Справа № 2-8661/10

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 липня 2010 року                               Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська                                                                                                                            

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

  при секретарі – Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Альфа-банк» про визнання недійсним окремого положення договору про надання споживчого кредиту,

                            ВСТАНОВИВ:

     У січні 2010 року позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив суд: визнати недійсним п.11 кредитного договору  № 400919312  укладеного між ЗАТ «Альфа-банк» та ним 24 березня 2009 року.

      В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.

  Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин, на підставі ч.9 ст.74 ЦПК України та ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.

  Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

24 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ  “Альфа-банк” було укладено кредитний договір (договір споживчого кредиту)  для  оплати вартості ноутбуку та картки додаткового сервісу. Під час укладення цього договору, відповідач, в тексті самого договору (п.11) зазначив третейське застереження (угоду), відповідно до якого: «судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням  договору збитків та недійсність договору, підлягають вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадський організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту» .

      Суд вважає, що відповідне третейське застереження є незаконним, не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

На момент підписання договору Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»  знаходився  за однією юридичною адресою з центральним офісом ЗАТ «Альфа-банк», по вул.Десятинна, 4/6 у м.Києві.

          Відповідно до визначення поняття “споживач”, яке дається у п.22 ч.1 ст.1 Закону України “Про захист прав споживачів”, споживач є фізичною особою, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Відповідно «споживчий кредит» - кошти, що  надаються  кредитодавцем  (банком  або  іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання  продукції (п.23 ч.1 ст.1 Закону України “Про захист прав споживачів”). Згідно з ч.2 ст.1 та ч.6 ст.5 Закону України “Про третейські суди” фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

          Відповідно до п.п.6 ч.1 ст.4 Закону України “Про захист прав споживачів” споживачі мають право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав. Зазначені правові приписи дають підстави вважати, що судом у розумінні ст.ст.4, 5 та 22 Закону України “Про захист прав споживачів” є суд загальної юрисдикції.

           Що стосується угод між споживачами та комерційними банками щодо розгляду спорів третейськими судами, то такі угоди згідно з вимогами ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є недійсними, оскільки, передбачаючи розгляд спорів за участю споживачів третейським судом, вони суперечать актам цивільного законодавства України, зокрема в частині компетенції третейських судів, визначеної Законом України “Про третейські суди”. Недійсний правочин, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Споживач у розумінні положень Закону України “Про захист прав споживачів” є, зокрема, покупцем товарів та послуг. Згідно з ч.4 ст.698 ЦК України умови договору, що обмежують права покупця – фізичної особи порівняно з правами, встановленими чинними нормами ЦК України та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними. Відтак, умови третейської угоди, згідно з якими споживачі не можуть реалізувати свого права на захист  у державному суді, є нікчемними, оскільки обмежують споживачів у праві, передбаченому Законом України “Про захист прав споживачів”.        

Суд вважає, що умова кредитного договору № 400919312 від 24 березня 2009 року, яка закріплена у п. 11 згідно якої судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність договору, підлягають вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту, створює суттєвий дисбаланс прав та обов'язків відповідача та позивача, позбавляючи останнього його конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів в судах загальної юрисдикції.

    У відповідності до загальних принципів цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Спір стосовно дійсності третейського застереження  (угоди) не може бути підсудним третейським судам, так як встановлення недійсності третейської угоди веде до недійсності третейського рішення.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним п.11 кредитного договору  № 400919312  укладеного між закритим акціонерним товариством «Альфа-банк» та ОСОБА_1 24 березня 2009 року.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя: