Справа № 22ц - 10889/10 Головуючий в 1 інстанції - Слоквенко Г.П.
Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Петренко І.О.
суддів Максюти Ж.І., Котушенко С.П.
при секретарі Кононенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про стягнення соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про стягнення соціальної допомоги. В обґрунтування позову посилався на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2010 роках така допомога не виплачувалась. В зв'язку з цим позивач просив визнати зазначені дії відповідача неправомірними, зобов'язати останнього здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги за періоди з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року та за січень-лютий 2010 року у розмірі 5395,60 грн.
Рішенням від 2 липня 2010 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області визнав неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві недоплаченого підвищення до пенсії відповідно до вказаного закону за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 26 листопада 2009 року. В задоволенні іншої частини позову відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення як незаконного та про прийняття нового, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст.6 цього закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розглядаючи заявлені вимоги, суд встановив, що відповідно до п.17 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік. Законом України від 22 березня 2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного закону, які набули законної сили з 2 квітня 2006 року та було відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 1 січня 2006 року.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року(із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) вказане підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не був визначений порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що і виключило можливість збільшення пенсії.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: Дітям війни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог щодо перерахунку підвищення до пенсії за 2006 рік, за періоди з 1 січня по 8 липня 2007 року, з 1 січня по 21 травня 2008 року, з 27 листопада по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік суд зазначив в рішенні, що такі вимоги не ґрунтуються на законі. В зазначеній частині постанова суду не оскаржується.
З урахуванням встановлених обставин та норм діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, суд прийшов до правильного висновку про зобов'язання відповідача провести перерахунок щодо підвищення до пенсії позивачеві відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-1У "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 26 листопада 2009 року.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права безпідставні. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Посилання в скарзі на відсутність бюджетного фінансування доплат до пенсії, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути взяті до уваги та бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права не пов'язана з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства і не може бути підставою для скасування судового рішення.
Інші доводи скарги не спростовують висновок суду про задоволення позову в зазначеній частині, роішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: