Справа № 2-1690\10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Решетар В.І. при секретарі Марфіч В.В. за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції Мокрянин Н.В., представників третіх осіб – Шовак Я.В., Палінкаш В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, де треті особи управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі, ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту ,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, де треті особи управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі, ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту.
В позовній заяві зазначив, що 20 липня 2010 року він купив у відповідача ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 21113, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 по так званому дорученню з правом його відчуження. Даний факт стверджується дорученням та розпискою відповідача від 19 липня 2010 року про отримання ним 10000 грн. за автомобіль. Коли він звернувся в органи ДАІ для технічного огляду то йому повідомили про те, що на майно відповідача в т. ч. і автомобіль накладено арешт для забезпечення грошових вимог третіх осіб. Вони фактично виконали всі умови з моменту настання яких договір купівлі-продажу вважається таким, що відбувся, так як зобов’язання щодо передачі предмету договору покупцеві та грошових коштів за вказаний предмет покупки продавцеві, вони вчинили. Та договір купівлі продажу автомобіля може вчинятись відповідно до ст.. 657 ЦК України в простій письмовій формі. Просить визнати договір купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнати за ним право власності на автомобіль та звільнити цей автомобіль з-під арешту.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. заявлені вимоги підтримав повністю посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав і пояснив, що він дійсно з позивачем уклав угоду щодо продажу належного йому автомобіля, передав йому автомобіль, за що отримав 10000 грн, про що надав письмову розписку і претензій до покупця ОСОБА_1. немає.
Представник відповідача відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції Мокрянин Н.В. позовні вимоги щодо виключення майна з під арешту не визнає так як вважає. Що відповідач ОСОБА_2 на момент продажі автомобіля належного йому знав про те, що автомашина є арештованою. Просить в позові відмовити.
Представники третіх осіб Шовак Я.В. та Палінкаш В.В. з вимогами позовних вимог не згідні, вважають що позов є безпідставним.
Заслухавши сторін, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 20 липня 2010 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 було укладено без дотримання письмової форми договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21113, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на виконання якого позивачем ОСОБА_1. передано відповідачу ОСОБА_2 обумовлену ціну продажу в сумі 10000 гривень, а відповідачем передано позивачу вказаний автомобіль та надано доручення на право керування і розпорядження вказаним автомобілем, що стверджується, крім підтвердження та визнання даної обставини позивачем ОСОБА_1. і відповідачем ОСОБА_2, письмовою розпискою відповідача від 19 липня 2010 року, нотаріально посвідченою довіреністю на право керування і розпорядженням автомобілем від 19 липня 2010 року.
Про належність автомашини відповідачу на момент укладення угоди купівлі продажу, стверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за відповідачем ОСОБА_2
Постановою державного виконався від 8 липня 2010 року, на виконання на виконання постанови УПФУ № 65 від 16 листопада 2009 року стягнуто на користь УПФ України штраф розмірі 3400 грн. і накладено арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 .
Вказана обставина перешкоджає позивачу ОСОБА_1. і відповідачу ОСОБА_2 підтвердити укладену між ними угоду щодо купівлі-продажу автомобіля шляхом укладення між ними письмового договору і перереєстрації автомобіля.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні ( покупцеві ) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.
Договір купівлі-продажу автомобіля , згідно до ст. 208 цього Кодексу , укладається в письмовій формі.
А згідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами , засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна з сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Беручи до уваги наведене та ту обставину, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, тобто відповідач передав, а позивач прийняв автомобіль та оплатив за нього обумовлену суму, однак право позивача на це майно не визнається третіми особами, суд вважає , що невизнане право позивача підлягає захисту шляхом визнання дійсним даного договору купівлі-продажу автомобіля і визнання за позивачем права власності на цей автомобіль.
Згідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа , яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.
Тобто вибраний позивачем спосіб захисту цивільного права щодо звільнення майна з-під арешту встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
Беручи до уваги, вищенаведене суд вважає, що позов в частині звільнення автомобіля з-під арешту також слід задовольнити.
Судові витрати в частині сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 60 , 169 , 209 , 213-215 ЦПК України, ст..ст. 208 , 218 , 655 ЦК України, ст. 59 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» суд ,
Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21113, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 який укладено 20 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки ВАЗ 21113, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
Звільнити з-під арешту, який було встановлено постановою державного виконався відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції від 8 липня 2010 року автомобіль марки ВАЗ 21113, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.
Головуючий: Решетар В.І.