Справа № 2-501/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

13 серпня 2010 року                     Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого -     судді Самсонової О.А.

при секретарі -     Півень Я.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у м.Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по  аліментах на утримання неповнолітньої дитини та пені за прострочення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення їх сплати.

В первісній позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог посилалася на те, що згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17.03.2001 року відповідач повинен сплачувати на її користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.  Рішення відповідачем не виконується, станом на 01 червня 2010 року існує заборгованість по аліментах в розмірі 13348 грн. 12 коп. У зв’язку з простроченням сплати аліментів позивачем нараховано пеню у розмірі 2975 грн. 38 грн.

 В  поданій до суду заяві просила суд стягнути з відповідача заборгованість по аліментах в розмірі 13348 грн. 12 коп., пеню в розмірі 2975 грн. 38 грн., а всього – 16305 грн. 50 коп.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що він не впевнений в тому, що ОСОБА_3 – його дочка, тому він не платив аліменти. В даний час він подав до суду позов про оспорення батьківства. Якщо внаслідок розгляду справи буде встановлено, що ОСОБА_3 – їх спільна з позивачем дочка, він сам виплатить всю заборгованість.

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, але звернувся до суду з клопотанням розглянути справу за його відсутності.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого 24 грудня 1999 року відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Октябрської районної у м.Полтаві ради,  відповідач ОСОБА_2  є батьком малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17.03.2001року відповідач ОСОБА_2  зобов’язаний до сплати  на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини  щомісячно по 1/4 частині всіх видів заробітку до досягнення нею повноліття.

Також судом встановлено, що судове рішення знаходиться на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби,  заборгованість відповідача перед позивачем  по сплаті аліментів станом на 01 червня 2010 року складає 13348 грн. 12 коп., тобто відповідачем судове рішення не виконується своєчасно та повно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» виконання рішень судів  відповідно до законів України здійснюється органами державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обов’язок відповідача ОСОБА_2 щодо сплати аліментів на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини визначено судовим рішенням, примусове виконання такого судового рішення покладено на органи Державної виконавчої служби, в обов’язки яких і входить вжиття заходів для своєчасного  та повного  його виконання.  

Наявність у ОСОБА_1 заборгованості по аліментах зумовлює його обов’язок таку заборгованість погасити. Повторно сума заборгованості стягнута бути не може.

Невиконання судового рішення повно та своєчасно не може тягнути за собою наслідків повторного стягнення суми як заборгованості по аліментам в судовому порядку, а повинно здійснюватися органами державної виконавчої служби шляхом вжиття заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». А тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам слід відмовити за безпідставністю.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за затримку сплати аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи , яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Як пояснив відповідач, аліменти ним не сплачувались свідомо, з тих підстав, що він не впевнений в своєму батьківстві. Вказане суд вважає неповажною причиною несплати аліментів.

Невеликий розмір доходів відповідача згідно декларацій про доходи також не є підставою для звільнення від сплати аліментів. Відповідач є особою повнолітньою, дієздатною та працездатною, а тому зобов’язаний вжити всіх можливих заходів для виконання свого обов’язку по утриманню дитини, а в даному випадку – сплати аліментів на утримання дитини.

Тому суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, та про наявність у позивача права на стягнення з відповідача неустойки (пені).

Розмір пені позивачем обрахований відповідно до вимог чинного законодавства – у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 2957 грн. 38 коп., та відповідачем жодним чином не спростований (а.с.72-73).

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2957 грн. 38 коп. пені за прострочення сплати аліментів.

Заперечення відповідача проти позову суд не бере до уваги, оскільки факт оспорення ним батьківства та подачі відповідного позову до Октябрського районного суду м.Полтави не звільняє його від обов’язку сплати аліментів, встановленого іншим судовим рішенням – рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 17.03.2001 року у справі №АЕ-80 про стягнення аліментів.

Крім того, з відповідача необхідно стягнути на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.  та  на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ Київським районним судом м.Полтави у розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 213 - 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 2957 грн. 38 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ Київським районним судом м.Полтави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний термін після його проголошення.

Головуючий                         О.А.Самсонова