Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-5953/10                                                                Головуючий у 1 інстанції: Панченко О.М.          

                                                                                                                   Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

                    25 серпня 2010 року                                                                            м. Запоріжжя

            Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

              Головуючого:     Савченко О.В.,

                  Суддів:         Стрелець Л.Г.,

                                                Кочеткова І.В.

                       При секретарі             Бабенко Т.І.

    розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на постанову Бердянського міськрайонногоо суду Запорізької області від 01 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області про визнання неправомірними дій суб’єктів  владних повноважень, зобов’язання до вчинення певних дій, -

                    В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області про визнання неправомірними дій суб’єктів владних повноважень, перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50,54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позивач зазначав, що він як інвалід П-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені ст.ст.50, 54 Закону №796-ХП.

Посилаючись на те, що розміри призначених та виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з останнім,  просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки з 10.08.2009 року по листопад 2009 року і в подальшому здійснювати зазначені виплати відповідно чинного законодавства, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком.

Постановою Бердянського міськрайонного суду  Запорізької області від 01 лютого 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального права.

Справа прийнята до розгляду апеляційним судом Запорізької області в порядку цивільного судочинства у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» N 1691-VI від 18.02.2010.

Цим Законом внесено зміни до ст. 15 ЦПК України, що визначає компетенцію судів загальної юрисдикції, яка розглядають справи в порядку цивільного судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню  з наступних підстав.

У відповідності до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримує пенсію в Головному  управлінні ПФУ в Запорізькій області відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 року № 2262 „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб”  з травня 1994 року  і додаткову пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка обчислена у відповідності з постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 та від 16.07.2008 року № 654. Застосування щодо спірних правовідносин статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-1У „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на думку суду першої інстанції, суперечить вимогам її частини 3, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частини 1 тієї самої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим законом.

Наведені висновки суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованими, а його постанову – законною з огляду на таке.

Статтею 49 Закону № 796-ХП передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів Ш групи, щодо яких установлено причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону  особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам П групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином,  вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1У „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  (далі – Закон № 1058-1У)  встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини 3 статті 28 Закону №1058-1У, на думку колегії, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХП, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону №796-ХП у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначеної відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсій здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” затверджувались розміри прожиткових мінімумів на одну особу, яка втратила працездатність, а також вносились зміни до Закону №796-ХП, в тому числі в ст.ст.50, 54, згідно яким розміри нарахувань визначалися з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №1—рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу П Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд  установив,  що позивач являється інвалідом 2-ї групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок цієї аварії, одержує пенсію як державний службовець та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ(а.с.4,5).

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до УПФ із заявою про призначення і нарахування йому пенсії на підставі ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХП, проте йому було відмовлено, оскільки нарахування і виплати проводились у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року – виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.3, 6-7).

 Визнавши дії відповідача по нарахуванню і виплаті пенсії правомірними, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що такі нарахування не відповідають розмірам пенсії, встановленим ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХП в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік”.

Законом №796-ХП Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри пенсій, компенсацій і допомог,  встановлених цим Законом.

Частиною 1 статті 67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її статтею 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Таким чином, вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна пенсія за віком.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 КАС, частини 4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому ату суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату пенсії виходячи із розмірів, встановлених Законом №796-ХП.

Посилання відповідача на статтю 87 Бюджетного кодексу України, пунктом 17 якої встановлено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, не підтверджує його висновок про правильність нарахування позивачеві пенсії в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України. Цей висновок не ґрунтується на законі.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"  і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.  

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум"  передбачено, що  прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.  

Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").  

Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст.ст.50, 54  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої  мають підвищуватись пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.    

Нормами чинного процесуального  законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). 

Такі ж положення містяться і в п.8 ст.8 ЦПК України.  

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

Викладене свідчить про те, що при вирішенні спору суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.309 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2010 року у цій справі скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Зобов’язати  Управління ПФУ в м. Бердянську здійснити  перерахунок  державної  пенсії  та додаткової пенсії  за шкоду,  заподіяну  здоров’ю  ОСОБА_3   згідно  з  ч.4 ст.54   та  ст. 50  Закону  України   «Про статус  і соціальний  захист  громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» в розмірі  восьми   мінімальних  пенсій   за віком (державна пенсія)  та 75 %  мінімальної  пенсії  за віком (додаткової  пенсії за шкоду,  заподіяну  здоров’ю)  з 14 травня 2009 року  по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати  УПФУ в м. Бердянську  виплатити  ОСОБА_3     заборгованість  по недорахованій   державній  пенсії  та додатковій пенсії  за шкоду,  заподіяну   здоров’ю,  за період з 10 серпня 2009 року  по  31 грудня 2009 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :