Справа № 2-а-387, 2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року                                     Ставищенський районний суд Київської області в складі:              

головуючої - судді:                                           Марущак Н. М.,

при секретарі:                                               Карабань З. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Білоцерківського РВ м. Біла Церква Сови Анатолія Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся з вказаним позовом ОСОБА_1, посилаючись на те, що 21 липня 2010 року близько 12 год. 20 хв., він керував власним автомобілем ВАЗ-21120, дн НОМЕР_1, в с. Озерна Київської області, де був зупинений інспектором ДПС Білоцерківського РВ м. Біла Церква Совою А. В., який неправомірно склав відносно нього протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 ч. 1 КУпАП, а саме, перевищення встановленого обмеження швидкості та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу у розмірі 300 гривень. Дана постанова є не правомірною, оскільки в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме: при під"їзді до населеного пункту Озерна він рухався зі швидкістю 75 км/год. При в"їзді в населений пункт знизив швидкість до 60 км на год., оскільки  бачив працівників ДАІ, ще до того, як вони його зупинили, тому швидкість контролював. Він зупинився на вимогу працівника ДАІ, який сказав, що він перевищив встановлене обмеження швидкості руху, на що він не погодився та сказав, що на приладі, яким вимірювалась швидкість вказана швидкість не його автомобіля, оскільки прилад "Іскра-1" не має функції фото-відео зйомки. Інспектор, нічого не пояснюючи, почав складати протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості та виніс відповідну постанову. При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення він вказав, що рухався зі швидкістю 60 км/год., а швидкість визначив по показних спідометра автомобіля, який є справним, оскільки автомобіль пройшов державний технічний огляд, і порушень в роботі спідометра не виявлено. Його прохання надати йому для ознайомлення документацію, що підтверджує справність та придатність для експлуатації приладу „Іскра-1”, яким вимірювалась його швидкість руху, було проігноровано. Крім цього, при винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності порушені його права, передбачені ст. ст. 268, 280 КупАП.

Позивач просить скасувати вищевказану постанову та справу провадженням закрити за відсутністю складу адмінправопорушення.

В судове засідання позивач не прибув, проте до суду подав заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить слухати справу у його відсутність.

В судове засідання відповідач не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, проте начальником відділу ДАІ з облуговавання Білоцерківського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області (де працює відповідач) надіслано письмові заперечення з  письмовим рапортом від Сови А. В. (відповідача), та ксерокопією свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 30 вересня 2009 року № 22-2/0967638 на дистанційний вимірювач швидкості ?скра-1” № 5629В.  

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21 липня 2010 року  інспектором ДПС Білоцерківського РВ м. Біла Церква Совою А. В. було винесено постанову серії АІ № 312323 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 за перевищення швидкості автомобілем марки ВАЗ-21120, державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався зі швидкістю 96 км/год в населеному пункті с. Озерна, позначеного дорожнім знаком 5.45 ?очаток населеного пункту” в порушення п. 12.4 Правил Дорожнього руху України (а. с. 5). Постанову відповідачем було винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АІ1 № 012979, складеного цією ж посадовою особою в цей же день – 21.07.2010 року (а. с. 4). Позивач при складанні відносно нього даного протоколу зазначив в ньому, що не погоджується з обставинами, викладеними відповідачем, так як він рухався зі швидкістю 60 км/год і швидкість не перевищував. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та стягнуто з нього штраф в розмірі 300 гривень.

Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №  1306 від 10.10.2002 року – у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від 255 до 340 гривень.

Згідно ст. 289 КупАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано  протягом десяти днів з дня винесення постанови.

До суду з вказаним позовом позивач звернувся 26 липня 2010 року.

З оглянутих в судовому засіданні копій вищевказаних протоколу та постанови (а. с. 4-5) встановлено, що швидкість вищевказаного автомобіля в с. Озерна Білоцерківського району 21 липня 2010 року о 12 годині 20 хвилин була зафіксована за допомогою вимірювача швидкості приладом ?скра-1”, автомобілем керував позивач, який є власником вищевказаного автомобіля (а. с. 3). Вказані факти не оспорюються позивачем.

У відповідності до ст. ст.10-15 Закону України ?ро метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.

Суд не сприймає в якості належного доказу надіслану начальником відділу ДАІ з обслуговування Білоцерківського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області (де працює відповідач)ксерокопію свідоцтва про повірку дистанційного робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/0967638, оскільки вказана ксерокопія належним чином не завірена.

Проте, в протоколі та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не зазначено, до якого часу дійсна повірка даного засобу вимірювальної техніки, та номер приладу за допомогою якого здійснювалося фіксування швидкості руху, і суду відповідач не надав документів  про допуск даного типу засобу вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.

Крім того, суд вважає, що оскільки розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем здійснювався на місці відразу після складання протоколу про адміністративне правопорушення, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - були порушені права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі, право на надання правової допомоги; крім того, при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. ст. 3, 280 КУпАП.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається на   відповідача,   якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про  адміністративне  правопорушення  не може бути  розпочато,  а  розпочате  підлягає  закриттю  у зв”язку з відсутністю    події    і    складу    адміністративного правопорушення.

Враховуючи вкладене, суд вважає, що вищевказану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід визнати неправомірною та скасувати її,  провадження по справі слід закрити у зв”язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем не зібрано достатньо доказів, які б вказували на те, що дії позивача, можуть розцінюватись як правопорушення і відповідач в суді не доказав правомірність винесення ним даної постанови відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України.

Керуючись п. 12.4 Правил дорожнього руху України, ст. ст. 122 ч. 1, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 7, 11, 12, 17, ч. 2 ст. 71, 112, 136, 159, 160 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов   ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати постанову інспектора дорожньо-патрульної служби Білоцерківського РВ м. Біла Церква Сови Анатолія Васильовича від 21.07.2010 року серії АІ № 312323 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 300 гривень неправомірною та скасувати її, адміністративну справу провадженням закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя