Справа № 2-2360/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року                     Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого -     судді Самсонової О.А.

при секретарі -     Півень Я.В.,

за участю  відповідача  – ОСОБА_1,

розглянувши у м.Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 до ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ГЖЕД №7 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості витрат на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня 2002 року по 01 червня 2008 року в сумі 735 грн. 44 коп.  

Ухвалою суду від 03 червня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучена співвласник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4  (а.с.48).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково. Пояснила суду, що  ГЖЕД №7 послуги їм майже не надаються. Ремонт будинку, не зважаючи на неодноразові звернення мешканців будинку, не здійснено. Мережі та комунікації в будинку давно потребують заміни. Після декількох звернень до позивача відповідачами самостійно за свої кошти замінені  труби у квартирі. Лише влітку час від часу у дворі прибирає двірник, але взимку і з прибиранням двору, розчищенням території від снігу також є проблеми. Щоб не мати претензій від ГЖЕД, нею у 2009 році було укладено договір з КАТП 1628 на вивезення твердих побутових відходів. Тому відповідач згодна сплатити позивачу лише за роботу двірника.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності.

Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності осіб, що в засідання не з’явились.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі позивача ГЖЕД №7 та ним обслуговується.

Квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 18.01.1996 року (а.с.55).

Договір про обслуговування будинку та прибудинкової території сторонами не укладався.

Але однією стороною – позивачем по справі ГЖЕД №7 - надавались другій стороні – відповідачам по справі співвласникам квартири ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_4 послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, відповідачі зазначені послуги приймали, але оплачували нерегулярно. Від отримання послуг відповідачі не відмовлялись.

Тому суд приходить до висновку, що між ГЖЕД №7 та співвласниками квартири АДРЕСА_1 фактично виникли правовідносини з утримання будинку та прибудинкової території.

Відмовляючись оплачувати послуги ГЖЕД №7 по утриманню будинку та прибудинкової території відповідачі діють  недобросовісно та всупереч норм чинного законодавства.

При цьому суд вважає, що  разом з виникненням у відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,  права власності на квартиру у них виник і обов’язок брати участь в утриманні будинку та прибудинкової території.

Фактично  з виникненням у відповідачів права власності на квартиру між ними та позивачем  виникли відповідні правовідносини з утримання будинку та прибудинкової території.

До такого висновку суд приходить на підставі ч.2 ст.382 ЦК України, згідно якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності  приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Тобто, внаслідок виникнення у них права власності на квартиру у багатоквартрному будинку у відповідачів виникло право спільної сумісної власності з іншими власниками квартир у цьому будинку, в тому числі і з позивачем, на його окремі елементи та загальні інженерні конструкції.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_1, в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2,  як співвласники квартири у багатоквартирному будинку та відповідно як співвласники будинку зобов’язані утримувати як свою квартиру, так і будинок, в якому ця квартира розташована.

Чинним законодавством передбачена також і форма участі власника квартири в утриманні будинку та прибудинкової території, а саме - через внесення коштів на рахунок відповідної ГЖЕД.

Крім того, відповідно до  п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 власник квартири зобов'язаний укласти договір  на   надання   житлово-комунальних   послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані   житлово-комунальні   послуги   у  строки, встановлені договором або законом.

Такі ж норми містить і п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Тобто, законодавством передбачена активна позиція власника квартири у правовідносинах з утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, суд враховує, що не сплачуючи на рахунок позивача плату за послуги по обслуговуванню будинку та прибудинкової території протягом тривалого часу, та маючи значний борг, відповідачі фактично позбавили позивача фінансової можливості оплачувати необхідні роботи та матеріали на обслуговування будинку.

При перевірці суми заборгованості суд бере до уваги, що протягом спірного періоду правовідносини з житлово-комунального обслуговування населення крім інших нормативних актів регулювались відповідними розпорядженнями голови Полтавської обласної державної адміністрації, якими закріплювались тарифи на житлово-комунальні послуги.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості виконаний з врахуванням затверджених тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином судом встановлено, що на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2002 року по 01 червня 2008 року становить 735 грн. 44 коп.

Враховуючи, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, витрати по утриманню спільного майна вони також несуть в рівних частках.

Відповідно до ч.1 ст. 173 СК України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Частиною 1 ст.177 СК України передбачено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Згідно ч. 5 ст.177 СК України при  вчиненні  одним  із  батьків  правочинів  щодо  майна малолітньої  дитини  вважається,  що  він  діє за згодою другого з батьків.

Тому витрати на утримання будинку та прибудинкової території, що мала б нести неповнолітня ОСОБА_2, покладаються на ОСОБА_1, яка є її матір’ю та співвласником квартири.

ОСОБА_4 має нести витрати на утримання будинку та прибудинкової території пропорційно до її частки в праві спільної власності.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на незадовільне надання послуг ГЖЕД, як на підставу несплати коштів суд оцінює критично, оскільки у встановленому законом порядку (шляхом складання актів за встановленою законом процедурою) претензії відповідачів як споживачів житлово-комунальних послуг до позивача як виконавця житлово-комунальних послуг не оформлялись.

Укладення позивачем ОСОБА_1 01.09.2009 року договору на вивезення твердих побутових відходів з КАТП 1628 також не є підставою для звільнення відповідачів від оплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Внаслідок укладення такого договору між ОСОБА_1 та КАТП 1628 виникли відповідні правовідносини з надання вказаних послуг. Але цей договір жодним чином  не вніс змін в правовідносини, що виникли між ГЖЕД №7 та співвласниками квартири щодо утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилалась а те, що їх звернення до позивача щодо здійснення ремонтних робіт в належній їм квартирі залишені без реагування, у зв’язку з чим мешканці були вимушені самостійно здійснювати ремонтні роботи та придбавати матеріали.

Але, як вбачається з наданої суду копії заяви, звернення ОСОБА_7 до позивача з заявою про  здійснення ремонту в квартирі мало місце 17.02.1999 року, в той час, як з 18.01.1996 року квартира відповідачами вже була приватизована, та вони як власники житла несли тягар її утримання.

Здійснення відповідачами у серпні 2002 року ремонту квартири свідчить про виконання ними обов’язку утримувати квартиру, а не про неналежне надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території .

Також, суд бере до уваги, що законом встановлено загальний термін позовної давності три роки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за період з 01 квітня 2002 року по 01 червня 2008 року.  Протягом вказаного періоду відповідачами були сплачені на рахунок позивача кошти: у листопаді 2006 року – 80 грн. 46 коп., у лютому 2007 року – 26 грн.82 коп., у березні 2008 року – 210 грн. Сплатою відповідачами коштів за попередній період перебіг термінів позовної давності було перервано.

Відповідно, позов 25.07.2008 року позивачем було подано в межах терміну позовної давності.

Тому з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ГЖЕД №7 необхідно стягнути суму боргу у розмірі  735 грн. 44 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмір 30 грн., сплачені позивачем при зверненні до суду, а всього стягнути 765 грн. 44 коп.

Оскільки власники квартири мають нести витрати по її утриманню пропорційно до їх часток у праві спільної власності, суд вважає, що з ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, на користь позивача необхідно стягнути 2/3 частини боргу та понесених судових витрат, з ОСОБА_4 - 1/3 частину вказаних сум - 510 грн. 29 коп. та  255 грн. 15 коп.  відповідно.

Сплату судового збору на відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 також необхідно покласти пропорційно до задоволених відносно них вимог.

В задоволенні позову до ОСОБА_3, який не є співвласником квартири, та відповідно не є учасником правовідносин з утримання будинку та прибудинкової території, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Бєлгород, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1  на користь Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 суму в розмірі 510 грн. 29 коп.  

Стягнути з ОСОБА_4   на користь Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №7 суму в розмірі 255 грн. 15 коп.  

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито (судовий збір) у розмірі 34 грн.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито (судовий збір) у розмірі 17 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня його проголошення.

Головуючий                                 О.А.Самсонова