Справа №2-338/10    

        Р І Ш Е Н Н Я

          Іменем України

смт. Кегичівка                                                 30 червня  2010 року

          Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючої  судді Куст Н.М., при секретарі Топовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування, здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2006-2009 р., -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 до 31.12.2009 р.

         В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач в порушення закону не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, у зв’язку з цим просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй суму недоотриманої допомоги з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року.

          Позивач в судове засідання не з’явилась, просить розглянути справу за її позовом до УПФ України в Кегичівському районі  без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

          Представник відповідач в судове засідання не з’явився, від Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі надійшли письмові заперечення з приводу позовних вимог позивача, в яких УПФ просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі, розглянути справу у відсутність їх представника, з урахуванням наданих заперечень. В обґрунтування своїх доводів зазначило, що  Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення  «Про Пенсійний  фонд України».  Реалізація  нормативних приписів і пенсійних програм  здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок джерел визначених прибутковою частиною  бюджету і відповідно до напрямів витратної частини  бюджету Пенсійного   фонду України.

           Законом України  «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що фінансування виплат по цьому закону  проводиться з Державного бюджету України. З цього слідує, що на відповідача  не покладено  обов’язок по фінансуванню вищезгаданих виплат.

           Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні  органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат  особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

           Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.  

           Позивач має статус "Дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1.

           Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

           Із заперечень УПФУ в Кегичівському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснював позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

           Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

             Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

            Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності  15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

           Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  запроваджені не були.

           Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

           Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

           Крім того, надаючи перевагу Законам України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20.12.2005 року та " Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

             Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

           Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.  

           Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".  

          Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає такими що підлягають частковому задоволенню з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з таких підстав.  

          Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

         Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

          Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

        Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Кегичівському районі Харківської області повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

         Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., суд вважає такі вимоги такими, що  підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

         Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

          З 01 січня 2008 р.  по 22.05.2008 р. позивачу було нараховане та виплачене зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, а починаючи з 22.05.2008 року – на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року,  що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському району Харківської області, а також наданою інформацією в запереченнях на позов.  

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

          Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

           Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Кегичівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.  

          Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

           Що стосується задоволення таких вимог  за 2009 рік з 01.01.2009 року то вони  підлягають задоволенню, оскільки положення вказаних статей не змінювалось після 22.05.2008 року, тобто на 2009 рік залишились ті ж самі норми, що з 22.05.2008 року – ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» відповідач повинен нарахувати та здійснити доплату до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

            Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

            Належна норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки  розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

           Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

           Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

           Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

           Згідно ч. 8 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

          Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.  

          Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.  

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

           Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

           Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Кегичівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

           Суд вважає за необхідне відмітити, що до вимог про перерахунок підвищення до пенсії, як особі зі статусом «Дитина війни», застосуванню підлягає строк позовної давності звернення до суду. Відповідно до ст.257 та ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки з моменту коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулась до суду 26.03.2010 року, відповідно позовні вимоги в частині перерахунку, нарахування і виплати їй вказаної допомоги за 2006 рік та до 26.03.2007 року подано з пропуском трирічного строку, законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень, крім того, про належні їй, як дитині війни виплати, її не було повідомлено, а тому про факт порушення її прав вона дізналась лише після ознайомлення з рішенням Конституційного суду України та висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Отже, зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне поновити позивачеві строк звернення до суду.  

            Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.  

            У зв’язку з вищевикладеним позивачу необхідно перерахувати, нарахувати та здійснити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та за 2009 рік за  з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.  

            На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  ст.ст. 3, 4, 8, 15, 57-60 ЦПК  України, суд, –

В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Визнати причину пропущення строку звернення ОСОБА_1 до суду поважною.

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області здійснити перерахунок, нарахування та доплату до пенсії ОСОБА_1 за 2007 рік з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за 2008 рік з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та за 2009 рік з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.  

            Зобов’язати УПФ України в Кегичівському районі Харківської області виплати провести з урахуванням фактично виплачених сум.

             Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 04 грн. 25 коп. понесених нею витрат по сплаті судового збору та 18 грн. 50 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

            В іншій частині позову відмовити.  

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження - протягом 10 днів з дня проголошення, з послідуючим поданням апеляційної скарги - протягом 20 днів  після подання заяви, або без попередньої заяви, шляхом подання апеляційної скарги – протягом 10 днів. У разі неподання заяви на апеляційне оскарження, рішення  набирає законної сили після закінчення строку на її подання.

            Головуюча суддя