Справа № 2-2327/2010                                                                        

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого – Каращука Т.О.,

за участю секретаря –  Давидової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, -

                                                                    в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому прохає визнати протиправною відмову перерахування пенсії згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати Управління пенсійного фонду в Лозівському районі Харківської області провести перерахунок та виплачувати пенсію, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії виходячи з встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, якій дорівнює розміру прожиткового мінімуму. Позивач стверджував, що статтею 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. З 01.02.2005 року відповідач повинен був привести вказані пенсії у відповідність до ст.ст. 51 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996р., нараховувати і виплачувати позивачу як особі 2-ї категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі не меншому ніж 30 процентів мінімальної пенсії за віком. За рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2009 від 08.09.2009 року розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 796-ХІІ повинен бути встановлений згідно з частиною 1 статті ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1051-І від 09.07.2003р., який введений в дію 01.01.2004р. та Закону України «Про прожитковий мінімум». Усупереч зазначеним нормам відповідач не провів відповідні нарахування цих пенсій.

    Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити виходячи з того, Кабінетом Міністрів України була прийнята 28.05.2008 року Постанова « 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року, пунктом 4 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону № 756-ХІІ, виплачувати особам віднесеним до 2-ї категорії у розмірі 15 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням зазначеної постанови позивачу виплачується додаткова пенсія в розмірі 15 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.. Крім того, витрати пов’язані з задоволенням позовних заяв отримувачами пільг внаслідок рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп2008 року не враховані в Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”.

Позивач в судове засідання не з’явився. В позові просив суд розглянути справу за його відсутності.  

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.  

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС   2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням та довідками, а також не заперечується відповідачем.  

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом достовірно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

За частиною третьою статті 67 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від  05.10.2006 р.  № 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Зі змісту ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії, які призначені особам, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%. Отже, питання щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами, законодавчо не визначено.

Таким чином, для врегулювання правовідносин з приводу призначення пенсії позивачу мають застосовуватись норми ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином вимоги позивача на призначення йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.02.2005р. є обґрунтованими.  

В подальшому п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" викладено в новій редакції, а саме «особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів
прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».  

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Лозівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.  

Таким чином з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС. був встановлений певними нормами Закони - України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, пенсійні органи, здійснивши у зазначений період виплату пенсії у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.

Отже, суд дійшов висновку, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року пенсійні органи не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп. який у п.3 зазначив наступне: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше"

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на пенсійні органи обов'язку здійснити виплату додаткової пенсії у відповідності до ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.

Після визнання неконституційними положень п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.50 та ч.3, 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, відповідно до частини першої статті 51 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Після 22.05.2008р. до ст.51 Закону № 796-ХІІ ніякі зміни не вносились, тобто в такій же редакції вказані статті залишилися, як на 2009 рік так і на день прийняття рішення по справі.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.02.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 11.08.2010р.  

Слід відмітити, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.02р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» суперечать положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Згідно з положеннями ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві підлягає застосуванню частина перша статті 51 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі ст. 67 Закону №796-ХІІ у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Зі статті 51 Закону № 796-ХІІ, в редакції від 28.12.2007 року, випливає, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначаються на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншим нормативно-правовими актами.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону № 796-ХІІ.

    Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсії у такому розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 51 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсії.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

    Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст. 51 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам-учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС.  

    Щодо захисту права позивача на отримання пенсії у майбутньому суд зауважує, що з положень ст. 1 ЦПК України вбачається, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

    Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд  виходить з того, що він не може стягнути не нараховані суми з відповідача, а отже може лише зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та донарахування.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 1, 6, 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд –

                      в и р і ш и в :

Позовну заяву  ОСОБА_1 - задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії відповідно до ст. ст. 51, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме за період з 01.02.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 11.08.2010р. у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та виплатити недоотримані суми пенсій за результатами здійсненого перерахунку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя:                                                                                                            Т.О. Каращук