Справа № 22ц-10439/10                     Головуючий в I інстанції -Погребняк Т.Ю.

Категорія - 53                         Доповідач - Котушенко С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого - Петренко І.О.

    суддів -  Романюк М.М., Котушенко С.П.

    при секретарі - Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 14 червня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до  відкритого акціонерного товариства "Придніпровське управління будівництва" про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

    В червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом до ВАТ "Придніпровське управління будівництва" про стягнення заробітної плати, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 2004 року знаходився в трудових правовідносинах з відповідачем, а 11 вересня 2008 року був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, але розрахунок з ним проведений не був. Посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач просив стягнути з відповідача 3780,27 грн. компенсації за невикористані відпустки; 964,54 грн. вихідної допомоги; середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 29 588,78 грн.; 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 400 грн. витрат на правову допомогу.

    Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 14 червня 2010 року з відповідача стягнуто на користь позивача 3216,72 грн. компенсації за невикористані відпустки, 964,54 грн. вихідної допомоги та 400 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку та витрат на правову допомогу, а також в частині  відшкодування моральної шкоди як незаконного та про ухвалення нового рішення.

    Вивчивши доводи скарги та перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити  працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 вказаного Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що позивач знаходився в трудових правовідносинах з відповідачем в якості головного енергетика. Наказом № 35-к від 11 вересня 2008 року він був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України.

При звільненні позивачеві не були виплачені всі суми, що належали від підприємства, а саме: заробітна плата, частину якої відповідач виплатив позивачеві в листопаді 2008 року, а іншу частину - 11 травня 2010 року, тобто під час розгляду даної справи; компенсація за невикористані відпустки та вихідна допомога, суми яких стягнені з відповідача на користь позивача оскарженим рішенням.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, суд виходив з того, що в 2007 році відносно відповідача порушено справу про визнання банкрутом, яка до теперішнього часу не закінчена; позивач не звертався до каси підприємства за виплатою йому заборгованості по заробітній платі та іншим платежам; на час ухвалення рішення заробітна плата позивачеві виплачена повністю; підприємство не мало можливості сплатити компенсаційні суми за відсутності відповідної документації не переданої колишнім керівником товариства.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2010 року, тобто під час розгляду даної справи, відповідач виплатив позивачеві заборгованість по заробітній платі (а.с.64). Це свідчить про те, що відкриття справи про банкрутство відповідача не перешкоджало йому своєчасно розрахуватись з позивачем.

Посилання на неявку позивача за отриманням невиплаченої заробітної плати спростовується платіжною відомістю №137 про видачу заробітної плати за вересень 2008 року, отриманої позивачем 28 листопада 2008 року (а.с.56) та платіжною відомістю без номера про видачу заробітної плати за липень, серпень 2008 року, отриманої позивачем 11 травня 2010 року (а.с.64).

Той факт, що на час ухвалення рішення заробітна плата позивачеві виплачена повністю не звільняє його від відповідальності передбаченої ст.117 КЗпП України.

Висновок щодо не передачі колишнім керівником товариства відповідної документації суд зробив тільки на підставі пояснень представника відповідача не підтверджених доказами.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення в даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за затримку розрахунку 20 488,13 грн.(46,67 грн. х 439 днів).

У зв'язку з цим підлягає скасуванню рішення в частині стягнення судового збору в сумі 51 грн. З відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 255,19 грн. (3216,72 грн. + 964,54 грн. + 20 488,13 грн.) х 1% + 8,50 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції урахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін в його житті та інші обставини і обґрунтовано стягнув з відповідача на його користь 400 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи в стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 400 грн., суд обґрунтовано посилався на відсутність документального підтвердження таких витрат.

 Посилання апеляційної скарги на наявність в матеріалах справи розписки про отримання певною особою плати за складення позовної заяви, не є підставою для скасування рішення в даній частині, оскільки зазначена розписка про сплату 250 грн. (а.с.8) належним чином не оформлена. Крім того ст.79 ЦПК України передбачає види судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а ст.88 цього Кодексу встановлює правила розподілу судових витрат між сторонами. До зазначених витрат не віднесені витрати сторін на допомогу, надану спеціалістом до залучення його до участі в справі, а матеріали справи не містять даних про участь у її розгляді адвоката чи іншого фахівця в галузі права.

Керуючись  ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 14 червня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та стягнення судового збору в сумі 51 грн. скасувати. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Придніпровське управління будівництва" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 20 488,13 грн. (двадцять тис. чотириста вісімдесят вісім грн.13 коп.) та судовий збір на користь держави у розмірі 255,19 грн. (двісті п'ятдесят п'ять грн.19 коп.). В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: