СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
25 вересня 2007 року | Справа № 2-29/8756-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплава Л.М.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: Чукаткіна Т.В. дов. б/н від 16.07.2007 року;
відповідача: Полторак М.М. дов. № 745/2-15 від 30.07.2007 року;
розглянувши апеляційну скаргу Піщанівської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 26 липня 2007 року у справі № 2-29/8756-2007
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Санаторій для батьків з дітьми "Чорноморець" (Верхний городок, 32, с.Піщане, Бахчисарайський район, АР Крим, 98431)
до Піщанівської сільської ради (вул. Леніна, 50-б, с.Піщане, Бахчисарайський р-н, 98431)
про визнання незаконним рішення та визнання права на оренду
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство „Санаторій для батьків з дітьми „Чорноморець” звер нулось до господарського суду АР Крим з позовом до Піщанівської сільської ради про визнання незаконним рішення 12 сесії 5 скликання Піщанівської сільської № 659 від 27.03.2007 року „Про виділення та дозвіл ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієн товною площею 0,20 га для розміщення та будівництва об'єктів торгівлі та обслуговуван ня населення”, визнання права оренди та визнання права на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га, розташованої біля централь ного в'їзду ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” для розміщення та буді вництва об'єктів торгівлі та обслуговування населення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” у встановленому статтями 123, 124 Земельного кодексу України порядку звернулось до відпо відача із клопотанням про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га, розташованої біля центрального в'їзду ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” для розміщення та будівництва об'єктів торгівлі та обслуговування населення. Позивач вважає, що чинне законодавство не містить заборони щодо будівництва на тери торіях загального користування населених пунктів, навпаки стаття 27 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” встановлює порядок отримання дозволу на здійснення будівництва на територіях загального користування, у зв'язку з чим стверджує, що оскаржуване рішення відповідача № 659 від 27.03.2007 року, яким відмовлено в наданні земельної ділянки, є необгрунтованим та протиправним.
Рішенням господарського суду АР Крим від 26.07.2007 року у справі № 2-29/8756-2007 позов відкритого акціонерного товариства "Санаторій для батьків з дітьми "Чорноморець" задоволено. Суд визнав незаконним рішення 12 сесії 5 скликання Піщанівської сільської ради № 659 від 27.03.2007 року "Про виділення та дозвіл ВАТ "Санаторій для батьків з дітьми "Чорноморець" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га для розміщення та будівництва об`єктів торгівлі та обслуговування населення", визнав за позивачем право на оренду спірної земельної ділянки, а також визнав право на розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Піщанівська сільська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Санаторій для батьків з дітьми „Чорноморець” відмовити.
У судовому засіданні представник Піщанівської сільської ради апеляційну скаргу підтримав, зазначивши при цьому, що ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 18.10.2001 року у цивільній справі за позовом Расказової Ганни Данилівни до Піщанівської сільської ради про виділення земельної ділянки Піщанівській сільській раді та її виконавчому комітету в порядку забезпечення позову заборонено здійснювати будь-які дії з передачі в користування земельної ділянки, розташованої з північного боку домоволодіння № 33 по вул. Бабіча в с.Піщане Бахчисарайського району. Також представник відповідача зауважив, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,20 га, про надання якої просить позивач, включає в себе землі „Кримавтотрансу”, у зв’язку з чим, не може бути передана у користування позивачеві.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 17 по 24 вересня, а також з 24 по 25 вересня 2007 року. У судове засідання 25 вересня 2007 року представники сторін не з`явились.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуально оправа, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом про визнання незаконним рішення 12 сесії 5 скликання Піщанівської сільської № 659 від 27 березня 2007 року „Про виділення та дозвіл ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чорноморець” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га для розміщення та будівництва об’єктів торгівлі та обслуговування населення", визнання права на оренду та права на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га, розташованої біля центрального в’їзду ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” для розміщення та будівництва об’єктів торгівлі та обслуговування населення.
При задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції було встановлено, що 27.02.2007 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га, розташованої біля центрального в’їзду ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” для розміщення та будівництва об’єктів торгівлі та обслуговування населення.
Рішенням 12 сесії 5 скликання № 659 від 27.03.2007 року „Про виділення та дозвіл ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га для розміщення та будівництва об’єктів торгівлі та обслуговування населення” відповідач вирішив у виділенні ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га для розміщення та будівництва об’єктів торгівлі та обслуговування населення відмовити.
Рішення Піщанівської сільської ради мотивовано посиланням на те, що генеральним планом с. Піщане розміщення та будівництво об’єктів торгівлі та обслуговування населення на земельній ділянці, що запитується, не передбачено. Під час винесення рішення відповідач керувався статтями 12, 39 Земельного кодексу України.
Надаючи правову оцінку підставам прийняття оскаржуваного рішення Піщанівської сільської ради судова колегія виходить з наступного.
Згідно зі статтею 2 Закону України „Про оренду землі”, відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські. селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п’ятнадцятою статті 51 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Частинами 5, 9 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
При задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не містить належних мотивів для відмови позивачу у наданні земельної ділянки в оренду.
На думку судової колегії, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норму статті 39 Земельного кодексу України, згідно з якою використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови, визнавши її такою, що відсилає нас до відповідної містобудівної документації.
В матеріалах справи наявна відповідь Відділу міськбудівництва та архітектури Бахчисарайської районної державної адміністрації № 142 від 15.06.2007 року, про те, що відповідно до генерального плану с. Піщане земельна ділянка, що запитується, відноситься до території загального користування. Благоустрій, озеленення та можливість забудови цієї земельної ділянки можуть бути визначені проектом забудови громадського центру с. Піщане, погодженим та затвердженим у встановленому порядку.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судова колегія виходить з того, що відповідач не подав суду першої інстанції та не навів суду апеляційної інстанції поважних причин неможливості подання доказів, містобудівної документації, тощо, які б підтверджували неможливість використання спірної земельної ділянки для розміщення та будівництва об’єктів торгівлі та обслуговування населення.
Судова колегія також виходить з того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, під територією загального користування розуміються парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва, спортивні дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам’ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, інші території в межах населеного пункту.
Згідно зі статтею 14 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, об’єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством.
При цьому, стаття 27 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” встановлює умови та порядок отримання дозволу на здійснення будівництва на території загального користування та не виключає можливості такого будівництва.
Щодо посилання відповідача на те, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,20 га біля центрального в’їзду ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець”, про надання якої просить позивач у справі, зачіпає інші землеволодіння і не враховує необхідні відступи від будов, які вимагаються за санітарними та будівельними нормами, то вони не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів своїх тверджень. До того ж що площа земельної ділянки, про яку просить позивач є лише орієнтовною, як зазначалося у первинному клопотанні позивача до відповідача про надання земельної ділянки № 37 від 27.02.2007 року, також судова колегія виходила з того, що відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки, з вимогою про визнання права на розроблення якого звернувся позивач, погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, а отже питання дотримання прав інших землекористувачів, питання, які належать до компетенції спеціально уповноважених органів державної влади, зокрема органів містобудування та архітектури, вирішуватимуться у встановленому чинним законодавством порядку вже під час розробки проекту відведення.
Не може вплинути на вирішення спору по суті і надана відповідачем копія ухвали Бахчисарайського районного суду АР Крим від 18.10.2001 року у справі за позовом Расказової Ганни Данилівни до Піщанівської сільської ради про скасування рішення Піщанівської сільської ради, виділення земельної ділянки, стягнення 132,42 грн. матеріальної шкоди та 53000,00 грн. моральної шкоди, оскільки, відповідно до листа Бахчисарайського районного суду АР Крим № 31647 від 20.09.2007 року та копії ухвали Апеляційного суду АР Крим від 12.01.2004 року, вжиті у цій справі заходи забезпечення позову втратили силу і не діють з 12.01.2004 року.
Судова колегія також дійшла висновку про безпідставність тверджень відповідача про належність справи до адміністративної юрисдикції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного спору, є спір, що виник між суб’єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов’язків у правовідносинах, в яких хоча б оди суб’єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти, відповідно дно, зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого суб’єкта владних повноважень.
У даному випадку, між сторонами існує спір про право, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, а отже суд першої інстанції правильно розглянув справу в порядку господарського судочинства.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість тверджень Піщанівської сільської ради про протиправність позовних вимог про надання в користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га біля центрального в’їзду ВАТ „Санаторій для батьків з дітьми „Чо рноморець” для розміщення та будівництва об’єктів торгівлі та обслуговування населення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.
Статтею 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Стаття 15 Цивільного кодексу України гарантує кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, способи якого встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частина 3 статті 152 Земельного кодексу України також передбачає такий шлях захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 9 статті 123 Земельного кодексу України, відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду у встановлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.
З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку про відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи застосування судом першої інстанції таких способів захисту прав позивача на набуття права оренди земельної ділянки, як визнання недійсним рішення відповідача, визнання за позивачем права на оренду та права на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято у повній відповідності з законом і матеріалами справи, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Керуючись статтями 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Піщанівської сільської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2007 року у справі № 2-29/8756-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова