Справа № 2-   129  / 10  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

і м е н е м      у к р а ї н и

29  липня  2010    року          Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого      судді  Яковенко Н.Л.

при секретарі     Залєвській Я.В.

    за участю:

        представника позивача ОСОБА_1

        відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача, адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м . Полтаві в приміщенні суду цивільну справу   за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  по аліментам та пені, третя особа – Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції,  за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4  про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, за позовними вимогами ОСОБА_2  до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів,   -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 29 січня 2009 року звернулася  до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені.

В поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. По справі видано виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.  Відповідач від сплати аліментів ухиляється, станом на 01 листопада 2008 року існує заборгованість по аліментам в сумі 27 551 грн. 55 коп.

В позовній заяві просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання дітей заборгованість по сплаті аліментів з урахуванням 1 % неустойки (пені) від суми заборгованості за кожен день прострочення аліментів в сумі 413831 грн. 38 коп.

08 квітня 2009 року ОСОБА_2 подано до суду позовну заяву про звільнення його від плати аліментів, в якій вказував, що  рішенням суду з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання двох дітей в розмірі ? частини всіх видів доходів.  На час ухвалення судового рішення займався підприємницькою діяльністю, з вересня 2008 року припинив підприємницьку діяльність, заробітної плати та доходу не має, у зв’язку з чим утворилася заборгованість по аліментам. Зазначену обставину вважає істотною та такою, що дає підстави для звільнення його від сплати  заборгованості.

Просив суд ухвалити рішення, яким звільнити його від сплати  заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_5 за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року.

09 червня 2010 року позивач ОСОБА_4 збільшила розмір позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів з врахуванням 1 % неустойки (пені) від суми заборгованості за кожен день  прострочення сплати в сумі 31 133 821 грн. 53 коп.

ОСОБА_2 02 квітня 2009 року звернувся в суд з позовом, який об’єднано в одне провадження з позовною заявою ОСОБА_4, про зміну розміру аліментів.

Посилався на те, що в даний час його матеріальний стан істотно погіршився, не працює, не має можливості займатися підприємницькою діяльністю,  не має можливості сплачувати аліменти в розмірі, визначеному рішенням Київського   районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року.  

Просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються за  рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року на користь ОСОБА_4 на утримання двох неповнолітніх дітей з ? частини на 1/3 частину щомісячно.

В судовому засідання кожна із сторін підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, посилаючись на викладені в поданих до суду заявах обставини.

 Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь в розгляді справи,   дослідивши зібрані в справі докази,  приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року, яке вступило в законну силу, позов  ОСОБА_5 задоволено,  стягнуто з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення повноліття,  але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого на дітей відповідного віку починаючи з 18  грудня 2007 року.

Також встановлено, що за судовим  рішенням видано виконавчий лист, Київським  відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2

Згідно зі  ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів закон покладає на державну виконавчу службу,  яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правові засади діяльності державної виконавчої служби визначені Законом України ?ро державну виконавчу службу".  

Умови та порядок виконання рішень судів,  що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню,  у разі невиконання їх у добровільному порядку,  передбачає Закон України ?ро виконавче провадження".

Також судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2  аліменти згідно рішення суду  на користь ОСОБА_4 в повному обсязі на утримання дітей не сплачуються.

Станом на 01 червня 2010 року існує заборгованість згідно розрахунку державного виконавця в розмірі 32 657  грн. 17 коп.  Зазначена заборгованість нарахована державним виконавцем у зв’язку з  примусовим виконанням судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача.

Згідно зі ст. 194 СК України, на яку посилається позивач ОСОБА_4 в поданій до суду позовній заяві, передбачено стягнення аліментів за минулий час за роки, що передували пред’явленню виконавчого листа на виконання, а також у випадку розшуку платника аліментів, чи у зв’язку з його перебуванням за кордоном.

Дослідженими судом матеріалами виконавчого провадження встановлено, що позивач ОСОБА_4 своєчасно пред’явила виконавчий лист до виконання, розрахунок заборгованості  по сплаті аліментів державним виконавцем здійснюється  саме з 18 грудня 2007 року, тобто з часу, з якого аліменти стягнуті за рішенням суду.  При цьому відповідач ОСОБА_2 не знаходився в розшуку та не перебував за кордоном.

Частиною 3 ст. 194 СК України також передбачено стягнення заборгованості по аліментам, які стягуються відповідно до ст. 187 СК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам саме у зв’язку з виконанням судового рішення, а не у зв’язку з наявністю  його заяви про відрахування аліментів.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що обов’язок відповідача ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_4  на утримання неповнолітніх дітей встановлений рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року, примусове виконання такого рішення покладено на органи Державної виконавчої служби України, в обов’язки яких і входить вжиття заходів для своєчасного та повного його виконання. Тому суд приходить до висновку, що будь-які правові підстави для повторного  стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 в суду відсутні, позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.  

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України суд повинен встановити крім факту заборгованості за аліментами, ще  й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішення суду, у її виникненні.

Відповідно до ст.  10, 11, 31 ЦПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, сторони можуть укласти мирову угоду  на будь-якій стадії цивільного процесу.

Позивач ОСОБА_4, звертаючись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 пені у зв’язку з наявності заборгованість по аліментам, доказів  наявності його вини не надає.

В той же час судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 на виконання судового рішення про стягнення аліментів на користь позивача частково сплачувалися кошти, які надсилалися на адресу ОСОБА_4 та враховані державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_4 неодноразово відмовлялася від отримання електронних переказів грошових коштів, які надсилалися ОСОБА_2 в рахунок боргу по аліментам, посилаючись на їх незначний розмір, що підтверджується довідкою Центру поштового зв’язку.  Вказану обставину підтвердив представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні.

ОСОБА_2 згідно поданих декларацій про доходи, протягом 2008-2009  років доходів не мав, звернувся з заявою про припинення підприємницької діяльності, розпочата ліквідаційна процедура.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні дослідженими в справі доказами не встановлено наявність вини ОСОБА_2  у  виникненні заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_4, тому позовні вимоги  щодо стягнення неустойки (пені)  не підлягають задоволенню.

    Статтею 197 СК України передбачено, що  за  позовом  платника  аліментів  суд  може  повністю  або  частково звільнити його від сплати заборгованості  за  аліментами,  якщо  вона  виникла  у  зв'язку  з  його тяжкою  хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.    Суд  може  звільнити   платника   аліментів   від   сплати  заборгованості,  якщо буде встановлено,  що вона виникла внаслідок  непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання  особою, на користь якої присуджено аліменти.

В судовому  засіданні не встановлено наявність тяжкої   хвороби або іншої обставини, що має істотне значення, у зв’язку з наявністю  яких у ОСОБА_2 виникла заборгованість по аліментам.  

Відсутність доходів та заробітку судом не оцінюється як така істотна  обставини, оскільки  відповідач у встановленому законом порядку непрацездатним не визнавався та  не є інвалідом. Будь-які протипоказання для праці судом не вставлені.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 180, 182  СК обов'язок утримувати дитину  є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.  При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та інші обставини, що мають значення для справи. Максимальний розмір аліментів законом не встановлений, оскільки у кожному випадку розмір аліментів визначатиметься судом з урахування потреб дитини і можливостей її матері, батька.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Суд, враховуючи обставини, передбачені ст.182 СК України, в тому числі стан здоров’я та матеріальне становище дітей, стан здоров’я та матеріальне становище ОСОБА_2, подання відповідачем заяви про припинення підприємницької діяльності, укладення ОСОБА_4 17 травня 2008 року шлюбу з ОСОБА_1,  приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року, підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне змінити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року по справі № 2-617/10, а саме, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти    у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

При цьому суд враховує  вимоги ст. 8 Закону України ?ро охорону дитинства”   щодо права кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  по аліментам та пені  відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4  про звільнення від сплати заборгованості по аліментам відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2  до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2008 року по справі № 2-617/10, а саме, стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти    у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів  після  подання  заяви  про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  проголошення рішення.

Рішення суду набирає чинність після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо  подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.  У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий                     Н.Л.Яковенко  

    Суддя                         Н.Л.Яковенко