Справа №2-622/10    

        Р І Ш Е Н Н Я

          Іменем України

смт. Кегичівка                                                                                                                                           29 липня 2010 року

          Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючої  судді Куст Н.М., при секретарі Мележик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01.01.2009 року по 01.12.2009 року, -

         ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2009 до 31.12.2009 року, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни” за 2009 рік.  

          В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначила, що належить до соціальної категорії "дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

         Відповідач в порушення закону в 2009 р. сплачував їй зазначену доплату до пенсії у розмірі значно меншому, ніж передбачено законом, в зв’язку з чим позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2009 р.

         Позивач в судове засідання не з’явилась, просить розглядати справу за її позовом до УПФ України в Кегичівському районі без її участі.  Позов повністю підтримує.

          Представник відповідач в судове засідання  не з’явився  від Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі надійшло письмове заперечення з приводу позовних вимог позивача в яких УПФ просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі, розглянути справу у відсутність їх представника, з урахуванням наданих заперечень. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що  Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення  «Про Пенсійний  фонд України».  Реалізація  нормативних приписів і пенсійних програм  здійснюється  шляхом фінансування  пенсійних виплат за рахунок  джерел визначених прибутковою частиною  бюджету і відповідно до напрямів витратної частини  бюджету Пенсійного   фонду України.

          Законом України  «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що фінансування виплат по цьому закону  проводиться з Державного бюджету України. З цього слідує, що на відповідача  не покладено  обов’язок по фінансуванню вищезгаданих виплат.

           Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні  органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

           Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Позивач має статус "Дитини війни", що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської РДА Харківської області.

           Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

           Із заперечень УПФУ в Кегичівському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

           Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: “ Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

           Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пп.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

          Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

          Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           Тобто з 22.05.2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

           На 2009 рік редакція статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалася.

           Згідно ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

           Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

           Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

            Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

           Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

          Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Кегичівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

         Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

           Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.  

           Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

           Позивач до суду звернулась 17.05.2010 року, що свідчить про дотримання  позивачем строку позовної давності для звернення до суду про стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2009 р.  

         На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст.257,261 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов  ОСОБА_1 – задовольнити.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області перерахувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за 2009 рік у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону станом на 22.05.2008 року, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за вказаний період.

         Зобов’язати УПФ України в Кегичівському районі Харківської області виплати  провести з урахуванням фактично виплачених сум.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 08 грн. 50 коп. понесених нею витрат по сплаті судового збору та 37 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження - протягом 10 днів з дня проголошення, з послідуючим поданням апеляційної скарги - протягом 20 днів  після подання заяви, або без попередньої заяви, шляхом подання апеляційної скарги – протягом 10 днів. У разі неподання заяви на апеляційне оскарження, рішення  набирає законної сили після закінчення строку на її подання.

            Суддя