Справа № 2а - 452/10

                                                                  П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року.                                                                                                

          Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Решетар В.І., при секретарі Марфіч В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора АП Мукачівського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Шелельо М.В. про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19 травня 2010 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 272 гривні,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

          Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про продовження строку на оскарження постанови, визнання протиправною і скасування постанови інспектора АП Мукачівського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Шелельо М.В. серії АО № 091432  від 19.05.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 272 гривні.

В позовній заяві позивач вказує, що 1 червня 2010 року у його поштовій скриньці він знайшов конверт у якому знаходилася постанова від 19.05.2010 року по справі про адмінправопорушення та роздрукований фотознімок його автомобіля «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1. У даній постанові зазначено, що він рухався по дорозі «Київ-Чоп» у м. Мукачево і на 773 км перевищив встановлену швидкість руху та в населеному пункті рухався зі швидкістю 89 км/год, чим порушив п.п. 12.9 «б» ПДР України, що зафіксовано приладом «Візир» № 0812354 за що його інспектором Шелельо М.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 272 гривні. Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що порушення правил дорожнього руху він не допускав, швидкість не перевищував. Постанова надіслана йому 1 червня 2010 року і тому просить поновити йому строк звернення до суду на оскарження постанови.

    Позивач в судове засідання не з»явився, так як подав суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності та вказує, що вимоги позовної заяви підтримує та просить задовольнити.

    Відповідач в судове засідання не з»явився, хоч належним чином повідомлений про місце та час слухання справи, що стверджується  розпискою про отримання ним судової повістки, суду причин неявки відповідач не вказав.

     Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

    В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови інспектора АП Мукачівського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Шелельо М.В. серії АО № 091432  від 19.05.2010 року на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 272 гривні за те,  що він 4 травня 2010 року о 13 год. 38 хв. рухався по дорозі «Київ-Чоп» у м. Мукачево і на 773 км перевищив встановлену швидкість руху та в населеному пункті рухався зі швидкістю 89 км/год, чим порушив п.п. 12.9 «б» ПДР України, що зафіксовано приладом «Візир» № 0812354.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

При накладенні адміністративного стягнення на позивача ці вимоги закону відповідачем не дотримані.

Зокрема, постанова про накладення адміністративного стягнення стосовно позивача містить тільки узагальнюючий виклад суті правопорушення.

Матеріалами справи в судовому засіданні не доведено винність позивача саме у вчиненні ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

А згідно до ст. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Беручи до уваги наведене, суд вважає, що відповідачем в даній справі не наведено належних і допустимих доказів щодо правомірності оскаржуваного рішення.

    Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і поновити позивачу  строк на оскарження постанови з тих підстав, що він довідався про наявність оскаржуваної постанови 1 червня 2010 року, а тому, оскаржувану постанову слід визнати протиправною і скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити.

    Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 71, 159 – 163 КАС України, ст.ст. 38 ч.1, 258, 280, 289-290, 293 ч.1 п.3 КУпАП , суд,

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:    

    Позов задовольнити.

    Визнати протиправною і скасувати постанову інспектора АП Мукачівського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Шелельо М.В. серії АО № 091432  від 19.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку з відсутність у в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

            Постанова оскарженню не полягає.

            Головуючий суддя:                                                                                 В.І. Решетар