ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

          

 "29" серпня 2007 р.                                                  Справа № 16/259а/6/6

          „12” год. „ 35” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого судді Фесюри М.В., суддів Книш Н.Ю.,

                                                                      Федоренко Ю.В.,

                                                                      при секретарі  - Кезля А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – Хорішко О.О.,

                                                                      від відповідача – Веремієнко Р.М.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії

                              „Чернігівобленерго”

                                      (м. Чернігів вул. Горького,40)

До ВІДПОВІДАЧА:  Державної  податкової  інспекції у Новгород –Сіверському районі

                                    (Чернігівська обл. м. Новгород - Сіверський вул. К. Маркса,24)

Про скасування податкового повідомлення –рішення.

          

          Подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.09.2005р. № 0000402331/3, яким  відкритому акціонерному товариству енергопостачальній компанії „Чернігівобленерго” в особі його відокремленого підрозділу –Новгород –Сіверського району електричних мереж визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 53842,8 грн., у тому числі за основним платежем 35895,2 грн., за фінансовими санкціями 17947,6 грн.  

          Позивач у своїх доводах посилається на наступне.

          Згідно статей 2, 5 Закону України „Про плату за землю”  використання землі є платним, об’єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка, яка перебуває у власності або в користуванні.           Позивач, посилаючись на норми Земельного кодексу України, ДБН В.2.5-16-99 вважає , що земельні ділянки , за які стягується земельний податок, не можуть надаватися у власність або користування , а відтак не включаються до Державного земельного кадастру, отже відповідно до ст.13 Закону України „Про плату за землю” не можуть бути об’єктом оподаткування.

          Крім того, позивач посилався на порушення порядку призначення позапланової перевірки, оскільки фактично вона була розпочата після законодавчих змін, за якими для її початку потребувалось рішення суду.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач у 2003 –2004 роках використовував земельні ділянки під опорами  0,4 –10 кВ та не сплачував податок на землю. На думку відповідача, податок підлягає сплаті в разі фактичного користування землею і, в тому числі, у випадку відсутності правовстановлюючих документів.

          Ухвалою від 29.08.2007р. здійснено заміну Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції її правонаступником державною податковою інспекцією у Новгород –Сіверському районі.

          Вислухавши представників сторін,  дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ

          Новгород-Сіверською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Новгород –Сіверським районом електричних мереж за період з 01.01.2003р. по 31.12.2004р.

          Перевірка проведена на підставі посвідчень № 46 від 14.02.2005р. , № 45 від 14.02.2005р. та п.3 Указу Президента України від 23.07.1998р. № 817/98.

          Судом не приймаються доводи позивача про незаконність перевірки, оскільки згідно дати виданих посвідчень рішення про проведення позапланової перевірки податковий орган прийняв до набрання чинності змін до Закону України „Про державну податкову службу України”, якими повноваження щодо призначення таких перевірок були надані виключно суду.

          Перевіряючі встановили, що повноважними комісіями місцевого самоврядування у 2000 році та повторно у 2003 році були проведені інвентаризації земельних ділянок в межах населених пунктів сільрад , що використовуються Новгород –Сіверським РЕМ ,під опорами ЛЕП напругою 0,4 – 10 кВ. Загальна площа ділянок визначена у розмірі 11,0994 га. Всі матеріали інвентаризації затверджені на сесіях сільрад та передані до відділу земельних ресурсів.

          За таких обставин перевіряючі донарахували земельного податку за 2003 –2004 роки у розмірі 37026,72 грн., про що зазначили у акті перевірки № 124/23/14254678/23-004 від 01.03.2005р.

          На підставі акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення –рішення від 10.03.2005р. № 0000402331/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 55077,24 грн., у тому числі за основним платежем 37026,72 грн., за фінансовими санкціями 18050,52 грн.

          В подальшому, в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення податковим органом було зменшено суму податкового зобов’язання внаслідок допущеної арифметичної помилки та прийнято остаточне податкове повідомлення –рішення, яке є предметом судового розгляду, від 30.09.2005р. № 0000402331/3, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 53842,8 грн., у тому числі за основним платежем 35895,2 грн., за фінансовими санкціями 17947,6 грн.

          

          Колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі , виходячи з наступного.

          Відповідно до Закону України «Про плату за землю»:

          - Стаття 2.  Використання  землі в Україні є платним.  Плата за землю справляється  у  вигляді  земельного  податку  або  орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

          - Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у  тому  числі  на  умовах  оренди.

    Суб'єктом  плати  за  землю  (платником)  є власник земельної ділянки,  земельної  частки  (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

          - Стаття 15.   Власники  землі  та  землекористувачі  сплачують земельний податок з  дня  виникнення  права  власності  або  права користування земельною ділянкою.

          Відповідно до частин 1,2,5 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів   місцевого   самоврядування   в   межах  їх  повноважень, визначених цим Кодексом.

          Набуття права на землю громадянами та  юридичними  особами здійснюється  шляхом  передачі  земельних  ділянок у власність або надання їх у користування.

          Надання у користування земельної ділянки,  що перебуває  у власності  або  у  користуванні,  провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

          Відповідно до ст.76 цього Кодексу, землями енергетичної системи визнаються землі,  надані під електрогенеруючі об'єкти  (атомні,  теплові,  гідроелектростанції, електростанції  з  використанням  енергії  вітру  і сонця та інших джерел),   під   об'єкти   транспортування    електроенергії    до користувача.

          Землі  енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

          Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

          Відповідач нарахував земельний податок за користування земельними ділянками, які знаходяться під опорами 0,4 –10 кВ, виходячи з того, що такі опори належать позивачу , отже земельні ділянки під ними також знаходяться у його користуванні.

          Однак такий висновок є помилковим з наступних підстав.

          Відповідно до ст.ст.125,126 ЗК України, право   власності  та  право  постійного  користування  на земельну  ділянку  виникає  після  одержання  її   власником   або користувачем  документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

          Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

          Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

          Право  власності  на  земельну  ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується  державними  актами.

          Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

          Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

          Статтею 120 цього Кодексу встановлено, що при переході права власності на будівлю  і  споруду  право власності  на  земельну  ділянку або її частину може переходити на підставі  цивільно-правових  угод,  а  право  користування  -   на підставі договору оренди.

          Всупереч приписам ч.2 ст.71 КАС України орган владних повноважень, яким є відповідач, не довів, що до позивача надійшло право власності  на опори ЛЕМ 0,4 –10 кВ.

          Сторони не заперечують, що не існує також документів, які підтверджували право користування відповідними земельними ділянками ( державний акт про постійне користування або договір оренди).

          Крім того, з наданої податковим органом копії Положення  про порядок прийомки (передачі) на баланс підприємств Міненерго ліній електропередач та трансформаторних підстанцій, затвердженого Міністерством енергетики та електрифікації України 22.09.1993р. (п.1.3) слідує , що лінії електропередач напругою 6 кВ і вище , а також напругою, 0,4 кВ, що призначені для безпосереднього електропостачання споживачів державної житлово –побутової, соціально –культурної та торговельної сфери, відносяться до об’єктів електричних мереж загального користування.

          Сторонами не заперечується, що опори ЛЕМ, які мають відношення до даного спору ,знаходяться на балансі у позивача, що в силу ч.3 ст.72 КАС України не потребує доказуванню.

          Однак, знаходження матеріальних цінностей на балансі Підприємства є лише формою бухгалтерського обліку і даний факт не може підтверджувати відносини права власності на ці об’єкти.

          За таких обставин, висновок про те, що опори ЛЕМ, які державою в особі центрального органу виконавчої влади віднесені до об’єктів загального користування, є власністю позивача, або об’єктами, які знаходяться виключно в його користуванні є юридично неспроможним.

          Крім того, відповідно до Державних будівельних норм В.2.5-16-99 «Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж»не підлягають відведенню в постійне користування земельні ділянки для розміщення опор повітряних ліній електропередачі напругою 0,4 кВ.

          Зі змісту вищенаведених норм випливає, що позивач не є платником земельного податку , оскільки він , маючи на балансі опори ЛЕМ 0,4 –10 кВ для використання їх відповідно до мети та цільового призначення, не має права власності або постійного користування не земельні ділянки, які знаходяться під цими опорами.

          Крім того, відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»в редакції, яка існувала на час спірних відносин, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який , відповідно до наданого відповідачем листа Новгород –Сіверського районного відділу земельних ресурсів від 28.08.2007р. № 03-09/1072 , не містить в повній мірі відомостей  про наявність в ньому земельних ділянок  під опорами ЛЕМ.

          Посилання податкового органу  на те, що відомості , які отримані внаслідок інвентаризації земель та направлені до земельного відділу, є складовою частиною державного земельного кадастру, судом не приймаються , оскільки акти інвентаризації земельних ділянок складені всупереч приписам Положення про земельно –кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету  по земельних ресурсах  № 85 від 26.08.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.1997р. за № 522/2326.

          Відповідно до п.3.1 цього Положення виконавцями робіт по інвентаризації земель є госпрозрахункові підрозділи при міських управліннях та районних відділах земельних ресурсів або інші організації, які мають дозволи (ліцензії) на здійснення топографічно –геодезичних  та землевпорядних робіт.

          Як слідує з наданих податковим органом актів, інвентаризація земель проведена неупоноваженими особами, до яких також відносяться і комісії органів місцевого самоврядування, отже в силу ч.3 ст.70 КАС України такі акти інвентаризації,, а відповідно і похідні від них відомості, які знаходяться у відділі земельних ресурсів, не можуть братися судом до уваги.

          На підставі викладеного слід прийти до висновку, що позивач не є суб’єктом плати земельного податку, а земельні ділянки не є об’єктом оподаткування, отже спірне рішення не відповідає приписам 116,125,126 ЗК України та ст.13 Закону України «Про плату за землю».

          За відсутності податкового порушення не підлягають застосуванню і штрафні санкції, розмір яких визначений на підставі ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, отже в цій частині спірне податкове повідомлення – рішення також підлягає скасуванню.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 22.03.2007р. по справі № 2-15/17-2005 , ухвалі від 02.08.2007р. у справі № 18/253.

          Заперечення відповідача судом не приймаються з підстав, викладених вище.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати повністю прийняте Новгород –Сіверською міжрайонною державною податковою інспекцією податкове повідомлення –рішення від 30.09.2005р. № 0000402331/3, яким  Відкритому акціонерному товариству енергопостачальній компанії „Чернігівобленерго” визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 53842,8 грн., у тому числі за основним платежем 35895,2 грн., за фінансовими санкціями 17947,6 грн.

3.          Стягнути з державного бюджету (р/р 31111095700002  УДК в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Чернігівобленерго” ( ід.код 22815333, м. Чернігів вул Горького,40) 3,4 грн. державного мита.

4.          Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 03 вересня 2007 року.

Судді:                                                                                                                        М.В.Фесюра

                                                                                                                        Н.Ю.Книш

                                                                                                                        Ю.В.Федоренко