УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

Іменем України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого – судді Стрижко С.І.,

суддів Британчука В.В., Слинька С.С.,

з участю прокурора Тертичного О.А.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула 20 серпня 2010 року у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, несудимого в силу ст. 89 КК,

?   за ч. 2 ст. 186 КК на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у три роки.

Відповідно до ст. 76 КК на ОСОБА_1 покладено обов’язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, та періодично з’являтися для реєстрації в цю інспекцію.

Вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 26 березня 2010 року приблизно о 23 год. 30 хв. у стані алкогольного сп’яніння біля станції

________________________________________________________________

Справа 11а-1667                         Вирок постановлено під головуванням судді Швачач Ю.О.

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК         Доповідач у апеляційній інстанції: суддя Британчук В.В.

метро «Героїв Дніпра» з боку Оболонського проспекту в м. Києві, відкритого заволодіння майном ОСОБА_2, на загальну суму 2 078 грн., поєднаного з насильством, яке не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілої.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, і виключити з його мотивувальної частини посилання на кваліфікуючу ознаку злочину, передбачену ч. 2 ст. 186 КК, як грабіж, поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя потерпілого, оскільки на думку апелянта засуджений не наносив ударів потерпілій, а лише подавляв волю потерпілої. Крім того, апелянт просить виключити з мотивувальної частини вироку посилання на таку обставину, яка згідно ст. 66 КК пом’якшує покарання ОСОБА_1, як визнання вини, оскільки вважає, що така позиція суду є безпідставною. При цьому апелянт посилається на те, що засуджений під час досудового слідства, будучи допитаним як обвинувачений, своєї вини у вчиненні злочину не визнавав.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення прокурора, який уважав за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а вирок місцевого суду – змінити, засудженого, який просив вирок залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає її непідлягаючою задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими у судовому засіданні й в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація злочинних дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК є правильною.

Що стосується апеляційних доводів про виключення з обвинувачення такої кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 186 КК, як вчинення грабіжу, поєднаного з насильством, яке не було небезпечним для життя потерпілої, то вони є необґрунтованими і незаконними.

Як видно з протоколу судового засідання, розписки ОСОБА_1 (а. с. 108, 109-111), справа була розглянута за правилами ч. 3 ст. 299 КПК, враховуючи, що фактичні обставини ніким не оспорювались, зокрема, і прокурором. Це дало суду право за згодою підсудного і прокурора визнати недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин.

Отже прокурор не мав права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Посилання прокурора на необхідність виключення з мотивувальної частини вироку визнання засудженим вини, як на обставину, що пом?якшує покарання, також є безпідставним, адже суперечить змісту протоколу судового засідання, де зафіксовано визнання засудженим вини.

Навіть сам прокурор у судових дебатах просив визнати щире каяття, яке фактично є однією з форм визнання вини, обставиною, яка пом?якшує покарання ОСОБА_1 згідно із ст. 66 КК.

У такому випадку суд має право визнати цю обставину пом’якшуючою покарання, навіть тоді, коли на досудовому слідстві особа вину не визнавала.

Судом першої інстанції справа розглянута всебічно, повно і об’єктивно, з належним дотриманням вимог кримінального і кримінально-процесуального закону, і обґрунтовано постановлено обвинувальний вирок за пред’явленим обвинуваченням.

Таким чином, апеляція прокурора як безпідставна і незаконна не може бути задоволена.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

С у д д і :

В. Британчук С. Стрижко С. Слинько