КЗпП України колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2010 року скасувати.
Визнати незаконними накази головного лікаря Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця" №9/ЗС від 1 липня 2009 року в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та № 320/ОС від 20 серпня 2009 року.
Поновити ОСОБА_2 на посаді завідуючої кардіологічним відділенням Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця".
Стягнути з Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 32 247,38 грн. (тридцять дві тис. двісті сорок сім грн. 38 коп.) і моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тис.) грн. та на користь держави судовий збір в сумі 330,97 грн. (триста тридцять грн.97 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 (сто двадцять) грн. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць у сумі 2740,30 грн. підлягають обов'язковому негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: