Справа № 2- 3 049/ 10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого – судді Кузіної Ж.В.
При секретарі Дзюбенко Р.Д.
За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Сведбанк» щодо часткової зміни умов кредитного договору,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом щодо часткової зміни умов кредитного договору посилаючись на те, що 18.08.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір
№ 1601/0808/71-154, відповідно до умов якого відповідачем надано позивачу кошти у розмірі 60 000 доларів США для придбання кв. 183 по вул.Ю. Кондратюка,13 м. Полтави строком до 18 серпня 2033 року з нарахуванням процентної ставки у розмірі 11,9 % річних. На забезпечення зазначеного договору, 18.08.2008 року між відповідачем та третьою особою ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1601/0808/71-154-Р-1 між цими ж сторонами був укладений договір іпотеки , згідно якого на забезпечення умов виконання зобов»язань по кредитному договору , ОСОБА_4 передала в іпотеку АДРЕСА_1. При укладенні кредитного договору , позивачем був прийнятний кредит в доларах з огляду на процентну ставку та офіційного курсу НБУ, що становив 4,844грн. до 1долара США . Обвал курсу національної валюти потяг за собою суттєві зміни обставин валютного кредитування, подальше виконання зобов»язань призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін , загальних засад цивільного законодавства , відповідно до ст. 3 ЦК України. Позивач звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до договору, проте йому було відмовлено. Відповідно до вимог діючих нормативних документів грошовою одиницею України є гривня та зобов»язання повинні бути виражені в гривні. Крім того в іпотечному договору вартість майна зазначена в як 330 520 грн., а тому виконання основного зобов»язання в доларах США є незаконним. За таких обставин умови кредитного договору містять дискримінаційний характер по відношенню до позивача щодо проведення розрахунку в іноземній валюті , оскільки вдвічі збільшують витрати позивача та всупереч принципу добросовісності виник істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків , що є несправедливим.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги поклавшись на викладені в позовній заяві обставини та просили позов задовольнити, змінити умови кредитного договору № 1601/0808/71-154 від 18.08.2008 року , виклавши п.1.1. в редакції «Банк зобов»язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 290 640 грн., що еквівалентно 60 000 доларів США, додаток № 1 до даного кредитного договору викласти згідно надано графіку, де щомісячний платіж складає 968 грн. 89 коп., що є еквівалентно 200 доларів США та залишок зазначається у гривнях відповідно до еквівалентної суми у доларах США та перерахувати внесені позивачем кошти з врахуванням внесених змін.
Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що між сторонами був укладений кредитний договір від 18.08.2008 року , при його укладенні сторони досягли згоди з усіх його істотних умов , в іншому випадку такий договір не був би укладений. Законодавчо стабільність курсу гривні до іноземної валюти не закріплено. Позивач повинен був усвідомлювати , що курс є незмінним, мали місце різкі зміни такого курсу. Позивач укладаючи договір діяв на власний розсуд, був поінформований про всі умови кредитування та протягом 14 днів згідно ЗУ «Про захист прав споживача» не відкликав свою згоду на укладення кредиту. Просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа підтримала позовні вимоги позивача, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 18.08.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № 1601/0808/71-154, відповідно до умов якого відповідачем надано позивачу кошти у розмірі 60 000 доларів США для придбання АДРЕСА_1 строком до 18 серпня 2033 року з нарахуванням процентної ставки у розмірі 11,9 % річних.
У судовому засіданні позивачем не заперечувався факт отримання вказаних коштів.
На забезпечення виконання кредитного договору, 18.08.2008 року між відповідачем та третьою особою ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1601/0808/71-154-Р-1 та 18.08.2008 року між цими ж сторонами був укладений договір іпотеки , згідно якого на забезпечення умов виконання зобов»язань по кредитному договору , ОСОБА_4 передала в іпотеку АДРЕСА_2.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно – правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. ст. 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Посилання позивача , що кредитний договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України є неприйнятними, оскільки позивач в судовому засіданні підтвердив, що договір ним був укладений вільно, без будь-якого примусу, він його прочитав перед підписанням.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з кредитного договору і проти цього не заперечував позивач, валютою як кредитування, як і валютою повернення є долар США.
Судом не можуть бути прийняті до уваги твердження позивача в обгрунтування позовних вимог щодо укладання кредитного договору з визначенням валюти долара США, а не гривні , виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 524 ЦК України дійсно передбачено вираження зобов»язання в національній валюті України.
Частина 1 ст. 533 також регулює виконання грошового зобов»язання в гривнях.
В той же час, ч.2 ст. 524 та ч.2 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті. Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з кредитного договору і проти цього не заперечував позивач, валютою як кредитування, так і повернення є дол. США.
Згідно п. 10.1 кредитного договору , позичальник усвідомлює та підтверджує , що умови договору для нього зрозумілу, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору, позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомлений з усіма умовами, на яких ВАТ «Сведбанк» здійснює кредитування фізичних осіб та свідомо обрав умови кредитування , викладені в цьому договорі.
Відповідно до п. 10.2 цього ж договору сторони підтверджують, що текст договору відображає дійсні наміри сторін.
Пунктом 10.10 сторони цього договору погодили, що з укладанням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов,які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Судом встановлено і проти цього не заперечував позивач, що фактично підставою для його звернення до суду з даними вимогами стало підвищення курсу дол. США відносно гривні.
Відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, він не міг усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки законодавчо стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для внесення змін до кредитного .
Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даного договору з боку позивача, суд приходить до висновку, що його умови відповідають нормам цивільного законодавства України, не суперечать іншим актам цивільного законодавства, мають виконуватися сторонами, а тому суд не приймає до уваги твердження позивача щодо невідповідності його вимогам справедливості.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.,ст. 524,533, 626,627,629 ,1046,1054 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,209, 212, 213-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня його проголошення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Ж.В.Кузіна