Справа № 2 – 245  / 10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем       України

16 серпня  2010  року    Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді  Самсонової О.А.,

при секретарі  Півень Я.В.,

за участю:

представника позивача - Тарасової І.В.,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві об’єднану цивільну справу за позовом Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Полтавської міської ради про усунення перешкод в користуванні та обслуговуванні мережі водопостачання, та за позовом ОСОБА_3 до Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач КП «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» (надалі в тексті рішення – КП «ПБПФ») звернувся в суд з позовом до відповідача про зобов’язання знести самочинно збудоване нерухоме майно. В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд   усунути перешкоди у виконанні КП «ПБПФ» покладених на нього обов’язків по обслуговуванню мережі водопостачання до гуртожитків по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 та за власний рахунок після отримання необхідних дозволів виконати роботи по перенесенню трубопроводу водопостачання, який проходить під нежитловою будівлею (гаражем літ.«В»), що знаходиться за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що на балансі КП «Полтавська бавовнопрядильна фабрика»  знаходяться 7 гуртожитків, в тому числі і гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_2. На земельній ділянці Територіальної громади м.Полтави, на якій розташована мережа трубопроводів водопостачання та водовідведення, ОСОБА_3 самочинно збудував гараж, що позначений в технічному паспорті будинковолодіння літ.«В». У жовтні 2007 року  у зв’язку з аварійною ситуацією виникла необхідність капітального ремонту водопроводу, але через збудований на водопроводі гараж відповідача позивач не міг здійснити заміну труб. Своїми діями відповідач чинить перешкоди в обслуговуванні позивачем вказаної мережі трубопроводу водопостачання.

Ухвалою суду від 24.06.2010 року прийнято відмову КП «ПБПФ» від позовної вимоги про   зобов’язання ОСОБА_3 знести самочинно збудований гараж, провадження у справі в цій частині закрито (т.2, а.с.102).

Згідно ухвали від 12 березня 2008 року як співвідповідач до даної справи залучений ОСОБА_5 (т.1, а.с.91). Ухвалою суду від 17.07.2009 року до участі в даній справі в якості співвідповідачів залучені Полтавська міська рада та ОСОБА_2 (т.2, а.с.27).

ОСОБА_3 03.07.2009 року звернувся до суду з самостійним позовом до КП «ПБПФ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання перенести трубопровід за межі належної йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Полтаві та відновити зруйноване асфальтове покриття  проїзної частини.

Вказані цивільні справи за позовом КП «ПБПФ» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Полтавської міської ради про усунення перешкод в користуванні та обслуговуванні мережі водопостачання, та за позовом ОСОБА_3 до КП «ПБПФ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії ухвалою суду від 09.11.2009 року об’єднані в одне провадження (т.3, а.с.93).

В судовому засіданні  представник позивача Тарасова І.В. позов КП «ПБПФ» підтримала в повному обсязі. Пояснила, що на даний час водопровід, за яким здійснюється водопостачання гуртожитку по вул.Пушкіна, НОМЕР_2 у м.Полтаві, відремонтовано, але при повторенні аварійної ситуації ОСОБА_3 може також чинити перешкоди у виконанні КП «ПБПФ» покладених на нього обов’язків по обслуговуванню вказаної мережі водопостачання .  Тому просила вказаний позов задовольнити в повному обсязі. Проти позову ОСОБА_3 заперечила, вважаючи його безпідставним.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4  проти позовних вимог КП «ПБПФ» заперечили, в важаючи, що вони не ґрунтуються на законі, а тому просять відмовити в його задоволенні. Позов ОСОБА_3 підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 при вирішенні справи судом послалась на розсуд суду.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, своїх представників не направили.

Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі,  дослідивши докази у справі,   приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що  на балансі КП «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» знаходиться 7 гуртожитків, які при приватизації не увійшли до складу цілісного майнового комплексу КП, в тому числі гуртожиток №2 по вул.Пушкіна, НОМЕР_2 у м.Полтаві та гуртожиток №3  по АДРЕСА_1 у м.Полтаві (т.1, а.с.6).

Згідно повідомлення КП «Полтававодоканал» водопровідний ввід на гуртожиток за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_1, збудований Полтавською бавовнопрядильною фабрикою, яка і є власником даної водопровідної мережі (т.1, а.с.205, 206).

Згідно проекту №409-67 «Укрміськбудпроекту» на водопостачання та водовідведення гуртожитків на 240 чоловік по АДРЕСА_1-НОМЕР_2 в м.Полтаві, який погоджений підприємством 20.02.1968 року, водопостачання вищевказаних гуртожитків було здійснено по території існуючого житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, який планувався під знесення (т.1, а.с 209).

Згідно договору купівлі-продажу від 29.12.1997 року, посвідченого Полтавською регіональною аграрно-промисловою біржею, ОСОБА_3 придбав 9/20 частин жилого будинку з надвірними побудовами, що розташований за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_1. Згідно договору  купівлі-продажу від 13.08.1998 року, посвідченого Другою полтавською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 став власником 3/20 частин вказаного будинку. Право власності ОСОБА_3 зареєстровано у встановленому законом порядку КП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» (т.1, а.с.81-82).

Таким чином частка відповідача в праві власності на зазначене будинковолодіння склала 3/5 частини.

Співвласником інших 2/5 частин вказаного жилого будинку з частиною надвірних побудов був ОСОБА_5, яким його частка була відчужена ОСОБА_2(т.2, а.с.19).

Крім того, відповідно до рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Полтавська товарна біржа» від 06.02.2008 року та ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 18.02.2008 року КП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» 21.02.2008 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на самочинно прибудовані та збудовані у вказаному будинковолодінні об’єкти нерухомого майна, в тому числі на гараж літ.«В» (т.1, а.с.127-зворот, а.с.151).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №213007, виданого 24 червня 2010 року на підставі рішення Київської районної у м.Полтаві ради від 10.12.2009 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0309 га., що розташована за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_1.

Тобто, на час виникнення у відповідача ОСОБА_3 права власності на частину жилого будинку з господарськими спорудами та на частину земельної ділянки по території будинковолодіння НОМЕР_1, розташованого по АДРЕСА_1, спірний трубопровід водопостачання вже існував.

Відповідно до ст.110 ЗК України 2001 року на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження). Такі ж норми містив ЗК України редакції 1990 року, який регулював земельні правовідносини на час придбання відповідачем частини будинковолодіння та, відповідно, виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою.

Тому  для ОСОБА_3 є обов’язковими правовідносини, що виникли між КП «ПБПФ» та попередніми співвласниками будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з будівництвом трубопроводу водопостачання до гуртожитку через земельну ділянку, що перебувала в користуванні мешканців.

Також судом встановлено та визнавалося сторонами в судовому засіданні, що у жовтні 2007 року на ділянці трубопроводу водопостачання, що проходить через подвір’я ОСОБА_3, виникла аварійна ситуація, внаслідок якої з’явилася необхідність заміни труб. Роботи по відновленню мережі водопостачання житлових будинків по АДРЕСА_2, НОМЕР_2, НОМЕР_3 на ділянці, що проходить через подвір’я ОСОБА_3, здійснені працівниками КП «Полтававодоканал» за його згодою.

Зазначене підтверджується листами Виконкому Київської районної у м.Полтаві ради від 02.10.2007 року та від 29.10.2007 року, а також письмовою заявою ОСОБА_3 на адресу виконкому від 01.10.2007 року (т.1, а.с.203, 204).

Тому суд вважає такими, що заслуговують на увагу заперечення відповідача ОСОБА_3 проти позову, в яких він посилається на те, що його письмова згода на здійснення ремонтних робіт водогону була надана раніше, ніж позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, що свідчить про те, що перешкод у здійсненні ремонтних робіт він не чинив.

Підтримуючи позовні вимоги про зобов’язання відповідача усунути перешкоди у виконанні КП «ПБПФ» покладених на нього обов’язків по обслуговуванню мережі водопостачання до гуртожитків по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 та за власний рахунок виконати роботи по перенесенню трубопроводу водопостачання, який проходить під нежитловою будівлею, представник позивача визнає, що на даний час заміна труб вже здійснена, але пояснює, що підтримує позов, оскільки при подальшій їх експлуатації може знову виникнути необхідність у здійснені ремонтних робіт, яким може чинити перешкоди відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом своїх невизнаних, порушених чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Будь-яких доказів того, що відповідач чинив перешкоди у проведенні ремонтних робіт, не визнає чи оспорює права КП «ПБПФ» позивачем або іншими особами, які беруть участь у справі суду надано не було.

Також суд бере до уваги, що позивач просив зобов’язати відповідача за власний рахунок виконати роботи по перенесенню трубопроводу водопостачання після отримання необхідних дозволів.

Вказану позовну вимогу суд вважає такою, що не ґрунтується на законі, оскільки, будучи власником спірної ділянки водопровідної мережі, саме КП «ПБПФ» має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею, а також зобов’язано здійснювати її обслуговування. Підстави для перекладення таких прав та обов’язків на ОСОБА_3 відсутні.

Крім того, компетентними органами відповідачу може бути відмовлено в наданні дозволів на здійсненні вказаних робіт, в тому числі з огляду на те, що це суперечитиме генплану міста (т.1, а.с.87-88).

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про необхідності відмовити в задоволенні позовних вимог КП «ПБПФ» про усунення перешкод в обслуговуванні мережі водопостачання до гуртожитків по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 та за власний рахунок після отримання необхідних дозволів виконати роботи по перенесенню трубопроводу водопостачання, а також в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до КП «ПБПФ» про зобов’язання виконати роботи по перенесенню трубопроводу водопостачання за межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Полтаві.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов’язання КП «ПБПФ» виконати роботи по відновленню зруйнованого асфальтового покриття проїзної частини, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд приходить наступних висновків.

В своїй позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що матеріальна шкода йому була заподіяна внаслідок руйнування замощення двору при проведенні ремонту водогону у жовтні 2007 року та при здійсненні робіт по обпилюванню дерев влітку 2008 року, коли спиляне дерево впало на належний йому гараж, спричинивши пошкодження покрівлі.

Згідно висновку спеціаліста будівельно-технічного дослідження ОСОБА_6 №57 від 22.05.2009 року вартість відновлювальних робіт по ремонту покрівлі гаража «В» за адресою: АДРЕСА_1 складає 720 грн., вартість відновлювальних робіт по ремонту замощення двору за вказаною адресою складає 720 грн. (т.3, а.с.9-22).

Але будь-яких належних доказів, якими б підтверджувався обсяг пошкоджень замощення двору, а також те, що вони виникли саме внаслідок здійснення робіт по ремонту трубопроводу водопостачання, а не дій власника будинку чи інших осіб, а також доказів заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди внаслідок неправомірних дій КП «ПБПФ», суду надано не було.

Не надано також і доказів, що свідчили б про пошкодження покрівлі гаражу літ.«В» саме внаслідок дій КП «ПБПФ» або уповноваженої ним особи при виконанні робіт по спилюванню дерев.

Надані відповідачем ОСОБА_3 фотокартки суд не бере до уваги, оскільки з них з достовірністю не вбачається час та місце їх виконання, обсяг проведених робіт.

 Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди необхідно відмовити за їх недоведеністю.

Не підлягає задоволенню і позовна вимога ОСОБА_3 про зобов’язання КП «ПБПФ» відновити асфальтове покриття проїзної частини, оскільки він не є власником вказаного асфальтового покриття, власник, або уповноважена ним особа таких вимог у справі не заявляє.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені сторонами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позову Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Полтавської міської ради про усунення перешкод в користуванні та обслуговуванні мережі водопостачання - відмовити .

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії - відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом десяти днів  з дня його проголошення.

Головуючий                                              О.А.Самсонова