Справа № 2- 71/2008р .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      15.01.2008 року    Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді КОТЛЯРОВОЙ І.Ю.

при секретарях: КІРСАНОВІЙ М.О.,

ВАГІНІЙ М.О,

за участю представника відповідача КАТУШОНОК О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до районного комунального підприємства “Комунальник” (далі РКП «Комунальник») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 01.02.2003р. його було прийнято на роботу до відповідача на посаду сторожа насосної станції, про що укладено трудовий договір в одному примірнику, в якому не було вказано дати його припинення. З 27.10.2006 р. по 13.02.2007 р. позивач знаходився на лікарняному, а з 14.02.2007 р. по 14.03.2007 р. у відпустці, після чого знов вийшов на роботу. По виходу з відпустки позивач дізнався про те, що РКП “Комунальник” реорганізується в ГКП “Захист від підтоплення”, але його з цього приводу під розписку не ознайомили. 04.04.2007р. позивач вийшов на зміну, однак до роботи він був недопущений, у зв’язку із тим, що його було звільнено. 05.04.2007р. позивач подав керівнику РКП “Комунальник” заяву про його звільнення на підставі ст.40 п.1 КЗпП України та керівник підписав цю заяву, але звернувшись з цією заявою до відділу кадрів, позивач дізнався про те, що його звільнено 31.03.2007р. за ст.36 ч.2 КЗпП України, тобто у зв’язку з закінченням строку трудового договору. З вказаним звільненням позивач не згоден, просить поновити його на займаній посаді, зобов’язати відповідача здійснити його звільнення за  п.1 ст.40 КЗпП України, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач просив стягнути матеріальну шкоду у розмірі 500 гривень, у зв’язку з тим, що він отримав розрахунок через місяць, а не у день звільнення, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень,.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, але уточнив, що замість стягнення з відповідача матеріальної шкоди, він просить стягнути компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 500 грн.

Представник відповідача позовні вимоги позивача визнав частково, не заперечував проти стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, іншу частину позовних не визнав та вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши надані суду докази, суд вважає, що  уточненні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Статтею 36 КЗпП України  передбачено, що однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Відповідно до ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.  

Судом встановлено, що 01.02.2003р. ОСОБА_4 було прийнято на роботу до РКП “Комунальник” на посаду сторожа насосної станції №2, про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці (а.с.6-7). Згідно розпорядженню директора РКП “Комунальник” з ОСОБА_4 було укладено трудову угоду № б/н від 01.02.2005р., з оплатою згідно штатного розкладу, строком з 01.02.2005р. по 31.03.2007р. (а.с.28). З 27.10.2006 р. по 13.02.2007 р. позивач знаходився на лікарняному, після чого йому була встановлена третя група інвалідності (а.с.8). З 14.02.2007 р. по 14.03.2007 р. ОСОБА_4 знаходився у відпустці, після закінчення якої вийшов на роботу. 04.04.2007р. ОСОБА_4 до роботи не був допущений, у зв’язку із звільненням, про що позивач написав відповідну заяву від 05.04.2007р згідно п. 1 ст.40 КЗпП України, тобто звільнення у зв’язку з реорганізацією підприємства, яка була підписана директором РКП “Комунальник”  (а.с.11). Однак у трудовій книжці ОСОБА_4 було зроблено запис від 31.03.2007р. про звільнення, у зв’язку із закінченням строку трудової угоди (а.с.7).

Позивач стверджує, що трудова угода, що складена між ним та
РКП “Комунальник”, є безстроковою. Однак, як вбачається з трудової угоди № б/н від 01.02.2005р., строк дії цієї угоди зазначено з 01.02.2005р. по 31.03.2007р. (а.с.28).

Згідно рішення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради № 8/4 від 27.10.2006р., було передано з комунальної власності територіальної громади Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради до комунальної власності територіальної громади м. Луганська майно, яке знаходилося на балансі РКП “Комунальник” на баланс ГКП “Захист від підтоплення” (а.с.47-51).

             Відповідно до ст. 492 КЗпП України всі працівники РКП “Комунальник” були повідомлені під розпис про звільнення, у зв’язку з реорганізацією підприємства. ОСОБА_4 про звільнення повідомлений не був, у зв’язку з тим, що строк дії трудової угоди закінчився 31.03.2007р., що співпадає зі строком звільнення усіх працівників (а.с.35).

При таких обставинах суд вважає, що у задоволенні вимог позивача в частині поновлення на роботу, здійснення звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із довідкою наданою РКП “Комунальник”, у день звільнення ОСОБА_4 не отримав розрахункові за відпрацьований час, а отримав їх лише 08.05.2007р., що склало затримку по виплаті 23 дні. Відповідно до розрахунку компенсація за затримку становить 443, 44 грн. (23дн. х 8 роб. годин х 2,41 грн. = 443,44 грн.). Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 443,44 грн.(а.с.61).

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, звільнення ОСОБА_4 з РКП “Комунальник” провадилось відповідно до вимог  КЗпП України, у зв’язку з чим, суд вважає вимоги позивача, що до стягнення моральної шкоди з відповідача, безпідставними, оскільки не були доведені та позивач не надав відповідних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 116, 117, КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 208-209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з районного комунального підприємства “Комунальник” на користь ОСОБА_4 компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 443 (чотириста сорок три) гривні 44 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині поновлення на роботу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов’язання РКП “Комунальник” провести звільнення ОСОБА_4 згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, стягнення моральної шкоди, відмовити за необґрунтованістю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    СУДДЯ                                                                                                           І.Ю.КОТЛЯРОВА