Справа № 2-4481/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    28 липня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого  -    судді Гниличенко М.В.

при секретарі  -                  Марковій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, Третя Одеська державна нотаріальна контора про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною, суд –

                                                              ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати заяву про відмову від прийняття спадщини, після смерті його сина ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчену державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В. від 04 березня 2010 року,  на користь доньки померлого та онуки позивача ОСОБА_8 – недійсною.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що він проживає у приватному будинку, розташованому в Одеській області, Біляївський район, с.Маяки, його дружина померла, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_6, який проживав у АДРЕСА_1 та після його смерті залишилась спадщина, для оформлення документів він приїхав до ОСОБА_9, а потім разом з онучкою ОСОБА_8, відповідачкою по справі, поїхали до нотаріальної контори, де будучі один на один з нотаріусом, йому були роз»яснені спадкові права та відмова від них, позивачу був наданий час подумати, після чого позивач підписав документ, яким віддав частину спадщини на користь онучки ОСОБА_8, мотивуючи тим, що померлий є її батьком, відносини у сім»ї були гарні, позивач дуже любив онучку, у дитинстві її доглядав та виховував. Однак, сам документ не читав, претензій до нотаріуса не має, вважає, що зробив помилку, так як через деякий час поспілкувавшись зі своєю донькою та з іншим онуком, які категорично заперечили проти відмови позивача від спадщини, посилаючись на їх матеріальне становище, порадили позивачу поїхати до нотаріуса та переписати документ, однак по приїзду до нотаріальної контори йому було повідомлено, що строк відзиву заяви сплинув. Позивач вважає, що онучка ОСОБА_8 ввела його в оману та оказала моральний тиск, посилаючись на сімейні обставини, гарні сімейні стосунки, внаслідок чого він відмовився від частки спадщини на її користь, крім того, вказує, що заяву про відмову від спадщини підписав 16.03.2010 року, а ні 04.03.2010 року.      

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, що 16 березня 2010 року позивач, не розуміючи своїх дій, внаслідок омани та морального тиску з боку відповідачки ОСОБА_8 підписав  відмову від частки спадщини на її користь, безпосередньо нотаріус текст документа не читала, не роз»ясняла наслідки складання такої заяви, тому посилаючись на ст.ст.230,231 ЦК України просив визнати відмову від спадщини недійсною.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина,  позивач, який є її дідусем та батьком померлого, 04.03.2010 року приїхав до ОСОБА_9 для оформлення документів, вони разом поїхали до нотаріуса, де позивач підписав заяву про відмову від частки спадщини на її користь, будь-яких дій, які б свідчили про моральний тиск або оману з її боку на позивача здійснено не було, і тільки через два тижня дідусь зателефонував та повідомив, що його донька та онук були дуже незадоволені  його відмовою від спадщини, та на думку відповідачки саме вони порадили позивачу звернутись до суду.  

          Представник відповідачки - ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав доводи відповідачки, надав письмові заперечення та просив у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними доказами, не ґрунтуються на вимогах закону.  

          Третя особа – ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5,1998 року народження, до судового засідання не з»явилась, надала суду письмову заяву, якою просить позов розглянути без її участі, та вирішення спору залишає на розсуд суду. Представник третьої особи –ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримала доводи заяви та з дозволу суду залишила зал судового засідання.

           Третя особа – державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальнікова З.В. у судовому засідання пояснила, що вона працює нотаріусом у Третьої одеської державної нотаріальної контори з 2007 року, спеціалізація спадкові справи. Стосовно посвідчення нею заяви  ОСОБА_1 про відмову від спадщини від 04.03.2010 року вона пояснила, що у зв»язку зі смертю ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до Третьої Одеської державної нотаріальної контори звернулись з заявами усі спадкоємці померлого, 04.03.2010 року до неї звернувся батько померлого, позивач по справі, якому вона ретельно роз»яснила його спадкоємні права, правові наслідки відмови від спадщини на користь інших спадкоємців і ОСОБА_1 виразив волю, що бажає зробити відмову від частки спадщини на користь своєї онуки ОСОБА_8 Після цього  позивач особисто ознайомився з заявою і підписав її, а потім розписався у реєстрі. ОСОБА_1  усвідомлював свої дії, бо інакше  вона ніколи б не посвідчила заяву. Те що бажав зробити ОСОБА_1, вона, як нотаріус лише посвідчила, переконавшись, що це справжня воля заявника, тобто оформлення заяви було здійснено відповідно чинного законодавства. Крім того, нотаріус додала, що позивач не мав фізичних вад, особисто прочитав текст заяви, складеної українською мовою, не потребував перекладу, так як є уродженцем Волинської області, мав час на обдумання, в встановлений законом строк усних або письмових заяв про відкликання вищевказаної заяви до нотаріуса не надходило.

         Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, їх представників, представника третьої особи та державного нотаріуса Сальнікову З.В., дослідивши матеріали цивільної справи та копії матеріалів спадкоємної справи за № 1898/2009р., приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що вбачається із актового запису про смерть № 4889 від 08.09.2009 року, після його смерті відкрилась спадщина та у встановлений законом строк усі спадкоємці померлого звернулись до Третьої одеської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. На день смерті ОСОБА_6 претендували на спадщину наступні особи – дружина ОСОБА_12, з якої померлий знаходився у зареєстрованому шлюбі з 14.07.1974 року по 28.10.2004 року, його донька від даного шлюбу – ОСОБА_2/ОСОБА_12/ ОСОБА_3, 1975 року народження, неповнолітня донька ОСОБА_5, 1998 року народження відповідно свідоцтва про встановлення батьківства від 12.02.1999 року та батько померлого ОСОБА_1, позивач по справі, який   відмовився від частки спадщини.

Відповідно ст.ст.1268,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

04 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини, після смерті його сина ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь доньки померлого та онуки позивача ОСОБА_8, вказана заява була посвідчена державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за № 594 від 04 березня 2010 року./а.с.42/

12 квітня 2010 року ОСОБА_1 звертається до суду з позовною заявою про визнання відмови від прийняття спадщини на користь відповідачки недійсною, посилаючись на ст.ст.230,231 ЦК України та вказуючи про те, що 04.03.2010 року він під впливом омани, необізнаності щодо оформлення спадкових документів, довіри до ОСОБА_8 та морального тиску з її боку, підписав заяву про відмову від спадщини на користь відповідачки./а.с.4-5/

07 червня 2010 року ОСОБА_1 подав до суду уточнені  позовні вимоги, посилаючись на ст.ст.230,231,232 ЦК України та вказуючи, що внаслідок обману, психічного тиску та зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, тобто відповідачки та нотаріуса, заява про відмову від спадщини була підписана заднім числом, тому він не в змозі був її відкликати./а.с.21-23/. Крім того, позивач у позовній заяві змінює дату підписання заяви, вказуючи, що підписав заяву 11 березня 2010 року, а не 04.03.2010 року, а у судовому засіданні позивач знову змінює дату підписання заяви на 16.03.2010 року. Однак, не наводить належних доказів на підтвердження того, що оскаржувана заява про відмову від прийняття спадщини підписувалась не 04.03.2010 року, а 11 чи 16 березня 2010 року. Крім того, в матеріалах справи є заява ОСОБА_1 подана їм по іншій цивільній справі за №3636/10р. за позовом  ОСОБА_12 про визнання за нею право власності у спільному майні подружжя, з якої вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє про його відому від прийнятті спадщини на користь онучки, та вказана заява датована 18.03.2010 року,/а.с.76/, тому суд критично відноситься до пояснень позивача ОСОБА_1 відносно дати підписання заяви, та з врахуванням пояснень сторін, нотаріуса та дослідженням спадкової справи вважає встановленим дату підписання заяви про відмову від прийняття спадщини – саме 04.03.2010 року.

28 липня 2010 року у судовому засіданні позивачу та його представнику судом було роз»яснено, що угода може бути визнана недійсною тільки з однієї підстави, передбаченої нормами статей цивільного кодексу про визнання правочину недійсним.

Однак, до суду надійшла письмова заява від позивача, якою він наполягав на визнання недійсної угоди про відмову від прийняття спадщини з підстав ст.230 та ст.231 ЦК України, тому суд розглядав позовні вимоги з огляду на вказані норми.

Відповідно ч.1 ст.60  ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Наявність умислу в діях відповідачки, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Однак, слід звернути увагу на те, що відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином  та взагалі не передбачає наявність іншої сторони, з боку якої може бути застосований обман.

У зв»язку з тим, що норми ст.230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів, тому суд відмовляє позивачу в визнання вищевказаної заяви недійсної з цих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.231 ЦК України встановлені правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства, тобто внаслідок застосування до особи фізичного або психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої сторони. Однак, ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено будь-якими доказами, які саме незаконні способи впливу було застосовано до нього з боку ОСОБА_8 чи інших осіб. Навпаки, у судовому засіданні позивач стверджував, що між ним і онучкою існують гарні стосунки, і тільки після того, як він повідомив про відмову від спадщини  своєї доньки, яка є рідною сестрою померлого, він зрозумів, що помилився та фактично тільки через місяць після підписання вказаної відмови подав позовну заяву до суду про визнання цієї відмови недійсною.

 Однак, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним.

          Суд аналізує пояснення нотаріуса, дослідивши копію спадкової справи №1898/2009р./а.с.38-75/, доходить до  переконання, що заява позивача про відмову від прийняття спадщини від 04.03.2010 року відповідає чинному законодавству, зокрема складена:  особою, яка мала на це право; при складанні заяви не була порушена  його форма, зміст, таємниця і було посвідчено вільне волевиявлення заявника, яке відповідало його внутрішній волі і при цьому особу заявника було встановлено, дієздатність перевірено, усних або письмових заяв про відкликання заяви у встановлений законом строк до нотаріальної контори не надходило.

  Судом встановлено, що як обставини справи, викладені у позовних заявах, так і пояснення позивача та його представника носять суперечливий характер, різняться між собою, на протязі судового розгляду справи змінюється як правова позиція так і факти на які посилається позивач та його представник, повністю відсутня доказова база позову так і належне обґрунтування позову законом, тому суд переконливо дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підтвердженими доказами, тому  не підлягають задоволенню.

          Виниклі між сторонами правовідносини врегульовані нормами  глави 16 ЦК України – правочини та правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, та главою 87 ЦК України – здійснення права на спадкування.

          Керуючись ст.ст. 202, 203, 214,215,230,231,1268,1270,1273,1274 ЦК України, ст.ст. 213-215, 218, 223 ЦПК України, -

                                                                    ВИРІШИВ:

                      У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8, треті особи – ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, Третя Одеська державна нотаріальна контора про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_8 недійсною  -  відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

                         Суддя                                                               М.В.Гниличенко