Справа № 6-2/10

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                                                                                         У К Р А Ї Н И    

26 серпня 2010  р.  Чорноморський  районний суд   Автономної Республіки Крим   у  складі: головуючого  судді                                                             Дядіченко С.В.

при   секретарі                                                    Олевському О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського відділу державної виконавчої служби, ОСОБА_2  про виключення майна із акту опису та арешту,

                                                                          В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до  Чорноморського відділу державної виконавчої служби, ОСОБА_2 про виключення майна із акту опису та арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.10.2006 року державним виконавцем ВДВС Чорноморського РУЮ був складений акт №267656 опису та арешту майна, відповідно до якого, було описано та заарештовано майно: а саме 1\2 частина квартири АДРЕСА_1, АР Крим, меблева стінка вартістю 3000 гривень, 2 дивани та крісло вартістю 2000 гривень, журнальний столик вартістю 100 гривень, стіл-книга вартістю 100 гривень. Арешт на майно був накладений в зв'язку з виконанням вироку суду від 22.09.2005 року щодо стягнення на рахунок потерпілих моральної та матеріальної шкоди у розмірі 252379,76 гривень. Зазначена квартира належить позивачеві та його матері - ОСОБА_2 в рівних долях, які не були виділені в натурі. Позивач та його мати зареєстровані в квартирі. Однак ОСОБА_2 з 1992 року в квартирі фактично не проживала, виїхала на постійне місце проживання у м. Сімферополь, куди і вивезла все своє майно, а позивач у свою чергу з 1986 року проживає в квартирі АДРЕСА_1, отримує пенсію, підробляє та з зазначених доходів придбав описане майно, тому вважає що воно підлягає виключенню з акту опису та арешту як таке, що належить особисто йому. Питання стосовно розшуку іншого майна, належного ОСОБА_2, на яке може бути накладено стягнення, також не здійснювалось. При описи майна державним виконавцем не з’ясовувалося питання щодо належності описаного майна ОСОБА_2. У зв'язку з чим, позивач просить суд виключити із акту опису та арешту все належне йому майно, а також Ѕ частку квартири, яка належить ОСОБА_2, оскільки це є її єдине житло, яке неділимо.

  Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав вищевикладені пояснення, крім того зазначив, що квартира є неділимою, меблі, які описані, були придбані 15 років тому, у зв’язку з чим, квитанцій, які б підтверджували, що саме він придбав ці речі не збереглися.  

Представник відповідача - Чорноморського відділу державної виконавчої служби - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, що 17.10.2006 року був складений акт опису та арешту майна, яке знаходиться в квартирі №4 по вул. Кірова,36 у смт. Чорноморське,  АР Крим, у зв'язку з примусовим виконанням звідного провадження №3380/4 про стягнення з ОСОБА_2 суми у розмірі 252379,76 гривень за вироком суду. В зазначеній квартирі зареєстровані сторони, яким належить право сумісної часткової  власності по 1\2 частини квартири кожному. При складанні акту був присутній позивач та сестра боржника, які при опису майна не зазначили, що воно належить саме позивачеві. Крім того, державним виконавцем було описано ні все майно, а лише Ѕ частина майна, яке знаходилося в квартирі. У зв’язку з чим, представник просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, надала пояснення, що меблі були придбані в період з 1988-1989 року. Вона переїхала до Сімферополя та постійно там проживала з 1993-1994 років. Квартира, яка належить їй та сину в рівних частках є неділима. З 2007 року вона повернулася до квартири в Чорноморському та постійно там проживає. В теперішній час вирок відносно неї переглядається Верховним судом України. Всі меблі, які находяться у квартирі належить позивачеві, у зв’язку з чим, відповідачка просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

                Суд, заслухав відповідачку, представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає,  що  позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Як вбачається з матеріалів цивільної справи, сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, АР Крим, що підтверджується  свідоцтвом про право власності від 27.10.1994 року (а.с.13). Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 22.09.2005 року ОСОБА_2 була засуджена за ст.ст. 149 ч.2, ч.2 ст.15 ст. 149, 190 ч.2,70 КК України до шести років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна та стягнення моральної та матеріальної шкоди на користь потерпілих у розмірі 252379,76 гривень (а.с.31-53). На виконання вироку суду 17.10.2006 року державним виконавцем ВДВС Чорноморського РУЮ був накладений арешт на майно ОСОБА_2 за місцем її реєстрації – АДРЕСА_1, про що був складений акт, до якого внесли: 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, меблеву стінку, 2 дивани, крісло, журнальний стіл, стіл-книгу (а.с.3-4). Як вбачається із вищезазначеного акту,  при його складанні був присутній позивач та сестра боржника, які ніяких зауважень при складанні акту не зазначили.

                Згідно до ст.10 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Між тим, позивачем не було надано жодних доказів того, що описане майно належить саме йому та придбане їм за власні кошти.

Крім того, із виконавчого провадження вбачається, що іншого майна у ОСОБА_2, на яке можливе звернути стягнення, не існує, порушень діючої законодавства при здійснені виконавчий дій виконавчої службою не допущено, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню .

              Керуючись ст. 10,11,60, 209, 212-215  ЦПК України,   суд

                                                               В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморського відділу державної виконавчої служби, ОСОБА_2  про виключення майна із акту опису та арешту відмовити.

           Рішення  може  бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку   до  апеляційного  суду   АРК    через  Чорноморський районний  суд  АРК    шляхом  подачі  в  10-ти  денний  строк  з  дня   проголошення    рішення   апеляційної  скарги  в  порядку,  передбаченому  294-296  ЦПК  України.

Суддя                                                     Дядіченко С.В.