Справа № 2-а-776/10/1512
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 липня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді Васильків О.В.
при секретарі – Дикун В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоплаченої пенсії, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить стягнути з відповідача нараховану, але недоплачену пенсію з 01.01.2006 року по 08.09.2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на день розрахунку. При цьому позивач посилається на те, що він є пенсіонером і з 1999 року отримує пенсійне забезпечення на умовах закону «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 19.10.2009 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату недоплаченої різниці пенсії починаючи з 01.01.2006 року по теперішній час, та в подальшому просив виплачувати пенсію в повному обсязі без урахування максимального розміру пенсії, однак у цьому відповідачем йому було відмовлено, у зв*язку з чим позивач змушений звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області в судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, крім того зазначила, що позивач з 01.01.2006 року щомісячно отримував пенсію відповідно до діючого законодавства, у розмірі, без обмеження 12 мінімальними розмірами пенсії за віком.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 – є військовим пенсіонером, інвалідом 2–ї групи /посвідчення Серії НОМЕР_1 від 14.10.2008 року/.
Відповідно до ст. 1 ч.2 Закону України «Про загальний військовий обов*язок і військову службу» (у редакції 1992 року) військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров*я і віком громадян України, пов*язаній з захистом Вітчизни.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з посади прокурора-криміналіста військової прокуратури Одеського гарнізону та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності з 03.07.1999 року.
З посвідчення ОСОБА_1 вбачається, що він є інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни /а.с.5/.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.
Відповідно до ст. 97 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках, зокрема відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, про те, що право позивача на виплату пенсії без обмеження 12 мінімальними пенсіями за віком відновилось з дня прийняття рішення Конституційним Судом України №19-рп/2009 від 08.09.2009 року, оскільки відповідно до ст. 29 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до яких з 01.01.2008 року максимальний розмір додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп положення зазначеного пункту щодо максимального розміру пенсій визнані неконституційними. Надалі, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року встановлено, що з 22.05.2008 року максимальний розмір пенсій призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсій за віком. Рішенням Конституційного суду України №19-рп/2009 від 8.09.2009 року пункт відносно максимального розміру пенсій визнаний неконституційним.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи з 08.09.2009 року позивач отримує пенсійне забезпечення без обмеження 12 мінімальними розмірами пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом 18.02.2010 року.
Враховуючи положення ст.99 КАС України, суд вважає, що позивачем порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
За таких обставин, з урахуванням того, що позивачем пропущений строк звернення до суду без поважних причин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 71, 86, 99, 100, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоплаченої пенсії , - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: О.Васильків
Справа № 2-а-776/10/1512
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
/вступна та резолютивна частини/
5 липня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді Васильків О.В.
при секретарі – Дикун В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоплаченої пенсії, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Зважаючи на складність у викладенні повної постанови суду, пов’язаної з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 71, 86, 99, 100, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоплаченої пенсії , - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: О.Васильків