Справа № 2-42/10

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем   України

25 серпня 2010 року                             м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та про стягнення грошових коштів, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_6,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якій спочатку просив визнати договір купівлі-продажу комбайну «CLAAS» Домінатор-116, 1993 року випуску, двигун НОМЕР_2, заводський НОМЕР_3, укладений між ним та відповідачами, дійсним, розірвати вказаний договір купівлі-продажу внаслідок істотного порушення зобов’язання відповідачами та стягнути з відповідачів солідарно на його користь грошові кошти в розмірі 280 275 гривень, що еквівалентно 55 500 доларів США, посилаючись на те, що між ним та відповідачами фактично був укладений договір купівлі-продажу вказаного комбайну з розстрочкою платежу, за яким відповідачі передали йому зазначений комбайн, що зареєстрований на ім’я ОСОБА_6, та зобов’язалися до повного розрахунку за нього перереєструвати його на ім’я позивача, а позивач в свою чергу частинами повністю розрахувався за комбайн грошима в загальній сумі 55 500 доларів США, що еквівалентно 280 275 грн. Однак, відповідачі свого зобов’язання щодо переоформлення комбайну не виконали, тому у відповідності до чинного законодавства та розписки від 18.06.2006 р. комбайн має бути повернений відповідачам, а з відповідачів має бути стягнута сплачена ним сума в розмірі 55 500 доларів США, що еквівалентно 280 275 грн.

Під час розгляду справи в судовому засіданні позивачем ОСОБА_3 14.06.2010 р. була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати договір купівлі-продажу комбайну «CLAAS» Домінатор-116, 1993 року випуску (технічний паспорт НОМЕР_4) відповідно до розписок від 18.06.2006 р., 25.09.2006 р., 03.10.2006 р., 20.10.2006 р., 10.08.2006 р., 10.08.2007 р., укладений між ним та відповідачами, недійсним та зобов’язати відповідачів повернути йому грошові кошти в рівних частинах відповідно до розписок на загальну суму 55 500 доларів США, що еквівалентно на момент уточнення позову 438 450 гривень (виходячи з офіційного курсу НБУ 7,90 грн. за 1 долар США), а також стягнути судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства саме ОСОБА_6 мав укладати договір купівлі-продажу зазначеного комбайну, у зв’язку з тим, що комбайн відповідно до технічного паспорту належить саме йому, а не відповідачам. А як вбачається із розписок відповідачі особисто, від свого імені, а не від імені ОСОБА_6 укладали договір купівлі-продажу комбайну та отримували кошти від позивача, хоча ОСОБА_6 у встановленому законодавством порядку на це їх не уповноважував. Крім того, позивач також зазначає, що відповідно до розписки від 18.06.2006 р. ціна комбайну становила 47 500 доларів США, а як вбачається із розписок він сплатив відповідачам 55 500 доларів США. Ця сума вища від попередньої на 8 000 доларів США, яку відповідачі почали вимагати від нього, погрожуючи тим, що взагалі не переоформлять документи на комбайн на його ім’я. Саме у зв’язку з цим позивач був змушений сплатити їм зайву суму. Але до теперішнього часу вони між собою спільної мови не знайшли. Крім того, позивач посилається не те, що комбайном він не користується, оскільки від самого початку він був у непридатному технічному стані. Позивач вважає, що відповідачі не мали право отримувати від нього кошти в розмірі 55 500 доларів США за комбайн, оскільки не були його власниками та при укладанні правочину не діяли як представники.

Позивач ОСОБА_3 та його представниця за заявою ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримали, просили задовольнити її у повному обсязі з підстав, що викладені у заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_2, діючий як представник відповідача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5, в судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та про стягнення грошових коштів не визнали, просили застосувати позовну давність в три роки до вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу та в задоволенні позовної заяви відмовити.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 не визнав, просив в її задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до письмового документу, що названий розпискою, який підписаний позивачем ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 18 червня 2006 року, ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 комбайн «CLAAS» Домінатор-116, д/н НОМЕР_1, 1993 року випуску, двигун НОМЕР_2, заводський НОМЕР_3 (технічний паспорт НОМЕР_4), який належить ОСОБА_6, вартістю 47 500 доларів США. ОСОБА_3 зобов’язався повернути гроші за взятий ним в борг комбайн – першу частину в сумі 20 000 доларів США до 01.08.2006 р., другу частину боргу в сумі 27 500 доларів США до 15.10.2006 р., а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов’язалися при отриманні повного розрахунку зняти з обліку зазначений комбайн та передати його у володіння ОСОБА_3, у випадку не виконання цього зобов’язання комбайн за бажанням покупця повертається ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а сплачені грошові кошти, отримані відповідно до розписок, повертаються ОСОБА_3 (а.с. 8).

Як вбачається з розписок від 25.09.2006 р., від 03.10.2006 р., від 20.10.2006 р., від 16.11.2006 р. та від 10.08.2007 р. відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримували від ОСОБА_3 за проданий ними комбайн «CLAAS» Домінатор-116 суми відповідно в розмірі 12 500 доларів США, 24 000 доларів США, 3 000 доларів США, 4 000 доларів США та 12 000 доларів США (а.с. 6 – 7, 9).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, приймаючи до уваги зазначені положення ст. 655 ЦК України, то суд приходить до висновку, що вищенаведений письмовий документ, що підписаний позивачем ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 18 червня 2006 року, є договором купівлі-продажу комбайну «CLAAS» Домінатор-116 на умовах, що в ньому зазначені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Отже, суд вважає, що вказаний комбайн був проданий відповідачами позивачеві в кредит з розстроченням платежу відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку належною формою договору купівлі-продажу комбайну у відповідності до п. 3 ст. 208 ЦК України, яка передбачає, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, є письмова форма, яка сторонами дотримана, що підтверджується зазначеним письмовим документом від 18.06.2006 р., хоча він і названий розпискою, але підписаний як покупцем ОСОБА_3, так і продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, із зазначеного письмового договору купівлі-продажу вбачається, що сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, а саме у ньому визначений предмет договору – комбайн «CLAAS» Домінатор-116, д/н НОМЕР_1, 1993 року випуску, двигун НОМЕР_2, заводський НОМЕР_3 (технічний паспорт НОМЕР_4), умови про його ціну – 47 500 доларів США, які є у відповідності до наведеної ст. 655 ЦК України є істотними умовами договору купівлі-продажу. Як також вбачається із зазначеного письмового договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди також щодо умов, які є необхідними для договорів даного виду, а також щодо усіх тих умов, щодо яких за заявою покупця ОСОБА_3 мало бути досягнуто згоди, а саме: про порядок розрахунків за продане майно, умови про порядок перереєстрації його на ім’я покупця, а також умови про наслідки не перереєстрації майна.

Отже, суд прийшов до висновку, що в даному випадку сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, у зв’язку з чим договір купівлі-продажу є укладений на умовах, що в ньому зазначені.

Крім того, судом встановлено, що по наявній справі умови в порядку ст. 655 ЦК України по договору купівлі-продажу комбайну виконані обома сторонами, так як сторони виповнили свої зобов’язання, тобто позивач заплатив відповідачам обумовлену суму вартості майна, а відповідачі, в свою чергу, передали йому у власність це майно – вищезазначений комбайн, що підтверджується вищенаведеними письмовими доказами, та що в судовому засіданні не заперечував позивач відповідно до його заяви про уточнення позовних вимог.

Однак, відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вбачається з листа головного спеціаліста, інженера-інспектора інспекції Держтехнагляду Одеської ОДА в Арцизькому районі Мут В.В. згідно записів станом на 06.05.2010р. в інспекції Держтехнагляду в Арцизькому районі з/збиральний комбайн «CLAAS» Домінатор-116, 1993 року випуску, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_4, д/н НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с. 68). Ці обставини також підтверджуються копією свідоцтва про реєстрацію машини (а.с. 79).

Отже, враховуючи наведені положення ст. 658 ЦК України, в судовому засіданні знайшов свого підтвердження той факт, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали права продавати позивачеві комбайн, у зв’язку з тим, що вони не були його власниками. З вказаного письмового договору купівлі-продажу також вбачається те, що вони діяли від свого імені, а не від імені власника комбайну ОСОБА_6

Саме з цих підстав позивач ОСОБА_3 в силу ч. 3 ст. 215 ЦК України просить визнати вказаний договір купівлі-продажу комбайну недійсним.

Однак, вирішуючи наявний спір, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

Так, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу комбайну, що укладений 18 червня 2006 року, подавши при цьому таку вимогу лише 14 червня 2010 року. Як було вище зазначено позивач спочатку звернувся до суду з позовною заявою про визнання вказаного договору купівлі-продажу дійсним, про його розірвання та про стягнення грошових коштів внаслідок істотного порушення зобов’язання за вказаним договором, подавши про це до суду позовну заяву 23 квітня 2008 року. Після цього позивач під час розгляду справи, не заперечуючи проти укладення договору купівлі-продажу комбайну, 14 червня 2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог, змінивши при цьому предмет позову, в якому просив визнати вказаний договір недійсним з вищенаведених підстав. Отже в цьому випадку слід вважати, що вимоги про визнання договору недійсним позивач заявив саме в момент подання заяви про уточнення позовних вимог, тобто 14 червня 2010 року, оскільки до цього часу в провадженні суду знаходилась справа за позовною заявою позивача з іншим предметом позову, що випливає з інших правовідносин.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як було вище зазначено, представник відповідачів письмовою заявою, а також в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 просили застосувати до спірних правовідносин позовну давність в три роки.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд вважає, що до вимог позивача про визнання договору недійсним слід застосувати саме загальну позовну давність в три роки, оскільки ці вимоги позивача не відносяться до вимог, яким законом встановлена спеціальна позовна давність.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з оспорюваного позивачем письмового договору купівлі-продажу комбайну, що підписаний обома сторонами, позивачеві було відомо про те, що комбайн не належав відповідачам (продавцям) ще в момент укладання цього договору, тобто ще 18 червня 2006 року (про це в самому договорі зазначено), а вимогу про визнання його недійсним з цих підстав заявив лише 14 червня 2010 року, тобто по проходженню більш ніж трьох років (майже чотири роки), порушивши таким чином встановлений для цих правовідносин загальний строк позовної давності в три роки, при цьому позивач не зазначив про причини пропуску цього строку, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості визначити поважність причини пропуску цього строку.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає, що перебіг позовної давності в даному випадку почався з моменту укладання договору купівлі-продажу, тобто з 18 червня 2006 року.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства щодо загальної позовної давності, початку перебігу позовної давності, те, що відповідачі просили застосувати позовну давність, а також те, що позивачем позовні вимоги про визнання договору недійсним були заявлені 14 червня 2010 року, то в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у зв’язку зі сплавом позовної давності.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню також і позовні вимоги про зобов’язання відповідачів у зв’язку з визнанням договору недійсним повернути позивачеві грошових коштів в рівних частинах в загальній сумі 55 500 доларів США, оскільки в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення судових витрат, у зв’язку з тим, що в задоволенні його позову відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 203, 204, 208, ч. 3 ст. 215,

ст. ст. 216, 257, 261, ч. ч. 3, 4 ст. 267, ч. 1 ст. 638, ст. ст. 655, 658 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215 ЦПК України, суд –

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та про стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо рішення було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ

Арцизького районного суду                     С.П. Борисова