Справа №2-629

                           2010 р.

                                                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

  18 червня  2010 року         Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді  Полевої С.Ф.,

при секретарі -  Головацької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства - Страхової компанії «Оранта Січ» про стягнення страхової виплати,

                                                                                    В С Т А Н О В И В:

             ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ Страхова компанія «Оранта Січ»  про стягнення страхової виплати  зазначивши, що в  травні 2009 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату страхової виплати по факту смерті його батька ОСОБА_3, який був застрахований у страховій компанії «Оранта Січ» про обов’язкове  страхування водіїв від  нещасних випадків на транспорті, що підтверджується копією страхового договору № 000246.

            Під час дії договору страхування, ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько ОСОБА_3 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та помер на місці. З цього приводу позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату згідно договору який був укладений 14.03.2008 року. Однак, йому було відмовлено на підставі того, що під час пригоди його батько не виконував функції підприємницької діяльності, а лише виконував свої особисті  справи.

            Просить стягнути з страхової компанії «Оранта Січ» виплату страхової суми в розмірі 51000 грн. згідно договору № 000246 про обов’язкове страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, який був укладений між ОСОБА_3 та відповідачем Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія» Оранта-Січ» від 14.03.2008 року та судові витрати в сумі 510 грн. - державного мита та 120 грн. на інформаційне технічне забезпечення.

           В судовому засіданні позивач підтримав позов просить задовольнити його.

           Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав пояснивши, що виплата страхового відшкодування застрахованого суб’єкту підприємницької діяльності  здійснюється тільки при виконанні ним безпосередньо діяльності - надання послуг  із перевезення пасажирів, а для того, щоб здійснювати таку діяльність необхідний пакет  документів на підставі якого уповноважений спеціальний орган влади видає ліцензію ( дозвіл) на право здійснення  цієї діяльності.

          Порядок здійснення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, а також порядок здійснення виплат за цим видом страхування регулюється  Постановою КМУ № 959 від 14.08.1999 р. В п. 1 Постанови вказано, перевізником є  суб’єкт  господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту, крім внутрішнього морського.

Згідно свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності №  172336 від 13.03.2008 р. та із витягу єдиного державного реєстру, страхувальник займався  підприємницькою діяльністю, а саме надавав послуги із перевезення пасажирів. Діяльність суб’єкта  підприємницької діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів регулюється Законом України «Про автомобільний транспорт», який регламентує наявність певних документів для здійснення даного виду діяльності. В Законі України «Про ліцензування» від 01.06.2000 р. в с. 9 вказано, що діяльність яка пов’язана з наданням послуг з перевезення

                                                                                                                                                         2

пасажирів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню та така діяльність здійснюється на підставі виданої ліцензії, а отже суб’єкт, якому видано  ліцензію на здійснення даного  виду  діяльності підлягає обов’язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті. Страхувальник такої ліцензії не мав, а  отже здійснював таку  діяльність незаконно. Проте, позивач надав суду договір від 13.102008 р. про надання послуг, укладений між ТОВ «Іва» та страхувальником, згідно якого  страхувальнику 15.10.2008 р. о 10.00 потрібно було з м. Сімферополя до м. Мелітополя  доставити пасажира, та також була надана медична довідка № 918256 від 14.05.2008 р. про допуск до керування транспортним засобом, мотивуючи тим, що страхувальник здійснював свою діяльність законно. Однак, при укладанні договору про надання послуг, замовник  повинен був перевірити чи має право страхувальник надавати послуги з перевезення пасажирів,  чи має ліцензію. Щодо медичної довідки, то у відповідача виникає сумнів в  її легітимності, оскільки дана довідка в медичному закладі у журналі реєстрації довідок не зареєстрована та особою відповідальною в даному закладі за видачу таких довідок не підписана. Тому  вважає, що доводи  та міркування, які викладені позивачем в позовній заяві є необґрунтованими та такими , що  не відповідають дійсності. Просить у задоволенні позову відмовити.

           Суд вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних  підстав.

           Суспільні відносини щодо страхування регулюються ЦК України, Законом України «Про страхування». Окремими нормами щодо страхування які містяться в ряді інших нормативних актах.

           Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з життям, здоров’ям.

          Особливістю договору особистого страхування є особисті інтереси, в т.ч. і отримання  виплати після смерті.

         Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 застрахував своє життя від нещасних випадків на транспорті згідно договору про обов’язкове  страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті на умовах Постанов Кабінету Міністрів України від 14.08.96 р. № 959 та від 18.12.98 р. № 2011 ( а.с. 12) та одержав страховий поліс  № 000246 від 14.03.2008 року, який діяв до 14.03.2009 року, та сплатив страховий платіж в сумі п’ятдесят одну грн., та йому надана  тарифна ставка 0,1%.

        Форма договору, як цього вимагає закон, була письмовою, на що вказує договір ( а.с.12), він набрав чинності оскільки вбачається, що в момент складення договору та підписання був сплачений страховий платіж.  

        Страхувальник ОСОБА_3 являвся на момент укладення договору страхування дієздатною фізичною особою. Він був зареєстрований, як фізична особа підприємець з виду діяльності таксі. Діяльність суб’єкта підприємництва  по наданню послуг з перевезення пасажирів регулюється також Законом України «Про автомобільний транспорт», який регламентує  наявність документів для здійснення даного виду діяльності. А  саме : послуга з перевезення пасажирів автомобільним транспортом   підлягає ліцензуванню і така діяльність здійснюється на підставі ліцензії, отже  суб’єкт, якому видана ліцензія на здійснення даного виду діяльності підлягає обов’язковому  особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті.

        Але страхувальник ліцензії не мав і здійснював таку діяльність незаконно (а.с.32). Це також підтверджується і листом Мелітопольської об’єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області від 01.06.2010 року за № 15644/10/17111 про те, що в період з 13.03.2008 року по 25.12.2008 року фізична особа підприємець ОСОБА_3 звітності до Мелітопольської ОДПІ не надавав, інформація про здійснення  ним підприємницької діяльності відсутня  ( а.с.45). Крім того, 16.07.2008 р.  було внесено рішення фізичної особи ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності ( а.с.30).

   Суд  критично відноситься до медичної довідки ( а.с. 11) виданої 14.05.2008 року за № 918256 на їм’я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо придатності його до керування транспортним засобом, оскільки згідно листа КУ «Мелітопольської міської

                                                                                                                                                              3

поліклініки №  3»  № 41 від 07.06.2010 року вказано, що медична довідка за № 918256 від 14.05.2008 року на їм’я ОСОБА_1 не видавалася ( а.с. 52).

       Страховий випадок трапився,  згідно матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 при якому ОСОБА_3 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та помер ( а.с. 5.7).

       Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страховий виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта ( аварійного сертифіката), який складається  страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

       Спадкоємець ОСОБА_1 звернувся до страхової  компанії «Оранта Січ» про сплату страхової суми, але йому було відмовлено посилаючись на те, що ОСОБА_3не виконував функції  підприємницької діяльності на момент страхового випадку та мав порушення вимог Законодавства  при виконанні послуг з перевезення пасажирів.

       Суд також критично відноситься до доказу, наданого позивачем ( а.с. 13) договору про надання послуг який складено 13 жовтня 2008 року в особі замовника ТОВ фірма «Іва» в  особі директора Генич В.О. та виконавця підприємця ОСОБА_3 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині виконавець ( ОСОБА_3) зобов’язувався на своєму транспорті доставити із м. Сімферополя замовника до м. Мелітополя.

       Ст. 26 Закону України «Про страхування» передбачено відмова у страхових виплатах або страховому відшкодуванні  де сказано, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійснені страхових виплат.

       Згідно п 6 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовити від здійснення страхової виплати у разі наявності інших підстав встановлених законом.  

       Суд вважає, що умовою договору про обов’язкове страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті згідно страхового свідоцтва  ООО 245 ВАТ  Страхова компанія «Оранта Січ»  є посилання в договорі на постанову Кабінету Міністрів України від  14.08.96 р. № 959 та від 18.12.98 р. № 2011, оскільки це торкається обов’язкового страхування від нещасних випадків водіїв, які займаються підприємницької діяльністю  і повинні мати ліцензію на заняття діяльністю при виконанні послуг з перевезення пасажирів.

              Отже, страхова компанія «Оранта Січ» на законних підставах відмовила в сплаті страхової суми  за страховим  договором про обов’язкове страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті  №  000246  страхувальника  ОСОБА_3  і таким чином суд в позові правонаступнику позивачеві ОСОБА_1  відмовляє в повному обсязі.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11.209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про ліцензування», ст. 979, 991  ЦК України, ст. 25 Закону України «Про страхування» , суд

                                                  В И Р І Ш И В :

              В позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства - Страхової компанії «Оранта Січ» про стягнення страхової виплати,  відмовити.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом  подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України.  

                      СУДДЯ: