ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
10.07.07 Справа № 15/15
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Городечна М.І., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тараопторг»(м. Рівне)
на рішення господарського суду Рівненської області
від 20.04.2007р. у справі № 15/15
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (м. Рівне)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Тараопторг»(м. Рівне)
про стягнення в сумі 1852,52грн.
за участю представників:
від позивача: Боліщук І.Ю.
від відповідача: не з’явився
З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.
Рішенням від 20.04.2007р. у справі №15/15 господарського суду Рівненської області (суддя Коломис В.В.) задоволено позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (м. Рівне) до товариства з обмеженою відповідальністю «Тараопторг»(м. Рівне) стягнення в сумі 1852,52грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариством з обмеженою відповідальністю «Тараопторг»(м. Рівне) подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить зазначений процесуальний документ господарського суду Рівненської області скасувати, з підстав, зазначених у апеляційній скарзі
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
Відповідно до норми ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди, а також, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Статтею 21 даного Закону встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі сторін, якщо з незалежних від них причин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору, і що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами у справі було укладено договір оренди державного майна від 02.02.04 №145-2004, пунктом 3.1 якого визначено розмір орендної плати за базовий місяць оренди по розрахунку за грудень 2003р. - 723,70грн. та встановлено (п. 3.2), що орендна плата за поточний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
У поданій позовній заяві позивач зазначив, що внаслідок проведеної перевірки дотримання відповідачем умов договору оренди встановлено використання не за призначенням, визначеним договором (для провадження підприємницької діяльності у сфері надання побутових та комунальних послуг), частини орендованих приміщень загальною площею 40,4 м кв. (довідка від 02.11.06, а.с. 14-17).
На підставі цього позивач, як орендодавець визнав за необхідне провести донарахування орендної плати.
При цьому, зміна розміру орендної плати як істотної умови договору не була проведена у встановленому законом порядку: за погодженням сторін, або за рішенням суду (ст. 188 ГК України, ст. 11 ГПК України).
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що при наявності незмінених умов договору щодо розміру орендної плати, будь-яке їх донарахування шляхом збільшення розміру орендної плати є таким, що не відповідає закону, а тому заявлений позов задоволенню не підлягає.
Місцевим господарським судом при розгляді справи й прийнятті оскаржуваного рішення зазначені вище норми матеріального права не були враховані, а тому таке рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
З огляду на вищевикладене, судові витрати по сплаті державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача у справі.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тараопторг»(м. Рівне) задоволити.
2. Рішення від 20.04.2007р. у справі №15/15 господарського суду Рівненської області скасувати. Прийняти нове рішення: У задоволенні позову –відмовити.
3. Судові витрати по розгляду апеляційної скарги в розмірі 42,50грн. покласти на регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (м. Рівне)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Городечна М.І.
суддя Юркевич М.В.