Справа № 2- 480/ 10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого – судді Кузіної Ж.В.
При секретарі Дзюбенко Р.Д.
За участю представника позивача Кузнецової Н.М., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ПАТ « Імексбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «Імексбанк» про зміну умов кредитного договору,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості посилаючись на те , що 26.12.2007 року між сторонами укладений кредитний договір №705 ( далі договір) ,згідно якого відповідачу надано кошти у розмірі 39 600 доларів США строком користування до 24.12.2012 року та сплатою 16 % річних. Відповідач взяті на себе зобов»язання щодо повернення коштів не виконує, станом на 18.03.2009 року утворилась заборгованість у розмірі 294147,32 грн.
Позивачем збільшені позовні вимоги, станом на 24.06.2010 року заборгованість по кредитному договору складає 399 789 грн. 93 коп., з яких 276 020 грн. 38 грн. заборгованість за кредитом, 79 453, 38 грн. заборгованість за відсотками, 44 317 ,16 грн. нарахована пеня.
Відповідач звернувся з зустрічними позовними вимогами в яких просив змінити умови кредитного договору посилаючись на те, що законодавством України встановлена грошова одиниця гривня та якщо у зобов»язанні використовуються грошові еквіваленти в іноземній валюті, то таке зобов»язання повинно виконуватися в гривні . Тому в кредитному договорі суму в іноземній валюті необхідно зазначити в гривневому еквіваленті на момент укладення договору Пункт 3.3.10 суперечить ст. 6 Закону України «Про страхування» та ст..1.1 Закону України «Про захист прав споживача».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору у розмірі 399 789 грн. 93 коп. та судові витрати. Зустрічні позовні вимоги не визнала та пояснила, що умови договору відповідають чинному законодавству. Позивач має право видавати кредити в іноземній валюті ,що підтверджується відповідною ліцензією. Ст. 8 п.1 Закону України «Про іпотеку» передбачено обов»язкове страхування предмету іпотеки. Ст.7 п. 35 Закону України «Про страхування» до обов»язкового страхування відноситься предмет іпотеки. Просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідач та представник відповідача заявлені позовні вимоги по первісному позову не визнали та просили відмовити у їх задоволенні. Вимоги по зустрічному позову підтримали пославшись на викладені в зустрічній позовній заяві обставини та просили його задовольнити, змінити умови кредитного договору укладеного між сторонами в частині визначення ціни договору та проведення розрахунків, викласти п.1.1. де зазначити суму кредитної лінії у розмірі 199 980 грн., що є еквівалентно 39 600 доларів США . Виключити з договору п.3.3.10. Зобов»язати відповідача провести перерахунок.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги по первісному позову підлягають задоволенню, зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 26.12.2007 року між сторонами укладений кредитний договір №705, згідно якого відповідачу надано кошти у розмірі 39 600 доларів США строком користування до 24.12.2012 року та сплатою процентної ставки у розмірі 16 % річних.
У судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався факт отримання вказаних коштів, а тому позивач виконав взяті на себе зобов»язання та надав відповідачу кошти обумовлені договором.
На забезпечення виконання кредитного договору, 26.12.2007 року між сторонами укладений договір іпотеки , згідно якого на забезпечення умов виконання зобов»язань по кредитному договору , ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок 7 по вул. Кругова, м. Полтави .
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно – правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. ст. 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов”язання по здійсненню платежів по кредиту не виконує , внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 399 789,93 грн., яка складається з 276 020 грн. 38 грн. заборгованість за кредитом, 79 453, 38 грн. заборгованість за відсотками.
П.4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату суми кредиту та /або процентів за користування кредитом нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діє у період прострочення, а тому позивачем нарахована пеня у розмірі 44 317 ,16 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Крім суми заборгованості та нарахованої пені, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1700 грн. судового збору та 252 грн. витрат на ІТЗ, а всього 1 952 грн.
Судом не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача ОСОБА_2 в обгрунтування своїх позовних вимог щодо укладання кредитного договору з визначенням валюти гривні, а не долара США, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 524 ЦК України дійсно передбачено вираження зобов»язання в національній валюті України.
Частина 1 ст. 533 також регулює виконання грошового зобов»язання в гривнях.
В той же час, ч.2 ст. 524 та ч.2 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті. Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з кредитного договору і проти цього не заперечував позивач, валютою як кредитування, так і повернення є долар США.
Згідно п. 8.9 підписанням договору позичальник підтверджує , що він повністю розуміє всі умови цього договору , свої права та обов»язки за цим договором і погоджується з ними , що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням , що є обов»язковими для позичальника.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що укладав зазначений договір вільно , без будь-якого примусу зі сторони інших осіб , не був позбавлений права на підписання договору у присутності юриста. З письмовою заявою про зміну умов договору не звертався . Відповідно до вимог Закону України « Про захист прав споживача» після підписання договору на протязі 14 днів з заявою про розірвання чи зміну договору до позивача не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Судом встановлено і проти цього не заперечував відповідач ОСОБА_2 , що фактично підставою для його звернення до суду з даними вимогами стало підвищення курсу дол. США відносно гривні.
Відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Ці обставини не заперечувались та визнавались відповідачем, а тому посилання відповідача , що він не міг передбачити зміну курсу валют є такими , що не заслуговують на увагу суду.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, він не міг усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом, такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки законодавчо стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для внесення змін до кредитного .
П.8.8 укладеного договору підписанням цього договору, позичальник підтвердив, що він був попереджений кредитором про те,що валютні ризики під час виконання зобов»язань за цим договором несе виключно позичальник.
Дослідженими в судовому засіданні банківською ліцензією № 157 від 10.12.2001 року, дозволу № 157-2 від 03.10.2002 року, додатку до дозволу № 157-2 від 03.10.2002 року позивач має право на здійснювати операції з наданням кредитів в іноземній валюті.
Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даного договору з боку відповідача , суд приходить до висновку, що його умови відповідають нормам цивільного законодавства України, не суперечать іншим актам цивільного законодавства, мають виконуватися сторонами.
Пунктом 3.3.10 договору передбачено що позичальник зобов»язаний застрахувати передане в заставу (іпотеку) майно на протязі 3 днів , після укладення договору застави (іпотеки) на суму його повної вартості на користь кредитора ,як вигодонабувача, та надати кредитору копію страхового договору ,а також після внесення змін та/або доповнень до вищезазначеного договору страхування надавати кредитору копії цих змін та /або доповнень. Страхування майна повинно здійснюватися щорічно, на протязі дії цього договору.
Відповідно п. 35 ст. 7 Закону України «Про страхування» обов»язковим страхуванням є страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.
Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового
пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі
настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика.
Тому в цій частині, а саме страхування майна переданого в іпотеку відповідає вимогам закону , а заперечення відповідача не ґрунтуються на вимогах закону.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.,ст. 524,533, 626,627,629 ,1046,1054 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,209, 212, 213-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ПАТ «Імексбанк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованість за кредитним договором № 705 від 26.12.2007 року у розмірі 399 789 грн. 03 коп, судові витрати у розмірі 1 952 грн., а всього 401 741 грн. 03 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десятим днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Ж.В.Кузіна