Cправа №2-507/10                                                                                                       РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ        

16 серпня 2010 року Прилуцький міськрайонний  суд Чернігівської області

в складі:  головуючого - судді Зарічної Л.А.,  

              при   секретарі   Голушко Н.А.,

              за участю  представників сторін: ОСОБА_1 ОСОБА_2,ОСОБА_3,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Прилуках цивільну  справу  за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа – ОСОБА_6  про стягнення затрат на будівництво, -                                                  

В С Т А Н О В И В :

17 лютого 1989 року був зареєстрований шлюб  між ОСОБА_6 та ОСОБА_4.  Після одруження сім»я позивачки стали проживати у будинку батька відповідача  по АДРЕСА_1, де   ОСОБА_4 проживала без прописки до 06 жовтня 1993 року . Після народження дитини ОСОБА_4 разом із чоловіком  прибудувало прибудову до будинку АДРЕСА_1 .  Оскільки на даний  час подружжя розлучилося , а прибудова до даного часу не введена в експлуатацію , позивачка звернулася до суду із позовною заявою про стягнення коштів, затрачених на її будівництво.

Позивачка та її представники в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та пояснили, що після народження дочки – ОСОБА_7 , позивачка разом з чоловіком вирішили прибудувати прибудову до будинку АДРЕСА_1  з дозволу  його власника – ОСОБА_5 Як зазначила позивачка, для цього її чоловік звернувся з заявою до виконавчого комітету Прилуцької міської ради  і рішенням  виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 17 жовтня 1990 року за №254 дозволено ОСОБА_6 – будівництво житлової прибудови розміром 2,70 на 9,50 м. Після отримання дозволу ОСОБА_4 за спільні кошти прибудували коридор , кухню, кімнату, зробили окремий вхід з приміщення , тобто зробили окреме житло для сім»ї ( поштукатурили стіни , поклеїли шпалери, провели окреме опалення та світло, провели водопостачання та водовідведення, поставили ванну).Крім того, ОСОБА_5 дав позивачці та її чоловікові, тобто своєму синові, ще дві суміжні кімнати і таким чином у них вийшло пів будинку з окремим входом. Також позивачка додала, що на подвір»ї для їх власних потреб був збудований сарай, літня кухня.  Також позивачка зазначила, що в будівництві прибудови  фізично допомагали як її батьки ,так і батьки її чоловіка, а саме ОСОБА_5 .   Всі будівельні матеріали та оплата проведених робіт  були здійснені за кошти батьків позивачки, оскільки на той момент, коли вони займалися будівництвом  ні її чоловік,  ні його батько не мали заробітку, щоб самостійно вести будівництво.

Відповідач  в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ОСОБА_4.  та зазначив, що  дійсно вирішувалося питання про будівництво прибудови до належного йому будинку і він давав  на це згоду, але потім в судовому засіданні заперечив  надання такого дозволу та вказав, що таке будівництво він почав особисто і особисто його проводив, ніякої згоди на будівництво  синові чи невістці він не надавав. Що стосується будівництва сараю  та літньої кухні , то ці обставини також не відповідають дійсності . Будівництво цих господарських будівель здійснено, зі слів відповідача, лише ним та за його кошти. ОСОБА_8, лише фізично допомагав йому , як син. Також зазначив, що ніяких коштів з боку позивачки та її  батьків  не надавалося  і фізично також ніхто не допомагав, за виключенням проведення опалювальної системи..

ОСОБА_6  в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог позивачки у повному обсязі та вказав, що дійсно під час одруження проводилося будівництво, але будматеріали та все необхідне для будівництва було придбано його батьком,  кошти його дружина не надавала, всю фізичну роботу робив його батько та  наймані працівники , а його сестра неодноразову виписувала будматеріали, так як працювала у відповідній організації.  Іноді він на вимогу батька допомагав фізичною працею.

Свідок  ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що неодноразово була присутня на будівництві у дворі її батька та  запевнила, що саме  батьком було здійснено будівництво фізично і матеріально  як прибудови так і сараю з літньою кухнею . А вона особисто  замовляла будівельні матеріали  з  місця своєї роботи, так як мала змогу зробити це.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, підтвердили той факт, що відповідач за власні кошти та будматеріали проводив будівництво,  самостійно вів будівництво, так як відповідач мав навики будівництва і підробляв цим. Стосовно того, що позивачка надавала гроші вони заперечили.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні зазначили, що будівництво прибудови фактично відбувалося за кошти батьків позивачки, оскільки вони  неодноразово були очевидцями передачі для цього коштів.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 підтвердив  правильність наданого ним висновку експертизи  та вказав на відповідність визначених цін, застосованих коефіцієнтів для визначення вартості прибудови.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, експерта дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Згідно копії розірвання шлюбу ( а.с.6) вбачається, що 23 квітня 2009 року розірваний шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Відповідно рішення Прилуцької міської ради  народних депутатів виконавчого комітету від 17  жовтня 1990 року № 254 зазначається, що наданий дозвіл на будівництво житлових прибудов та сіней  ОСОБА_6 , розміром 2,70 Х 9,50 м. до буд.№2 по АДРЕСА_1, що належить його батькові ОСОБА_5 за його згодою.

Згідно довідки (а.с.20) виданої Прилуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації від 25.-1.2010 року №631 домоволодіння , яке знаходиться по АДРЕСА_1  належить ОСОБА_5 на підставі договору №137  про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності від 22.11.1967 року.

Копія трудової книжки ОСОБА_6 підтверджує той  факт, що він під час перебування у шлюбі  періодично був  працевлаштований та мав заробіток.

Копія трудової книжки (а.с.75-79) ОСОБА_5 підтверджує той факт, що він на момент будівництва прибудови  не був працевлаштований.

Відповідно висновку експерта (а.с.97-98 ) зазначається, що вартість прибудови до будинку  АДРЕСА_1 становить : 45412 грн.

 За таких обставин  суд  вбачає не спростовані докази  того, що до будинку АДРЕСА_1 було здійснено прибудову, однак наявні в матеріалах справи докази, а це покази свідків зі сторони позивача,  копії  ощадних книжок ОСОБА_16 (а.с.66), підтверджують ті обставини, що фактично таке будівництво було здійснено за кошти батьків позивачки,  а не за кошти подружжя ОСОБА_5, тобто в такому випадку, позивачка не набуває права вимоги відшкодування половини вартості коштів, затрачених на будівництво прибудови, оскільки до таких не має ніякого відношення, так як затрачені на будівництво кошти  належали її батькам - ОСОБА_2 та ОСОБА_16

 Крім того суд вважає безпідставним посилання позивача на Закон України «Про власність» який втратив чинність ще  27.04.2007 року.  

На підставі наведеного, ст.ст.316,325 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України   №7 від 04.10.1991 ,   керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд                                                                                                                                                        

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа – ОСОБА_6 про стягнення затрат на будівництво – відмовити у повному обсязі

Рішення суду може бути оскаржено  шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до апеляційного  суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд .

                                Суддя