Справа № 22ц-3450/2010                                       Головуючий у 1 інстанції –

Категорія – цивільна                                              Ченцова С.М.

                                                                                 Доповідач – Позігун М.І.

                                                    УХ В А Л А

                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 серпня   2010 року                                                                      м. Чернігів

                        АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді   Позігуна М.І.

суддів:                        Губар В.С., Шемець Н.В.

при секретарі  :          Кравченко В.В.

з участю: відповідачки ОСОБА_2, представника позивача Карпусь С.В.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 4 червня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,-

                                              в с т а н о в и в:

           Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2010 року  стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  на користь ПАТ „УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором № 113899169000 від 29.08.2008 року,  а саме 63 545.78 дол. США заборгованості по кредиту, 2 809.05 доларів США несплачених відсотків за користування кредитом,  137.94 пені за несвоєчасне погашення заборгованості  за кредитом, 118.18 доларів США пені за несвоєчасне   погашення заборгованості по процентам, а також стягнуто  з відповідачів на користь позивача судові витрати.

  В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити  рішення суду першої інстанції, стягнувши заборгованість по кредитному договору в національній валюті Україні - гривні по курсу долара США на день розгляду справи в суді,  посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема,  з посиланням на норми матеріального  права, апелянт зазначає, що єдиним  законним платіжним засобом на всій території України є гривня, а тому   висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором саме в доларах США не відповідає  вимогам ст.. 99 Конституції України,  ч.ч. 1,2 ст. 192,  ч 2 ст. 198,  ч.ч.1,2 ст. 524,  ч.ч.2, 3 ст. 533 ЦК України, ст.. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 6 Правил НБУ використання готівкової іноземної  валюти на території  України від 30 травня 2007 року № 200. Позивач також вважає, що оплата боргу у валюті потребує індивідуальної ліцензії, наявність якої у позивача суд не перевірив.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що мало місце порушення зобов’язання по кредитному договору № 113899169000 від 29.08.2008 року, а тому згідно ст.. 611, ч.2 ст. 1050, ст..1048 ЦК України, п.п1.2, 3.1.2  Договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, включаючи  нараховані відсотки за кредитом та штрафні санкції. Стягуючи кошти в іноземній валюті, суд виходив із того, що не виключається здійснення розрахунків в іноземній валюті на території України.

Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, системний аналіз норм матеріального права, на які посилається позивач в апеляційні скарзі, а саме ст.. 99 Конституції України,  ч.ч. 1, 2 ст. 192,  ч 2 ст. 198,  ч.ч.1, 2 ст. 524,  ч.ч.2, 3 ст. 533 ЦК України, ст.. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дає підстави стверджувати, що  використання іноземної валюти, визначення зобов’язання та його  виконання  в іноземній валюті допускається на території України  в порядку встановленому законом, іншим нормативно-правовим актом чи договором.

 Відповідно до умов Договору між сторонами у даній справі кредит надавався в іноземній валюті і в цій же валюті визначені платежі як з повернення кредиту  так  і пені, якщо сума заборгованості, виражена в іноземній валюті ( п.п. 1.2.2.,абзац 2 п 4.1 Договору, Додаток, № 1 до Договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства

Згідно банківської ліцензії №75 від 24 грудня 2001 року, Дозволу № 75-2, додатку до даного дозволу позивач має право на здійснення операцій з валютними цінностями, що  згідно ч 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною.

За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст..303, 304, 308, 314, 315, 317,319 ЦПК  України суд,

                                                      У Х В А Л И В:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від  4 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала   набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двадцяти  днів  дня набрання  ухвали законної сили..

Головуючий:                                                         Судді: