Судове рішення #10591803

                                                                                                             Справа № 2- 2041/ 10

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    23 липня 2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого – судді Кузіної Ж.В.

При секретарі Дзюбенко Р.Д.

За участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача  Дьорова М.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ПАТ «Дельта  Банк» про захист прав споживача шляхом визнання недійсними , дискримінаційними умови кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом про  визнання недійсними у повному обсязі пп. 4.2, 5.9, 5.16 кредитного договору укладеного між сторонами від 02.12.2009 року  та визнати недійсним  п. 3.1. додатку «Тарифи»  до договору в частині «не менше 100 грн.», посилаючись на те, що між сторонами укладений кредитний договір .Зазначений договір  містить пункти , які не влаштовують позивача, а саме  п. 4.2., яким визначено, що всі спори ,які виникають при виконанні договору  вирішуються  Постійно діючим  Третейським судом  при Асоціації Українських банків, визначено, що справа розглядається одноособово конкретним третейським суддею . Цей пункт обмежує право позивача на захист його інтересів , крім того склад суддів зазначеного суду є співробітники  юридичних та інших підрозділів комерційних банків. Також договір має  пункт 5.9, який передбачає право банку передавати персональну інформацію про позивача  та інформацію, що  є банківською таємницею третім особам, а п. 5.16 дозволяє відступати  право вимоги  третім особам . В цій частині договір був підписаний під  психологічним тиском та поза волевиявленням позивача та є таким, що обмежує  правовий захист  , виходить за межі правового поля, а тому підлягають застосуванню наслідки  ч.1 ст. 236 ,228 ЦК України. Пункт 3.1 додатку до договору «Тарифи»  є дискримінаційним та несправедливим для позивача , оскільки встановлює  мінімальний штраф за прострочення  проведення оплати. Позивач є безробітнім, не отримує доходи , а тому цей пункт порушує його права.

    У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги пославшись на викладені в позовній заяві обставини та просив позов задовольнити , визнати недійсними у повному обсязі пп. 4.2, 5.9, 5.16 кредитного договору укладеного між сторонами від 02.12.2009 року  та визнати недійсним  п. 3.1. додатку «Тарифи»  до договору в частині «не менше 100 грн.», стягнути з відповідача понесені судові витрати.

    Представник відповідача заявлений позов  не визнав та пояснив, що  між сторонами був укладений зазначений кредитний договір для реструктуризації заборгованості позивача, яка склалась по кредитному договору  від 19.02.2008 року. Договір укладався добровільно, без будь-якого примусу, були скасовані штрафні санкції та реструктуризовано  заборгованість.  Третейська умова ,яка міститься в договорі  не порушує право позивача на звернення до суду, що підтверджується даною справою, яка розглядається судом . П.5.9 договору  не суперечить  чинному законодавству . Уступка права вимоги є  одним із суттєвих засобів забезпечення виконання зобов»язань.  Встановлення  відповідальності за порушення взятих на себе зобов»язань передбачена ч.2 ст. 551 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позову.

    Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до  висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Так, в судовому засіданні встановлено, що  02 грудня 2009 року між сторонами укладений договір № 003-16507-021209 на відкриття карткового  рахунку та обслуговування платіжної картки .

Відповідно до ст. ст. 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

    Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

 Пунктом  4.2 зазначеного договору   встановлено  , що сторони домовились  про те, , що всі спори , розбіжності  та вимоги, які виникають  при виконанні цього Договору  чи у зв»язку  з ним  або випливають з нього (включаючи але не обмежуючись – визнання цього Договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим Третейським судом  при Асоціації українських банків.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Таким чином включаючи даний пункт до договору , позивач не був позбавлений права на звернення до суд за захистом своїх порушених прав, а тому даний пункт договору не обмежує  права позивача на судовий  захист.

Пунктом  5.9 зазначеного договору встановлено  право відповідача    надавати інформацію  про держателя, та про  порядок виконання зобов»язань за цим договором, в будь-які бюро кредитних  історій, учасником яких є банк, а також іншим особам, згідно з чинним  законодавством України. Підписанням  цього договору держатель дає згоду на  збір, зберігання , використання  та поширення інформації щодо себе в будь-які бюро кредитних історій , учасником яких є банк. Запит та надання  інформації на підставі цього  пункту договору  вважається здійсненими за згодою  держателя. Держатель також надає згоду банку на розкриття  банком третім особам  інформації,яка містить банківську таємницю держателя . Застереження , зазначене  в цьому пункті договору вважається  письмовим дозволом  держателя банку  на розкриття інформації , яка містить банківську таємницю , у розумінні п.1 ст. 62 Закону України « Про банки  і банківську діяльність», а також розкриття  інформації про особу (держателя) у розумінні Закону України « Про інформацію».

    Відповідно до Закону України  « Про організацію  формування  та обігу кредитних історій»   передбачено  правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій,  врегулювання суспільних відносин,  що виникають  у  сфері  збору,  оброблення,  зберігання,  захисту  та використання    інформації    про   виконання   особами   грошових зобов'язань,  функціонування  інституцій,  пов'язаних  з   обміном інформацією  про  грошові  зобов'язання  та  забезпеченням прав та інтересів суб'єктів кредитної історії.

    При підписання договору між сторонами не був складений протокол розбіжностей щодо зазначеного пункту , позивач підписав даний договір без будь-яких  заперечень.

    Згідно п. 5.16  спірного договору  банк має право  здійснити відступлення права вимоги за цим договором у будь-якій формі  будь-якій третій особі  у відповідності з чинним  законодавством України  без додаткового  погодження  умов такого  відступлення з держателем  ( без згоди держателя)  та без додаткового повідомлення  держателя про  здійснення банком  відступлення права  вимоги за цим договором.

    Відповідно до  ст. 516 ЦК України заміна кредитора  у зобов»язанні  здійснюється без  згоди  боржника, якщо інше  не встановлено договором або законом .

    За таких обставин заміна кредитора  законодавчо передбачена та така заміна є правом відповідача .

     П.  3.1 Додатку 1  до договору «Тарифи»  встановлено штраф за  прострочену заборгованість  обов»язкового мінімального платежу  у розмірі 0,01 % , але не  більше 100 грн.  за кожен день факт  прострочення.

    Ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею)  є грошова сума  або інше майно , які боржник повинен передати  кредиторові у разі  порушення боржником зобов»язання. Ч.2 цієї статті  встановлено, що  штрафом є неустойка , що обчислюється  у відсотках  від суми несвоєчасного  або неналежного  виконання зобов»язання.

    Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки   є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом  цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може  бути збільшений у договорі .

    При укладенні договору , позивач  брав на себе  зобов»язання своєчасно виконувати умови  договору , тому внесення до договору  розділу про штрафні санкції є  законодавчо обґрунтованим та таким, що не порушує права позивача.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою  для внесення змін до договору.  

    У судовому засіданні позивач  пояснив, що вказаний договір був ним прочитаний , підписаний та  він усвідомлював наслідки підписання  цього договору , розумів  , що підписуючи договір брав на себе ризик  щодо своєї платоспроможності  щодо повернення коштів.

    Посилання позивача , що вказаний договір в частині  оскаржуваних пунктів був підписаний ним  під психологічним тиском  та поза його волевиявленням , а тому  п.п. 5.16, 5.19  є нікчемними та  недійсними з моменту укладення  є неспроможними, оскільки позивач в судовому засіданні підтвердив, що не звертався до правоохоронних органів  з приводу дій відповідача  щодо примушення його укладення  та підписання договору та в судовому засіданні не навів доказів  в розумінні ст. ст..57-58  ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

    На підставі вищевикладеного та керуючись ст.  ст. 516, 549, 551, 629 ЦК України, ст..ст. 10,11,60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

    У задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом  двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                             Ж.В. Кузіна                    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація